Света С Приветом• сегодня в 00:43
Дівчата, підкажіть як Ви справилися з самотністю
і відсутністю радості в житті, через виїзд доньки за кордон разом зі своїм хлопцем. Вона промінчик і позитив у моєму житті. Не уявляю своє життя без неї.
показать весь текст
30
13
2
1
122
4
Я мабуть, неправильна мама, в мене туга була від сили тиждень. Далі розуміння, що дитина в безпеці, в іншій країні і тд .
Зараз живу спокійно. Спілкуємось по телефону. Скоро приїде на канікули
Зараз живу спокійно. Спілкуємось по телефону. Скоро приїде на канікули
1
1
Донька не прив´язана. В неї нема емоційної залежності. Вона мене любить і будуть своє життя з людиною, яка відповідає всім її очікуванням. Так вийшло, що він виїхав, поки виїзний і відповідно покликав з собою. Ніяких вагань і обмірковувань з її боку. Як він тільки сказав їй про виїзд, вона відразу мені сказала, що вона все кине і поїде до нього, як тільки він запропонує. Навчання теж.
2
Пізно пити боржомі))) і навіть якби я була молодшою, я б не хотіла проходити період до закінчення школи ще раз))) тим більше з дитиною з таким характером
Що ж всі так давлять займись собою. Та не кожному це реально в радість. Для цього потрібно досить багато грошей і емоційної пустоти це не вирішить. Навіть будучи молодою і гарною і оточивши себе уявними хоббі, я плакала вночі в подушку. Уявні хобі не стали радістю: курси авто, англ., спорт не розвинулися в задоволення і навички. Все це просто покинула викинувши декілька років, бо це все не моя реальна віддушина.
1
ну тоді залишається доживати як є, а скоріше за все своїм мовчазним стражданням ви повернете доньку, і вона не матиме свого життя, а лише ваше.
1
1
у автора, на щастя, ніхто не помер, як можна це порівнювати?
Звісно люди засмучуються, коли близькі їдуть, але шукають інші сенси і радощі в житті, або страждають і не дають життя близьким. Вибір завжди за людиною.
Звісно люди засмучуються, коли близькі їдуть, але шукають інші сенси і радощі в житті, або страждають і не дають життя близьким. Вибір завжди за людиною.
ніхто не давить, просто це реальна перспектива не доживати життя в стражданнях. А як у вас вийде - то вже як ви вирішите.
Мій чоловік служить, те, що діти виростуть і підуть я сприймала нормально, так і має бути, у них має бути своє життя. А от перспектива доживати життя без чоловіка мене прям загнала в деперсію. Бо на війні може статись що завгодно(
Але є вибір - жити своє життя зараз, шукати радості і задоволення, або тужити за чоловіком ще хто знає скільки часу. Я вибрала перше. Що ви обирете - це вже від вас залежить.
Звісно краще поїхати на відпочинок з чоловіком (у вашому випадку з донькою), але якщо це неможливо, то краще поїхати самій, ніж сльози лити вдома перед ноутом.
Мій чоловік служить, те, що діти виростуть і підуть я сприймала нормально, так і має бути, у них має бути своє життя. А от перспектива доживати життя без чоловіка мене прям загнала в деперсію. Бо на війні може статись що завгодно(
Але є вибір - жити своє життя зараз, шукати радості і задоволення, або тужити за чоловіком ще хто знає скільки часу. Я вибрала перше. Що ви обирете - це вже від вас залежить.
Звісно краще поїхати на відпочинок з чоловіком (у вашому випадку з донькою), але якщо це неможливо, то краще поїхати самій, ніж сльози лити вдома перед ноутом.
Вам треба поміняти ставлення до ситуації, переосмислити життя. Знаю сказати легше, ніж зробити, але хоча б спробуйте. Познайомтесь з собою.
2
Дякую. Ви праві на 100%. Але душа прагне бути ближче до дитини. А те, що у дітей своє життя-це зрозуміло.
Ну як так зрозуміла, що діти ще з вами. А от коли вони реально підуть і далеко і чоловіка не буде поряд-це буде відчуватися зовсім по-іншому.
От ви пишите дочка поїхала і у вас нема радості, немає позитиву. Але. Ж ви особистість, а не частинка іншої особистості, у вас же є якісь свої бажання, вподобання, приводи для радощів.
так, звісно без дітей і чоловіка було б ще важче.
Коли ви кажете, що мене нічого не радує, проблема в іншому. Ви порівнюєте якусь активність з тим, якою вона було б з донькою і без неї. І зробити її такою ж бажаною, але без доньки неможливо.
Порівнювати треба інше: сидіти плакати на порадниці через тугу за донькою чи сходити в кіно. Розумієте? Я декілька років не їздила у відпустку, бо ’без чолвоіка, то не те’. А потім поїхала, бо краще відпустка без чоловіка, ніж взагалі ніяка. Ось це вам намагаються донести, коли кажуть займіться собою.
І до речі, донька у вас може емоційно і незалежна, але повірте, їй погано від того, що ви страждаєте. Якщо ви їй не байдужі, а ви їй очевидно не байдужі. Тому заради неї ставайте більш щасливою, бо цей присмак страждання буде відчувати і вона. Вона звісно його зможе толерувати, але навіщо це?
Коли ви кажете, що мене нічого не радує, проблема в іншому. Ви порівнюєте якусь активність з тим, якою вона було б з донькою і без неї. І зробити її такою ж бажаною, але без доньки неможливо.
Порівнювати треба інше: сидіти плакати на порадниці через тугу за донькою чи сходити в кіно. Розумієте? Я декілька років не їздила у відпустку, бо ’без чолвоіка, то не те’. А потім поїхала, бо краще відпустка без чоловіка, ніж взагалі ніяка. Ось це вам намагаються донести, коли кажуть займіться собою.
І до речі, донька у вас може емоційно і незалежна, але повірте, їй погано від того, що ви страждаєте. Якщо ви їй не байдужі, а ви їй очевидно не байдужі. Тому заради неї ставайте більш щасливою, бо цей присмак страждання буде відчувати і вона. Вона звісно його зможе толерувати, але навіщо це?
Така ж сама ситуація, син виїхав, чоловік воює. Спочатку зривало дах, зараз потихеньку заповнюю своє життя, прогулки з собакою та подругами, пішла на танці, взяла вже другий навчальний курс по роботі, просуваюсь по кра´єрі. Стараюсь виходити, не пропускати можливості побути в двіжухе, на танцях, з подругами, з собачниками. Поки так мені краще
Дело не в количестве хобби, а как вы к ним относитесь. Может грубо прозвучит: но вам нужно, чтобы вас кто-то развлекал? кружил вас? Определитесь, что именно вам нужно: общаться можно и посещая секции, кружки, группы по тому же английскому или вам нужен мужчина, о котором вы будете заботиться и этим наполнять свое время. Кто-то из психологов даже говорил, что психологическая зрелость, это когда вам интересно даже в одиночку, тогда и другим будет с вами интересно. Может вам начать с психологов?
1
Ходжу в зал, готую їсти, гуляю з собакою, вчу англійську, інколи зустрічаюсь з друзями, роблю собі манікюр, фарбую волосся, можу поїхати до мами в гості, поїхати в парк , на озеро і тд
Але і вдома просто мені не сумно
Але і вдома просто мені не сумно
1
Зайдіть хоча б на ютуб до Холоденко... Вона багато ефірів має з розборами ситуацій і дає своє бачення.
1
Мее кажется вы сейчас пожинаете плоды неправильного баланса в вашей жизни. Потому что семья это мужчина и женщина. Дети это только гости, которые уйдут в жизнь строить свои семьи. Вы же на дочку переложили функцию мужа частично (быть рядом, создавать компанию, иметь общие интересы) и поэтому теперь вам так больно. Синдром пустого гнездо все проходят и даже в паре это тяжело, именно в этот период некоторые распадаются, где именно ребенок держал семью как единое целое. Т е даже для парыэто очень тяжелое время эмоционально. А для вас одной и подавно.
Ваши мысли могла бы она быть счастлива рядом с вами вообще очень эгоистичны. Подозреваб что дочка тоже не просто так приняла решение уехать подальше (может даже подсознательно), играть роль спутника жизни для мамы очень нелегко
Ваши мысли могла бы она быть счастлива рядом с вами вообще очень эгоистичны. Подозреваб что дочка тоже не просто так приняла решение уехать подальше (может даже подсознательно), играть роль спутника жизни для мамы очень нелегко
1
Такие ощущения только в первое время. Но, знаете, что меня больше удивляет? Ваша зацикленность на ваших личных ощущениях (мне никто не будет помогать, моему приходу никто не будет радоваться, мне будет скучно и неинтересно).
Когда этот разрыв произошел в моей семье (дочь пришлось отправить одну,- без друзей, родственников, парня), я все время думала о ней - как она там, если заболеет, попадет в передрягу, нормально ли она ест, лечится, хватает ли ей средств на жилье, на что-то кроме еды). И, ее отъезд был не ожидаемым, а спонтанным решением...Ничего, все хорошо. Года два у меня ушло на привыкание и успокоение, теперь нет этого беспокойства. А о себе у меня и не было таких мыслей, как у вас
Когда этот разрыв произошел в моей семье (дочь пришлось отправить одну,- без друзей, родственников, парня), я все время думала о ней - как она там, если заболеет, попадет в передрягу, нормально ли она ест, лечится, хватает ли ей средств на жилье, на что-то кроме еды). И, ее отъезд был не ожидаемым, а спонтанным решением...Ничего, все хорошо. Года два у меня ушло на привыкание и успокоение, теперь нет этого беспокойства. А о себе у меня и не было таких мыслей, как у вас
1
Головне, що б ви не були токсичною для доньки в цьому свому відчутті. Бо в кожного є вибір, вона окрема людина іде своїм шляхом, не передавайте їй свої « страждання».
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу