Мами, зайдіть будь ласка.

Доброго вечора, дівчата.
Прошу поради, так як геть заплуталася і не розумію як діяти далі.
Коли почалася війна дитині був рік, ми виїхали в село на Закарпаття.
Чоловік працює віддалено, орендували будинок в глухому селі.
Всі ці роки ми жили втрьох, іноді виїжджаючи в місто за продуктами.
Ні з ким не спілкувалися, так як нікого не знали і ближні сусіди були хвилин 30 ходьби.
Місяць тому ми повернулися додому, в Київ.
Почали ходити на майданчик, дитина дуже тягнеться за дітьми. Прям бігає за ними. Навіть якщо діти її не помічають, граються своїми кругами, вона крутиться біля них. Мені трохи дивна така поведінка дитини , но я поки не переживаю, просто надіюся, що вона навчиться знайомитися. Я їй пояснюю як підходити, як знайомитися.
Записали дитину в садок. Прийшли перший день, вихователька спитала як її звати, дитина вчепилася в мою руку і після ще деяких питань почала плакати і за мене ховатися.
Вихователька по всякому намагалася до дитини говорити, но дочка ховалася і моєю рукою закривала очі.
Вихователька знала, що ми довго жили в селі і запропонувала поки не давати в садок, а для початку почати з розвивалок, щоб дитина привикла до чужих.
Вчора прийшли на розвивалку. Приємна жіночка підійшла до нас знайомитися і ситуація аналогічна як і в садочку. Ховається за мною, плаче.
Блін, дівчата, серце кров´ю обливається, так боляче за дитину.
Може хтось проходив таке чи знає як бути в такій ситуації, благаю допоможіть порадою.
З тими з ким місяць на майданчику бачимося нормально спілкується, в до виховательки, вчительки на розвивалці істерики.
Я вже тиждень не сплю, толком не їм, все переживаю.
Дякую всім небайдужим!