Пухнасті штани• 31 октября 2025
А вам не страшно оставаться
даже не из за обстрелов, а из за общей атмосферы: не понимания правил игры, в которую обычные люди постоянно проигрывают, несвободы, страха и ужаса потерять близких людей.И если выбирать между обеспеченной хорошей жизнью но несвободной и очень красной жизнью но свободой.Что Вы выбрали бы?
показать весь текст
2
5
13
41
82
154
0
Автор, відповіді не читала.
По темі - що для вас поняття ’забезпечене життя’, свобода/не свобода’, ’правила гри’?
Це як з приказки про зелену траву за чужим забором. Немає закордоном казки, правила гри ще більш незрозумілі. Колись мене батько вчив водінню, то постійно казав, що моє вміння - це десята частина, потрібно завжди зважати на дурня справа і зліва. От те саме і закордоном. Ти можеш бути афігенським спецом, але комусь захотілось сьогодні поміняти закон про умови набуття громадянства. Ось і все. Вчишся махатись по новим правилам, не піднімаючи голови до нового світла в тунелі.
Страх втрати близьких в Україні - це просто рішення. Без закручування в сторону, що ще й сите життя буде. Тобто ви просто приймаєте тверде рішення, що найважливіше - це максимально убезпечити життя. Все. Збираєте валізу і починаєте найважчий свій шлях.
Але, повірте, ейфорія пройде дууууже швидко, ви дуже навряд колись зможете назвати нове місце домом, навіть якщо все вдасться, ви будете тією закордонною родичкою, яка зажралась, в якої небо в алмазах, ви більше не зможете ні з ким поговорити, як болить. Ні з тими, хто лишився, ні з новими ’друзями’, в яких своя гонка. Ви навчитесь посміхатись ротом, але забудете очима. Ви будете робити вигляд, навіть якщо не зважатимете на ціну в магазі. Вам почнуть подобатись ночі, бо можна буде не грати роль хоч недовго. На питання чи ви щасливі, ви після секундної паузи будете відповідати ’в мене все є’. Я можу довго продовжувати. Я за кордоном. Мій вибір має свою ціну. Як і вибір тих, хто лишився. Правильного немає. Просто зробіть свій
По темі - що для вас поняття ’забезпечене життя’, свобода/не свобода’, ’правила гри’?
Це як з приказки про зелену траву за чужим забором. Немає закордоном казки, правила гри ще більш незрозумілі. Колись мене батько вчив водінню, то постійно казав, що моє вміння - це десята частина, потрібно завжди зважати на дурня справа і зліва. От те саме і закордоном. Ти можеш бути афігенським спецом, але комусь захотілось сьогодні поміняти закон про умови набуття громадянства. Ось і все. Вчишся махатись по новим правилам, не піднімаючи голови до нового світла в тунелі.
Страх втрати близьких в Україні - це просто рішення. Без закручування в сторону, що ще й сите життя буде. Тобто ви просто приймаєте тверде рішення, що найважливіше - це максимально убезпечити життя. Все. Збираєте валізу і починаєте найважчий свій шлях.
Але, повірте, ейфорія пройде дууууже швидко, ви дуже навряд колись зможете назвати нове місце домом, навіть якщо все вдасться, ви будете тією закордонною родичкою, яка зажралась, в якої небо в алмазах, ви більше не зможете ні з ким поговорити, як болить. Ні з тими, хто лишився, ні з новими ’друзями’, в яких своя гонка. Ви навчитесь посміхатись ротом, але забудете очима. Ви будете робити вигляд, навіть якщо не зважатимете на ціну в магазі. Вам почнуть подобатись ночі, бо можна буде не грати роль хоч недовго. На питання чи ви щасливі, ви після секундної паузи будете відповідати ’в мене все є’. Я можу довго продовжувати. Я за кордоном. Мій вибір має свою ціну. Як і вибір тих, хто лишився. Правильного немає. Просто зробіть свій
1
1
2
14
Страшно от того что непонятно как дальше жить, что делать, мы привыкли к чему-то устойчивому, может не лучшему, но постоянному, а мир на глазах рушится. Я думаю сейчас многим страшно и не только в Украине или украинцам. Меня пугает возможность ядерной войны и я не понимаю куда все это идёт, то что сейчас происходит и что они там не могу поделить.
4
Впервые вижу человека, который от цунами прячется в погребе или на пальме 
Вы его часом с торнадо не перепутали? 
Вы его часом с торнадо не перепутали?
3
а Тае есть туры на небольшие необитаемые островки.
раз в неделю приплывает лодка с запасами провизии, остальное время сам себе режисёр
раз в неделю приплывает лодка с запасами провизии, остальное время сам себе режисёр
Тут остались или те, кто у корыта, или нищие, или любители 2-3 недель (то есть с полным отсутствием всех видов мышления). Последним не страшно ничего, в их розовом мире все ок
1
6
4
Садитесь в машину и поезжайте в другую область с вашим мужем/сыном/братом😂 обязательно ведите прямой эфир в поисках указанного вами лица. Как найдете, сообщите всем)))
3
4
С удовольствием семьёй переехала бы в США.
Родственники сестры :брат,невестка и сын,уехали 8 лет назад.
Он начинал с разнорабочего,она полгода ухаживала за старушкой.
Им обоим было за 45.Ребенку, поздний,7 лет.
Сейчас у них у всех есть гражданство.
Она работает шеф поваром уже,он мастером.Откладывают с первых дней на дом,который вот вот должны взять,сыну на колледж.Среднего достатка люди,ехали с 10 т в страну,все что могли нашкребли.И достигли по моим меркам весьма неплохо.Тут в стране,он бы уже был бусифицирован или вообще погибшим,она бы влачила на з-п в 10 ку жалкое существование.
Да,там не легко,но есть будущее,какое будущее здесь у нас?????
Родственники сестры :брат,невестка и сын,уехали 8 лет назад.
Он начинал с разнорабочего,она полгода ухаживала за старушкой.
Им обоим было за 45.Ребенку, поздний,7 лет.
Сейчас у них у всех есть гражданство.
Она работает шеф поваром уже,он мастером.Откладывают с первых дней на дом,который вот вот должны взять,сыну на колледж.Среднего достатка люди,ехали с 10 т в страну,все что могли нашкребли.И достигли по моим меркам весьма неплохо.Тут в стране,он бы уже был бусифицирован или вообще погибшим,она бы влачила на з-п в 10 ку жалкое существование.
Да,там не легко,но есть будущее,какое будущее здесь у нас?????
7
1
Чудово розумію про що Ви, тому що вже один раз пройшла цей шлях еміграції, не витримала і повернулась.Але ж тоді в нашій країні не було війни, і не викрадали людей посеред біла дня- ось це я і мала на увазі під ’ не свободою’ і ті жінки, які виїжджали не на початку війни, а вже через пару років, зрозуміли, що важкий вибір стоїть фактично між життям в звичних комфортних умовах дома, але з ризиком залишитись без чоловіка, сина, батька ( потрібне підкреслити) або почати свій важкий шлях закордоном, де принаймі не потрібно переживати за базове існування.Ось така на жаль реальність.Не впевнена що в в цей раз витримаю закордоном, але спробую розпочати все з нуля вже іншій країні, досвід вже є.Дякую за Ваш пост 
1
Думаю еще есть средний класс: у кого свой бизнес и вложено много сил туда, они еще держаться за него.
2
Бизнес планомерно уничтожается. Умные это понимают. Без привязки к корыту государственному им не выжить, каждый сам делает выбор
4
2
Все так, да не так
Это только ваши личные чувства, у других людей могут быть совсем другие ощущения
Это только ваши личные чувства, у других людей могут быть совсем другие ощущения
Я не хочу нікуди їхати. Мені не страшно. Страшно обстрілів.
Пересуваємось вільно, бо чоловік військовий і після протезування вже служить на місці. Раз їздили за кордон разом з ним (дали дозвіл).
Чоловік точно не поїде, хоча може оформити інвалідність і звільнитись. Але він військовий не тільки по формі але й по розумінню.
Я волонтер. Тобто теж не кину своїх хлопців. Зараз і так волонтеркам все важче. Людей не вистачає.
Донька підліток теж не хоче їхати. Їй не зайшло. Тут у неї гуртки, друзі, своє житло, все наоаджено, за кордоном не сподобалось. Були.
Хіба що складуться обставити, що доведеться тікати.
Пересуваємось вільно, бо чоловік військовий і після протезування вже служить на місці. Раз їздили за кордон разом з ним (дали дозвіл).
Чоловік точно не поїде, хоча може оформити інвалідність і звільнитись. Але він військовий не тільки по формі але й по розумінню.
Я волонтер. Тобто теж не кину своїх хлопців. Зараз і так волонтеркам все важче. Людей не вистачає.
Донька підліток теж не хоче їхати. Їй не зайшло. Тут у неї гуртки, друзі, своє житло, все наоаджено, за кордоном не сподобалось. Були.
Хіба що складуться обставити, що доведеться тікати.
1
3
Ответ дляАнонимба
Впервые вижу человека, который от цунами прячется в погребе или на пальме Вы его часом с торнадо не перепутали?
Вы его часом с торнадо не перепутали?
Да, на пальму ещё надо залезть...короче, от цунами не спастись, я поняла. Но не факт что оно будет
Ответ дляПухнасті штани
Чудово розумію про що Ви, тому що вже один раз пройшла цей шлях еміграції, не витримала і повернулась.Але ж тоді в нашій країні не було війни, і не викрадали людей посеред біла дня- ось це я і мала на увазі під ’ не свободою’ і ті жінки, які виїжджали не на початку війни, а вже через пару років, зрозуміли, що важкий вибір стоїть фактично між життям в звичних комфортних умовах дома, але з ризиком залишитись без чоловіка, сина, батька ( потрібне підкреслити) або почати свій важкий шлях закордоном, де принаймі не потрібно переживати за базове існування.Ось така на жаль реальність.Не впевнена що в в цей раз витримаю закордоном, але спробую розпочати все з нуля вже іншій країні, досвід вже є.Дякую за Ваш пост
Моя також не перша. Але цього разу інакше. Найважче. Бо це вибір без вибору. Просто рішення. В мене двоє хлопців-підлітків, тож виживаю просто на слові ’треба’.
Так, попередній досвід був у чомусь легшим, бо була відома можливість зворотності. Це полегшувало моральний стан. Зараз все просто на силі волі і слові ’треба’, без сил, без бажання, без розуміння. Єдина думка - я всеодно не зможу жити і ніколи собі не пробачу, якщо раптом мої діти. Тож, витримаєте. Повірте. Сил вам в будь-якому випадку
Так, попередній досвід був у чомусь легшим, бо була відома можливість зворотності. Це полегшувало моральний стан. Зараз все просто на силі волі і слові ’треба’, без сил, без бажання, без розуміння. Єдина думка - я всеодно не зможу жити і ніколи собі не пробачу, якщо раптом мої діти. Тож, витримаєте. Повірте. Сил вам в будь-якому випадку
2
А краще людей, побільше. Хтось буде халабуди будувати, ти йому рибу, хтось воду носити за намисто з цінних ракушок...
2
Я повернулась з Німеччини. Мені в Києві краще.
Їхала з України в 2022 році з окупованої території.
Їхала з України в 2022 році з окупованої території.
1
Сейчас ещё и эксперимент с личинками жуков провели, так заглотил народ, что аж пищит в истерике - дайте еще. Так что автор, ответ на ваш вопрос - да, страшно жить среди зомби, что радуются отмене конституции и поеданию червей. Быстрей бы уже те границы открыли
5
Вы смешная. Кто лично вам запрещает передвигаться? Никто.
А то, что контролируют перемещение мужчин (несвобода по вашему), так их и заграницу не выпускают. Тогда к чему ваши вопросы, если выбора у них нет?
Очередной тупой тролик с набором на вентилятор
А то, что контролируют перемещение мужчин (несвобода по вашему), так их и заграницу не выпускают. Тогда к чему ваши вопросы, если выбора у них нет?
Очередной тупой тролик с набором на вентилятор
2
2
1
Да ) Жили бы здорово. Только вот подумала... Однажды все равно сложились правила в этом микросоциуме. Свои законы. И свои несвободы. И воду носили бы за тощую селединку, и халабуды строили за идею - потому что так надо. И забылось бы многое, как пришли на этот остров, и вся радость свободы принадлежала бы избранным.
Но лучше не думать о таком. Лучше думать о красивом ожерелье из ракушек на острове свободы :)
Но лучше не думать о таком. Лучше думать о красивом ожерелье из ракушек на острове свободы :)
2
1
Так. Ви праві. Он з короною як вийшло. В Німеччині заставляли колотися під загрозою звільнення. Там найбільший обхват вакцинованих від ковід. І що? Надурили людей. Скільки постраждало. І добитися не можуть компенсації бо бумагу перед прививкрю підписували
2
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу