Ваші друзі та куми

Стосовно якихось ситуацій і рішень дорослих все ок. А ось щодо виховання дітей, і взагалі все що зв´язано з дітьми, вони засуджують, все наше "обсирають", не так відреагували в аспекті виховання дитини, не поїхали в табір - капець, дитина не розвивалась цим літом у вас, не в ту школу здали, і тепер майже кожного разу обсирають школу в якій вчаться наші діти, прямим текстом, щоб ви розуміли, но типу не торкаючись дітей наших, а саме про школу, про вчителів, рівень, не такі ботінки купили, о боже, ви завели морську свинку - кажу дитина дуже хотіла, і все скривились і при кожній зустрічі питання: ну шо, криса ваша ще не здохла? о боже, я б до лікаря її не носила....і все це з таким виразом обличчя, із-за цього трапляються у нас сварки з ними. Пояснювали, ми так вважаємо правильним - не допомагає, кажу - не суйте носа свого, вони кажуть: ми краще знаємо! Бо це правильно, а ви.....і пішло поїхало. Нав´язують свої думки виходить, які потім лізуть в голову і я починаю вночі все те перебирати, а вдруг вони праві, а вдруг треба було інакше...Я вже не вивожу...і так довго дружимо, а виходить, що треба розходитись. Я знать не знаю, в яких кросах ходять їх діти, а їм всюди є діло. Прикладів багато, все одразу не згадаєш.
Ви теж такі друзі чи маєте таких друзів? Як реагувати ще, якщо вони не розуміють слів не лізте, одразу: а шо такого, тююю, та я просто. Ми ж ще друг у друга похрестили дітей. Так просто не відчепишся