Щастя дитини важливіше за щастя дорослого?

Гарний приклад з маскою.
Але ж маска — це про виживання, а не про щастя.
Тобто виходить, що для дитини достатньо, щоб мама жила, а не була щасливою?
Чи ми все ж підміняємо поняття?

естественно, счастье моих родных детей превыше моего, на чужих детей мне абсолютно пофиг, даже если б это были усыновленные, все равно это чужаки

Мне важнее всего чтоб я была счастлива, остальные все подстроятся под меня. Если меня будет что-то не устраивать, то плохо будет всем вокруг. Счастливая я , счастливы вокруг все, дети в том числе

счастливы родители-счастлив ребенок, потому что дети это отображение родителей, не бывает так в семье чтобы родители были счастливы, а ребенок нет, поэтому конечно взрослые...

Не можу придумати таку ситуацію , де б одне щастя заважало іншому. Це завжди збалансовано

ой согласна.

Та ну....А якщо мама щаслива поза материнством — у роботі, стосунках, собі, алкоголі, або іграх на компі, але не дуже включена або взагалі не включена в дитину — це теж автоматично дає щасливе дитинство? А потім дитина така виросла і каже, замість прогулки в парку - ти була на своїй йогє, замість кінотеатру - ти була з подругами в кафе, замість кружка ти була ...і т.д... Але ж ви були щасливі)) Скільки неблагополучних сімей є, дуже сумніваюсь, що там у дитини знайдеться всередині щастя))

Мои дети выросли счастливыми, у нас отличные отношения, я мама подруга, мама праздник, не яжемамка и не мама наседка, дети как раз очень благодарны за такую атмосферу в семье. Вот эти драмы не знаю кто придумывает, типо мама ттв так была нужна мне, а ты ходила в это время по барам и клубам, та ну за бред😂 Вы мыла пересмотрели)

Це питання розподілу пріоритетів. Дитина повинна розуміти, що в мами теж є власні інтереси і це нормально, це не робить дитину нещасною

Т.е ваши дети не имеют права быть несчастливы, если вам хорошо? Должны подстроиться? Треш. Вы неправильно понимаете этот пост из соцсетей, про то что, если женщина будет счастлива, будет счастлив ее муж, дети, родители и бла, бла, бла. Это вообще не про ’подстроиться’. Если под вас должна подстраиваться вся семья, то вы тиран.

Я понимаю так как хочу я понимать. Я тиран как раз, а счастливая женщина и классная мама своих детей

Звісно, що дорослого. Дитина ж згодом буде вчитись, брати за приклад.

Почему счастье матери подразумевает эгоизм?
Ребенку тоже надо видеть активную ролевую модель для жизни
Что вам для счастья не хватает ?

Поясніть власними словами, що таке це «щастя дитини»? Адже малі діти ще НЕ мислять такими категоріями (вони вбирають з середовища). Може, ви плутаєте щастя з гіперпіклуванням? Зі споживацтвом? З обслуговуванням примх?

Знайдеться. Я тому приклад. Щастя - це життєва позиція та скіл. Щастя генерується зсередини. Розум для цього теж важливий.

Знаете, ситуации бывают разные.
Я вот в больнице когда-то видела девочку несовершеннолетнюю, беременную от отчима. Она вообще-ребенок. Прыгала по кроватям, когда с другими детьми играла в квача. Там медсестры и врач за сердце хватались. Мама к ней не приходила, а только одежду, продукты, лекарства передавала.
Вот интересно, кто был счастливее-она или ее мама?

Згодна. Але ж ми говоримо про те, що балансу немає - такі умови в старпості)

Можете навести приклад, що ви маєте на увазі?

Тема просто для поговорити. Якщо є тільки два варіанти. Щасливі або ви, або дитина. Як будувати

Просто ваше питання взагалі не зрозуміле без реального прикладу. Маєте на увазі, якщо мама алкоголічка? То вона теж нещаслива, а швидше в депресії, в неблагополучних сімʼях щастя нема ні в кого

Створювала тему без прив´язки до прикладу. Просто цікаво, якщо є лише два варіанти, хто що вибере)). Адже труднощі і ризики є і там, і там.

Так, малюк ще не мислить категоріями «щастя», але він відчуває емоції і реагує на настрій оточення.
Тобто, навіть якщо ми плутаємо щастя з обслуговуванням, ефект від стану дорослого і ефект від стану дитину залишається, і його неможливо ігнорувати.

Так, автор. В егоїстичних батьків нещасливі діти. Якщо ти прагнеш займатись виключно собою, своїм щастям, мабуть народжувати неварто.

Видимо, мать обвиняла дочь в этом?
По сути этого мужика надо было посадить в тюрьму, там за по такой статье в особенном «почете»

Робить. Якщо в мами пріоритет своє, особисте щастя, кар´єра, чоловіки, там немає місця для дітей. Дитина заручник ситуації. Вона не повинна розуміти те, що робить дорослий. Вік невідповідний для таких роздумів. Дитина може відчувати свою непотрібність, байдужість до неї, холод і відчуження.

Це взагалі сюди не стосується. Оскільки дитина можливо була очевидно щаслива в моменті, в моменті пригання на кроватях... А можливо і не була щаслива...а це була така собі тимчасова розрядка.

Я б сказала, автор, щастя дитини, дуже важливе для щастя дорослого. Якщо в моєму випадку син з інвалідністю, про яке щастя мова?

Мені не зрозуміле таке питання. Чому обоє не можуть бути щасливими? Нещасливі батьки можуть стати травмою на все життя для дитини, хоча це вина батьків що вони не шукали виходу з ситуації, але як правило більшість дітей почувається винними в нещасті батьків не дивлячись на те, що їх вини в тому як раз немає. Що розуміється під щастям в даному випадку? Що розуміється під ’щаслива дитина’? Щастя кожен розуміє по-своєму, тому правильно вже сказали тут, в такому абстрактному вигляді це питання абсолютно безглузде, без конкретного прикладу не зрозуміло про що взагалі йде мова. Так, батьки мають жертвувати сном коли дитина маленька і її треба годувати вночі, так вони мають жертвувати своїми хотілками в деяких ситуаціях, а не змушувати дитину жертвувати чимось. Але жертвувати чимось заради дитини це не теж саме що і бути нещасливими! Навіть якщо в людини немає дітей, але є, наприклад, кіт або собака, то там же теж є якісь маленькі ’жертви’ на які господар має йти, як прогулянки у будь-яку погоду, шум посеред ночі чи о 6 ранку, прибирання блювоти і поїздки до ветеринара замість сидіти перед телевізором. Але всі ці речі не роблять людину нещасливою самі по собі. Комусь ці маленькі речі дають відчуття що він живий, комусь не проблема це потерпіти заради коханої істоти. А для когось іншого це може виглядає як якась каторга, але в такому разі не треба заводити котів, собак чи дітей. Якщо ви доросла людина і робите якийсь вибір, то ви ж маєте думати як ви з тим будете жити. Постійно бути щасливим неможливо, щастя це деякі моменти, а ще є цілий спектр інших емоцій, які знову ж таки роблять життя повніше, тому не треба їх лякатися.
А от якщо мова йде про якусь дебільну жертовність, коли в мами взагалі власного життя немає і вона лише служка для дітей і чоловіка, то це нездорова ситуація і це не є вибором щастя для дітей. Діти в таких родинах виростають нездорові і нещасливі. Там ціла купа проблем у батьків, які впливають на таку їхню поведінку і які потім передаються дітям у спадок. Це те що люди часто плутають з щастям, але воно ним просто не є. Тому знову ж таки, враження що якщо у вас виникає таке питання то щось ви робите не так. Батьки мають бути повноцінними і здоровими людьми, а не якоюсь вічною жертвою.

Я была ненамного старше этой девочки и полностью не осознавала всего п.здеца. Помню, как ее позвали и сказали, что папа пришёл. Потом я в окно увидела, как девочка сидит на руках у молодого человека и целует его. Думала, что парень. Но медсестры все разъяснили. Она реально выглядела, как ребенок.
Это был 97 год.

Шо значить -не стосується? Мама вибрала бути щасливою, привела чоловіка, який ’фактично’ спокусив дитину.
Про пригання по кроватях я написала, щоб було зрозуміло, що дорослий чоловік звабив, а, по суті, згвалтував дитину. Вона і виглядала, як дитина. Невисока, з довгим волоссям, худенька і вагітний живіт. Мені було 18 і , навіть, я бачила, що вона ще геть мала.