Ви теж питаєте поради, але чути правду не хочете?

"Здивувала" мене нова колега на роботі. Вона переїхала в місто 6 місяців тому, жила в селі. Почали з нею більш-менш спілкуватись і от вона за кавою питає "Блін, тут всі дівчата так класно одягаються на роботу, і ти класно одягаєшся, а я відчуваю, що виглядаю відсталою в стилі. Що мені поміняти, може порадиш?". Я їй почала перераховувати:
- користуватись автозасмагою (вона дуже бліда)
- не носити все в обліпон
- викинути тонкий дешевий трикотаж (в неї ніби багато одягу, але весь по 300-500 грн, купує часто в сінсей, краще одна річ, але якісна)
- не вдягати "незрозумілі кольори", пудрово-сіро-рожеве, линяло-блакитне, знаєте, виглядає як ніби річ вже 300 разів прали
- викинути пуховик-гусеницю (такий, за коліно, робить "тітку" з будь-якої дівчини)
- придивлятись до оверсайзу, класичних кольорів, прямих силуетів
- не матувати все обличчя насмерть тональним і пудрою, зараз в трендах сяюча, здорова шкіра
- прибрати татуаж брів (вже ж це не актуально, старить)
- купити одну дорогу сумку з гарною, якісною фурнітурою, а не 8 штук різних по 200 грн.
- сформувати базовий гардероб для початку і тд.
Тобто я її не критикувала, просто чітко розклала всі пункти.
І що ви думаєте? Такі да - вона образилась...Не очікувала, що аж настільки в неї багато помилок і вона не модна.
Навіщо люди так роблять?
Я повинна була сказати "ой та не міняй нічого ти стильна й так"?Поведінка, як в малої дитини.
Це як дехто питає "Я товста?" і в очах очікування "Скажи ні скажи ні скажи ні". Вам більше подобається правда чи ви за солодку брехню?