Чувствуете ли вы себя уже немолодой в 40 лет?

Главное,чтоб здоровье было,мне 40 нет еще,а по здоровью куча всего,и чувствую себя уже старухой

Для мене старість це не обличчя чи зморшки, а відношення до себе, як до старої людини.
Відсутність планів, мрій, амбіцій, жаги вражень, зацікавленості світом і людьми. І скарг на життя. Ох вже це ниття, на мій погляд, ніщо так не старить, як вічне невдоволення, буркотіння і роздратування.
Це не про наявність онуків чи навіть праонуків.
Старість - це особисте відчуття. І відсутність улюбленої справи, яка дає поштовх рухатися.

Я бачила 35-літніх старушок і 70-річних моторчиків. Бачила, як цілком здорова людина раптово усвідомила, що їй вже 65, миттєво буквально за рік стала відноситися до себе, як до старої людини, яка не може те, се, наробила собі купу обмежень - і за пару років пішла в засвіти. І бачила 75-річну людину, якій наче забули сказати, що в її поважному віці не годиться вже робити якісь речі, і людина живе на повну, активно, мудро, легко, в радість собі і родині.

Тому старості не боюсь. Поки я рухаюсь, поки можу отримувати радість від життя і давати його назад близьким людям - я не стара.

А тіло, обличчя - ну, це на всіх чекає. Але я люблю свої зморшки. Оці канави навколо очей нагадують, що в житті я регочу, тільки привід дай. Канавка над переніссям - останні роки, теж мої, складні, як у всіх, але я планую триматися і далі, не хочу здаватися... Що думають інші про моє обличчя мене взагалі не хвилює.
А молодість у мене не пов´язана з вмінням трапити в халепу, носити рожеве чи вести себе, як безпорадна людина.

Зараз важче лишатися в тонусі, це правда. Будувати плани і реалізовувати їх - теж. Але я роблю, що можу, щоб не програти особистий спротив.