У кого ребёнок заграницей, или здесь студент

Знаете ещё и люди же разные есть для кого общение- обсудить цены в магазине. А кому какие-то темы поднять о вечном о культуре об истории о психологии... да хоть и фильмы обсудить.

Так. І українці ж різні. Не зі всіма і захочешь спілкуватися. Тут є компанії підлітків - бухають страшне що роблять. Моїй такі дикі не цікаві- з її слів. А от свою людину та й на чужині важко зустріти. Ваш в якому місті?

Згодна, але тут питання не в темах спілкування, а саме в наявності бажання спілкуватися
День на день не приходиться. Не кожен день є бажання обговорювати щось високе. Але, я вважаю, що в наш час, коли так важко жити, підтримку та розуміння важливо отримувати кожній людині. І набагато більше цього дадуть саме рідні люди. Для тогшо і важливо зберігти відносини, а не відхрещуватися словами ’вже дорослий’, ’вже самостіний’, ’в нього своє життя, в мене своє’

Ну так Позвоните и Спросите. Я живу в Польше. Тут у подростков не всё так радужно. Моя за три года подружилась с одной девочкоой только. Наша тоже. И только за последнее время у них образовалась компания 5-6 человек. Они такие знаете домашние спокойные в комп позалипать. Один из них в депрессии лежал до этого и по 3 дня на кровати никуда не ходил ничего не хотел. Не сдал польский выгнали из академии. С родителями отношения не очень думал о самоубийстве. Хорошо что познакомился с девочкой в инсте а она подруга моей дочки и привела в компанию к себе. Так сдружились понемногу. Сейчас тот парень нашёл работу, поступил в другой вуз и жизнь вроде бы налаживается. Они очень одиноки здесь. Без привычного круга знакомых /друзей. Так что не думайте раз не пишет то всё классно

Чудесные отношения

Почитала тему, напевно, в кожній сімї свої стандарти спілкування. Я це чітко відчула, коли син студент став жити зі своєю дівчиною в нас вдома. Вони дуже давно зустрічалися, 5 років, а ось з січня з,їхались. Я не була проти, бо метраж квартири абсолютно дозволяє, умови комфортні та і син не виказував особливого бажання від,єднатися та йти на з,йом.
Спочатку, звісно, були переживання чи уживуться дві родини в одній квартирі, але все вийшло навіть краще, ніж ми думали. Фінансову та господарську сторону ми обговорили з самого початку і вийшло так, що в мене з,явилася ще й донька. У нас дуже все зручно, є завжди від них допомога і приємні вечірні спілкування. За сином побачила, що він став більш відповідальний в фінансових та господарських питаннях. І дівчина вчиться в мене господарювати, бо мало що вміла, коли прийшла.
Ми з сином дуже близькі, не дивлячись на його вже 23. Він щодня спілкується зі мною, радиться, розповідає про плани, проблеми. Я не навязую свою думку ніколи і ніколи не втручаюся в їхне життя, але й не відштовхую. Надаю поради, якщо спитають, але останнє рішення все одно залишається за ними.
А ось дівчина, коли вони стали жити разом, з самого початку до спілкування привчена не була. Так у них було в родині, що кожен сам за зачиненими дверима і спілкування був мінімум. Вона спочатку жалілася, що ій треба особисті кордони)) І лише пізніше вона зрозуміла, що особисті кордони не виключають спілкування в рідному колі. Проте зараз, коли я приходжу з роботи, сама вже біжить до мене за порцією спілкування, щебече, розповідає денні новини. Я не кажу, що в нас немає особистих кордонів. Все в межах норми, просто є час на те, щоб провести його за зачиненими дверима, а є час зустрітися за чашкою чаю та тепло поговорити.

Думала вашему парню лет 18-19

К примеру пишу или звоню, пишет я в магазине, покупаю микроволновку, через время пишу, отвечает пока не удобно, несу ее. Та не, у наших слава Богу все в порядке, пока 7 часов стояли на границе перезнакомились, автобус студентов был, поступал через посредников, они и отвозили. В общежитии уже общались, живут в разных, но многие с ним. В первый же день вечером выходили гулять уже новой компанией. На третий день мальчик, который с ним живёт позвал со своими друзьями в настойки играть. Там мой познакомился с парнем, который на этом же факультете на 4 курсе и отлично учится, мой успокоился, хоть тоже отличник в школе и польский на В2 сдал, но волновался, как будет учиться там. И т.д. Так же есть координатор она их собирает, и все показать и на экскурсию. Так это ещё учеба не началась. Думаю все будет в порядке.

Радом

Згодна, але тут питання не в темах спілкування, а саме в наявності бажання спілкуватися
День на день не приходиться. Не кожен день є бажання обговорювати щось високе. Але, я вважаю, що в наш час, коли так важко жити, підтримку та розуміння важливо отримувати кожній людині. І набагато більше цього дадуть саме рідні люди. Для тогшо і важливо зберігти відносини, а не відхрещуватися словами ’вже дорослий’, ’вже самостіний’, ’в нього своє життя, в мене своє’

Ну супер если всё так хорошо устроилось. Куда ваш поступил?

К примеру пишу или звоню, пишет я в магазине, покупаю микроволновку, через время пишу, отвечает пока не удобно, несу ее. Та не, у наших слава Богу все в порядке, пока 7 часов стояли на границе перезнакомились, автобус студентов был, поступал через посредников, они и отвозили. В общежитии уже общались, живут в разных, но многие с ним. В первый же день вечером выходили гулять уже новой компанией. На третий день мальчик, который с ним живёт позвал со своими друзьями в настойки играть. Там мой познакомился с парнем, который на этом же факультете на 4 курсе и отлично учится, мой успокоился, хоть тоже отличник в школе и польский на В2 сдал, но волновался, как будет учиться там. И т.д. Так же есть координатор она их собирает, и все показать и на экскурсию. Так это ещё учеба не началась. Думаю все будет в порядке.

Добрий вечір, з якою фірмою вступали?

Я поняла . А почему именно кружек?