Клептоманка• 27 ноября 2025
Подруга з якою дружимо майже двадцять років
Ми практично з дитинства разом, пройшли багато вдвох, знаємо одна про одну дуже багато. Підтримуємо і радіємо одна за одну. Зараз вона живе в штатах. Багато років не бачимося, але завжди на зв’язку. Так ось, вона підтримувала мене в момент розлучення, яке було дуже важким. З точно часу пройшло років 10. Зараз коли дзвонить, наполягає мені зареєструватися на с/з і щоразу питає чи зробила я це. Так ось. Я за все їй вдячна. Але тепер після важкого розлучення я практично ні з ким ділитися особистим не хочу. Я дійсно познайомилася з чоловіком на сайті і у нас зав’язалися стосунки. Але зараз ці стосунки не можна ще назвати серйозними і це теж причина чому я нікому про це не розповідаю. А при дзвінках подруга щиро радить знайомитися з кимось… от як бути, якщо і розказувати завчасно не хочу і говорити що вперше за 10 років я вже не сама теж не готова. Я її дуже люблю як близьку людину, але є те, чим завжди ділилася, а зараз ну не можу…
показать весь текст
5
61
1
Мабуть вам нічим похвалитись, що ховаєте хлопця. Якби достойний був, вже б розповіли. Ну або ви дууже дивна.
2
То позбавте її своїх страждань, коли з ним розлучитись. Ви така собі подруга. Як на рахунок і в горі Ів радості. Ви тільки жалітися можете? Якщо боїтеся,що вона зурочить, то ваше відношення до неї не щире.
1
Повірте, давно перебираю чи варто дзвонити «ридати» як ви кажете. Ще з тих пір, коли декілька разів вона не відповіла і не передзвонила. Так, підтримувала, але якщо правді в очі дивиться, то іноді і в ігнор йшла, коли вона мені треба була
Насправді ніхто нікому нічого не винен, але я вважаю, що тоді,коли потрібна допомога і подружка для злиття своїх емоцій, то потрібно справлятися самій, а не шукати ,кому злити і пожалітися.
1
Я також не кажу найліпшій подрузі про вагітність...але тому що знаю її ставлення
.бо вона якось саазала що не розуміє лю дей які заводять зараз дітей..і мене стопануло..
.бо вона якось саазала що не розуміє лю дей які заводять зараз дітей..і мене стопануло..
1
Іноді вона мені була дуже потрібна, коли був період мого розлучення, а у неї в той час навпаки все було чудово, дітей народжувала, житло купляли і для мене вона була «зайнята». Її родичка тоді зізналася, що вона не хоче говорити. Але час йшов, спілкування відновлювали і на початку війни вона мене підтримала дуже… зараз чекає, каже коли ти мене порадуєш що в тебе хтось з’явився, вона чекає цього, а я замовчую тему. Тобто не ідеально все, бо все життя дружимо, було різне, але в цілому ми близькі.
Ви ж розумієте,що в тому,що його не було 10 років в втому,що якщо щось не складеться, винна не подружка, а тільки ви. І ваша поведінка тупа. Мій чоловік зі мною 21 рік, а подружка 28, і були різні ситуації, інколи вона навіть мене підтримувала, коли він не міг. А вона при цьому була поруч, знаходила потрібні слова, хоч знаходилась на відстані 2000 км.
Може тому і так, що якраз таки в горі , вона не завжди хотіла мене чути, хоч і підтримувала, а родичка її розповіла потім, що не дуже вона хотіла говорити тоді. Було різне. Але хорошого більше набагато. От тоді я і навчилася тримати як горе в собі, так і про радість не спішити ділитися
Був період, коли вона мені дзвонила лише пожалітися. А для мене , коли мені треба було, часу не знаходила. Ці часи змінилися на інші, все ж таки давно дружимо. Але модливо з тих пір як я заважала їй дзвінками, я і закрилася. Хоч після того було і багато хорошого спілкування
А я і не виню її що розлучилася 10 років тому)))) з чого ви таке взяли)))) інша справа, шо вона теж на відстані знаходила слова, як ви кажете, а потім я відчувала що вона віддаляється, мені тоді і розказали, що вона просто не хотіла спілкування. А потім знову воно було і було все добре, але слід залишився
В общем, у Вас проблема с честностью с самой собой, я так вижу.
Вы с ней не подруги, но Вы хотите одновременно сохранить общение, защитить от неё свою личную жизнь как когда то сделала она и при этом остаться в белом, то есть не признавать настоящую причину почему Вы от неё защищаетесь.
Вы с ней не подруги, но Вы хотите одновременно сохранить общение, защитить от неё свою личную жизнь как когда то сделала она и при этом остаться в белом, то есть не признавать настоящую причину почему Вы от неё защищаетесь.
Я знаю чітко цю причину. Плюс до причини є і те, що мені ці стосунки важко далися, тому я бережу це від людей, тим більше, поки це ще не мега серйозно, це теж причина.
Для мене дружба це коли діляться і горем і радістю. А не так що коли мені погано то є подруга, а коли в мене все добре то пішли всі по боку, щастя любить тишу. В мене є такі знайомі дівчата з якими ми не ділимось особистим, своїми проблемами, спілкуємось на нейтральні теми, і ніхто нікому нічого не винен, ніяких образ. А коли мене називають найліпшою подругою, а потім збираються їхати відпочивати і про це мовчать, на звінки не відповідають і опа фото з відпочинку, то неприємно.
1
Я не засуджую вагітність під час війни. І не бачу причин це тримати в таємниці. Але мабуть хвилювалась що я буду заздрити, чи наврочу.
Іноді я таке відношення бачила з її боку. Було неприємно. При цьому я завжди була відкрита книга. А тепер є бажання щось залишити для себе і це співпало із періодом знайомства. Тобто в її очах отакою ⬆️ буду я
Автор, считаю проблему надуманной. Я бы сказала не конкретно, а в общем, что да есть отношения, но пока еще в стадии начальной, то непонятно насколько все будет дальше. Сама не так давно вышла замуж в 40+, не вижу в этом ничего такого.
1
І саме смішне, що я ,наприклад, абсолютно спокійно живу з тим, що в когось є хлопець, а в мене немає, що хтось народив дітей,а я ні, що хтось їде на відпочинок. Але коли люди роблять з цього велику таємницю, я розумію, що судять вони по собі і роблю висновки, чи потрібні мені такі друзі.
Цікаво,чому люди вважають, що комусь є діло до їх дітей. Моя подруга також довго не могла повірити, що я абсолютно свідомо не хочу дітей в мої 30 років, вважала,що я просто так виправдовую,а насправді не можу і заздрю їй.
Коли я народила абсолютно свідомо заплановану дитину в 35 років, мені здається ,вона вирішила, що це випадково
Коли я народила абсолютно свідомо заплановану дитину в 35 років, мені здається ,вона вирішила, що це випадково
Ось!!!!! Але там навіть не таємниця, а пофігізм був іноді. То хай і зараз не питає деталі…. Але ж блін в лоб не скажеш
Я не знаю деталей ваших відносин,але здається, ви зараз нарешті знайшли спосіб їй помститися і поводитися як вона. Чесно, дитинство якесь. Не хочете-не говоріть. Ви живете на такій відстані, що не обов´язково часто спілкуватися.
Боже збав, яка помста…. Просто я закрилася трохи від неї. Плюс реально з усіма не хочу про це. Але як подругу я її люблю і бажаю найкращого тільки, це абсолютно щиро кажу, про помсту це ви загнули.
Вона вам подруга лише тоді, коли вас потрібно підтримати та понити. Ну така ви є, гра в одні ворота… Коли вона це зрозуміє, то дружбі такій настане швидкий кінець.
Це як порівняти людину зі зламаною ногою в гипсі на милицях. Ото коли зняли той гіпс, то милиці наче вже і не потрібні - так і ви.
Це як порівняти людину зі зламаною ногою в гипсі на милицях. Ото коли зняли той гіпс, то милиці наче вже і не потрібні - так і ви.
Ну чому загнула. Ви можете навіть підсвідомо це робити. Така собі форма маніпуляції. Може вас легше стане.
Навпаки. Це я для неї все життя доступна вдень і вночі. А у неї до мене було різне ставлення. Тому і закрилася. Я там вище писала
Але як людину я все одно іі дуже люблю і ціную, тому і боюся образити, шо не договорюю, але і відкритися поки не можу
Але як людину я все одно іі дуже люблю і ціную, тому і боюся образити, шо не договорюю, але і відкритися поки не можу
Ви чи заздрите одна одній, коли у когось щось не виходить, то БІНГО і живите такими емоціями, аби комусь погано було. Якийсь злив негативу. Ви не бачите її справжніх емоцій на обличчі, ця відстань, то якась фігня повна. У вас різні інтереси.
Треба знаходити на що себе переключати, як відволікатись та жити самостійно, бо це не підтримка, я так вважаю.
Я би і не казала, але відсторонилася б взагалі від цього пустого спілкування і будувала б своє щасливе життя.
Треба знаходити на що себе переключати, як відволікатись та жити самостійно, бо це не підтримка, я так вважаю.
Я би і не казала, але відсторонилася б взагалі від цього пустого спілкування і будувала б своє щасливе життя.
Яка заздрість …. Ні! У нас різні долі, кожна проживає свою. Жодна із нас НІКОЛИ не заздрила іншій. За неї ручаюся як за себе
А можливо у людини були вже невдалі спроби. В мене також це було. І ьуло важче говорити що не вийшло..чим взагалі не казати. Багато жінок про це не говорять
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу