Розлучення після 17 років шлюбу. Мені майже 40 .

Добрий вечір , шановні порадниці !
Хто розлучився з чоловіком після довгих років шлюбу , в віці 40 + ? Як склалося ваше життя ?
Зараз на порозі розлучення, я ініціатор. Останній рік не відчуваю підтримки, турботи , любові зі сторони чоловіка. Хоча пройшли багато разом. Народили трьох дітей ( 16, 12 і 1.5 ).
Важке поранення восени 22 , довга реабілітація і коли нарешті стан чоловіка покращився, почалася агресія до родини , не задоволення , постійні претензії . Хоча вдома завжди порядок у всьому.
Мені це набридло і я запропонувала пожити якись час окремо ( це було влітку) . Чоловік був проти, життя разом ставало все нестерпнішим. Помітили навіть діти, коли тата немає вдома, всі в гарному настрої, все добре, як тільки приходить, всі затихають, бо з порога вже починається незадоволення всім.
Пропонувала звернутися до психолога, почати якесь лікування, чоловік все відхиляв. Заспокоювало його тільки пиво ввечері ( іноді вино/коньяк) і марихуана. Якщо вихідний, то курив траву зранку, потім в обід і також ввечері 🥹.
Коли курити було нічого і з грошима було не густо, з´являлася агресія.
Багато всяких моментів, але без фізичного насилля ( слава Богу).
Останнім часом почав обзивати при дітях поганими словами.
З 7 листопада ( річниця весілля) живемо в різних кімнатах.
Нам добре, коли його нема вдома, якби сумно це не звучало.
Розумію, що далі жити так не хочу , це не життя.
Якщо влітку ще розглядала варіант пожити окремо і переглянути своє відношення один до одного, то зараз все зайшло так далеко, що впевнена в тому, що не хочу продовжувати ці стосунки далі.
Я тягнулася їх так довго, скільки могла. Більше не можу. В голову приходять іноді такі думки , що розумію, що або я його , або він мене. Не хочу чекати цього, бо буде біда.
Більше всього шкода молодшу доньку, вона за татом дуже сумує , вона ще маленька і постійно тягнеться до нього , а він до неї. До старшої доньки у нього постійні претензії. Донька мене підтримує, син захищає батька, хоч і не згоден з його поведінкою.

Живемо в моїй квартирі ( у чоловіка є невеличкий будиночок від померлого батька , в якому він жити поки не хоче, але йому є куди піти, не на вулицю) .
Вибачте за сумбур.
Цікаво , як склалося ваше подальше життя? Чи ви щасливі тепер ?
Дякую