Була я на побаченні. Сиджу і не знаю в яку психлікарню телефонувати.

Оце тільки прийшла.
Відбувалось щось максимально дивне.
Серйозний чоловік сам по собі. Познайомились на конференції. Потім зустрілись в кавʼярні випадково, він почав мені кидати претензії, що я йому не дзвоню і не пишу (а з якої радості мала б?) , вирішили піти сьогодні гуляти.
Прийшли . Сіли. З ним відбувається щось максимально дивне: почалось все з того, що він невідривно на мене витріщався, потім намагається з мене випитати, чим я займаюсь на роботі, звідки я. Під кожне моє слово піддакує і каже що я права і все правильно сказала. При чому це стосується всього, чого б я не сказала - ʼтак так, ти права, ти правильно зробила, правильно відповілаʼ.
Сидимо. Далі він вскакує і біжить кудись. Різко. Я не встигла отямитись, повернувся. Виявилось що стріляв у людини запальничку. Вийшли надвір курити. Він максимально нервує, тримає цигарку і руки трусяться. При тому, що він не палить взагалі. Каже, що це стара цигарка завалялась в куртці.
Я продовжую розповідати про себе, він на кожне речення реагує ʼда? Як так? Жах! Ну ти права! Ти молодець!ʼ
Також, мушу зазначити, що у мене доволі специфічний стиль комунікації та жарти. І весь час він говорить якусь максимально дурню і жартує в моєму стилі.
Дякую, тепер я знаю, наскільки дивною виглядаю.
Кажу, що мені потрібно йти. Незадоволено цокає язиком.
Прощаємось, я кладу руку йому на кисть. Він накриває мою руку своєю і гладить по ній, стикає.
Щось мурчить.
Я ще ніколи в житті такої поведінки не бачила, у мене зараз очі витріщені на максимум.
Ваша думка - він адекватний чи психічно хворий? Чи варто щось продовжувати з ним, що б ви зробили?