Домашня Зюзя• 1 час назад
Як справляєтеся коли важко морально і накриває?
Що я пережила за останні 6 років:
- застала ковід у Китаі, застрягла там на 3 роки безвиіздно, уряд посадив мене на 10 днів примусового карантину в готель
- розійшлася з людиною, за яку планувала заміж, після 2 років сумісного проживання. Зрадив морально і навмисно підставив.
- війна. тут ноу комментс. Але добре, що не окупація. Але в столиці теж нелегко.
- втікла з сестрою в Західну Європу від війни, тут вияснилося, що в неі рідкісна невиліковна хвороба, в середньому дають 5 років життя.
- старі батьки, які виносять мізки, але добре що взагалі є. Немає чоловіка, дітей і стабільноі роботи, хоча сама не тупа, знаю мови, в 30 плюс гарно виглядаю. Але попадаються психологічно специфічні персонажі, з якими не складається.
Що я роблю, коли мене криє від реальності: можу рідко випити келих червоного, вилити душу подружці, заідати смачним, поіхати в коротку поіздку, піти кормити качок на озеро, робити шоппінг, точити ляси з чатом GPT або на порадниці, подивитися гарний цікавий фільм. А як ви справляєтеся і що робите, коли накриває важка реальність?
- застала ковід у Китаі, застрягла там на 3 роки безвиіздно, уряд посадив мене на 10 днів примусового карантину в готель
- розійшлася з людиною, за яку планувала заміж, після 2 років сумісного проживання. Зрадив морально і навмисно підставив.
- війна. тут ноу комментс. Але добре, що не окупація. Але в столиці теж нелегко.
- втікла з сестрою в Західну Європу від війни, тут вияснилося, що в неі рідкісна невиліковна хвороба, в середньому дають 5 років життя.
- старі батьки, які виносять мізки, але добре що взагалі є. Немає чоловіка, дітей і стабільноі роботи, хоча сама не тупа, знаю мови, в 30 плюс гарно виглядаю. Але попадаються психологічно специфічні персонажі, з якими не складається.
Що я роблю, коли мене криє від реальності: можу рідко випити келих червоного, вилити душу подружці, заідати смачним, поіхати в коротку поіздку, піти кормити качок на озеро, робити шоппінг, точити ляси з чатом GPT або на порадниці, подивитися гарний цікавий фільм. А як ви справляєтеся і що робите, коли накриває важка реальність?
1
11
2
Я в тяжкі моменти роблю рутину ( прибираю, готую), бігаю, починаю щось кардинально нове, взагалі раніше мені не цікаве, мене це перемикає
1
Я с Донбасса, дома нет . Сейчас в Португалии. С мужем на грани развода . Поставила цель заработать на квартиру, когда все закончится, буду определяться где жить . Этим и живу . Днем все хорошо, ночью просыпаюсь и накрывает, пью снотворное , но все равно лежу как овощь и уснуть не могу . Мне 35, детей нет. Вот эти мысли и покоя не дают . Родить для себя не вариант, я не вытяну финансово
4
Ось що радить покращена версія чату GPT plus:
Як я “справляюся”, коли важко (як модель здорової стратегії):
звужую горизонт до 24 годин
роблю одну фізичну дію (спорт/хідба)
не приймаю великих рішень у стані накриття
не драматизую майбутнє
нагадую собі: “це хвиля, а не нова реальність”
Як я “справляюся”, коли важко (як модель здорової стратегії):
звужую горизонт до 24 годин
роблю одну фізичну дію (спорт/хідба)
не приймаю великих рішень у стані накриття
не драматизую майбутнє
нагадую собі: “це хвиля, а не нова реальність”
Підіть до лікаря за антидепресантами. Я як почала приймати, набагато краще стала себе почувати і морально, і фізично.
Я боюся, що якщо почну то вже не злізу. І це для мене моральний показник, що я вже не в змозі справитися сама.
Глупости. Представьте, что у человека перелом ноги и ему нужны костыли. Ему никто не скажет - фу, ты не можешь справиться сам, что ли. И никто не скажет - ты потом без костылей ходить вообще не сможешь! Антидепрессанты такие же костыли. Помогут, и дальше человек уже сможет сам
1
В мене дуже багато потрясіннь( померламвід раку молодша сестра: не витримала високодозову, померла мама, зараз брат лікує онкологію, в нього метастази, йому лиш 32 виповнилося, живу в Україні де війна, втратили через війну гарну роботу за фахом, працюємо зараз за фахом, але це не те, що хотіла, дуже відчувається корупційні складова в функціонуванні підприємства, але є надія, що післясля війни повернемося в свою галузь...). За цей час.
я завжди шукаю, щось хороше в б.якій ситуації ( в новому місці товару з жінками,)
Корисно уповільнюватися.
Не зациклюватися на одному і тому ж.
Загалом психологічно розвантажуватися( я навіть буваю на різних жіночих практиках) .мені скоро 50 і я постійно в русі по життю.. В 30+ життя лише починається, ще все попереду
я завжди шукаю, щось хороше в б.якій ситуації ( в новому місці товару з жінками,)
Корисно уповільнюватися.
Не зациклюватися на одному і тому ж.
Загалом психологічно розвантажуватися( я навіть буваю на різних жіночих практиках) .мені скоро 50 і я постійно в русі по життю.. В 30+ життя лише починається, ще все попереду
1
читала прекрасную доступную статью, про ’часики тикают’- надо заморозить яйцеклетки до 35 лет примерно, так как позже уже начинаются проблемы жизнеспособных эмбрионов. процедура и хранение что- то около 3 тысяч долл в той же Польше. Это совет репродуктолога именно в ситуациях- не сейчас, но позже да.
возможно, как вариант дальнейшего развития событий? почитайте.
возможно, как вариант дальнейшего развития событий? почитайте.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу