Вкуси мене• 24 ноября в 20:22
Чому наші бабусі були такі витривалі?
Пройшли голод війну, важку роботу ітакі витривалі, більшість дожили до глибокої старості.
Без пральних машин, посудомийка. Сім´ї багатодітні по троє дітей.
Я не пропагую тяжкі умови.
Я дивлюся на себе. Сили майже немає. Одна дитина. 35 років. Дійшла з магазину і назад і здохла . Якби я ще прала руками то взагалі б не вижила.
Може в нас слабке покоління. Чи чому так ?
Без пральних машин, посудомийка. Сім´ї багатодітні по троє дітей.
Я не пропагую тяжкі умови.
Я дивлюся на себе. Сили майже немає. Одна дитина. 35 років. Дійшла з магазину і назад і здохла . Якби я ще прала руками то взагалі б не вижила.
Може в нас слабке покоління. Чи чому так ?
показать весь текст
15
5
69
0
Ну я так не думаю. І будь яка жінка, яка ходить на роботу кожен день, на завод, магазин, склад витривала. Я не уявляю які витривалі жінки одиначки, наприклад з двома дітьми і працюючі на таких роботах. Дуже важко. А ще треба не забути, що ти перш за все жінка. І маєш право бути слабою, беззахисною, за спиною. В нас зараз мода на жінок термінаторів. (
В мене одна бабуся померла в 92 роки, а друга в 96. Нормально пожили, я думаю. Мамі 77 - живчик ще той. Кажу їй, що хочу вінегрету, але так облом варити овочі. Відповідь: я зварю і принесу. До мене йти хвилин 20.
2
Звичайно що в місті легше жилося.
А в селах люди бідували «по чорному»
Часто згадую бабусині розповіді й так мені шкода оте покоління жінок .
А в селах люди бідували «по чорному»
Часто згадую бабусині розповіді й так мені шкода оте покоління жінок .
2
Даже вот я сравнивала жизнь моей свекрови в селе и мамы в городе: та пахала на огороде с детства, одну обувь носила весь год 
а мама в это же время по лагерям, по морям ездила,по музеям и театрам ходила...
а мама в это же время по лагерям, по морям ездила,по музеям и театрам ходила...
Это называется ошибка выжившего, того кто смог. Моя бабка была из тех кто пережил и выжил - осаду города, обстрелы, оккупацию. Вышла после войны второй раз замуж, выростила дочь, отстроила дом. Но характер у нее был после всего этого - пол-района боялось. Как оно было, знаю только по ее редким рассказам, она это не любила. Помню как она наругала рабочих чинивших трубу и неправильно рывших траншею по ее мнению. Когда они начали смеяться, типо сейчас бабка нам покажет, как лопатой работать - она отобрала лопату и показала, бурча что столько окопов сколько она в молодости отрыла, им и не снилось. И не только окопов
1
Смутно представляю людей к которым Вы обратились. Поколенье которое думает только за себя ,не за детей и своих родных, даже не за животных которых они взяли на попечение .Поколенье потребителей!!!Их все равно кто ,где ,когда .Живу в красной зоне, когда такие бежали вне зависимости от статуса, веры и убеждений ,они бросали всех ,стариков ,которым сказали что через неделю вернутся и дали им в руки 1000 грн и собак(домашних)которые стояли брошенные вдоль дороги, они не понимали что им делать и куда идти. Сейчас будут писать, что они лучше и краше, но я наглядно таких видела.
1
Ну були витривалі. Але щодо привітної то тільки одну бабусю чоловіка пам´ятаю 1925 року народження як привітну вже у віці бабусі. Померла у 90 років. Мої бабусі та про бабусі, то із серії ’упав - віджався’. У будинку всі жінки були віку моєї бабусі, на той час то щє були новобудови. То там такі привітні, що ходити зверху них неможна було. У м´яч на вулиці грати, то ти злодій автоматично який порушує тишу. А через роки бабки бабками стали під під´їздом сварливі.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу