Эмоциональная зависимость

Всі ми по пʼяні багато чого казкового говоримо і поки пʼяні ми всемогутні богині а вони принци на білому коні. Чи тепер жалкуєте що раніше цього вам не сказав?
То й рахуйте для себе що кохав, але або злякався, або не так кохав як вам хотілося б, і закривайте своє вічне питання любить/не любить.
Хочу звернутися до психолога, бо чим далі, тим стає все важче жити подвійним життям, хоча з чоловіком ніколи такої пристрасті, чуттєвого інтиму і іншого не було.
Ваш чоловік не підозрює про цей ваш звʼязок?

Я ні про що не жалкую, просто це було несподівано, бо я таки думала, що немає у нього почуттів чи не було. Та і зараз напевне не знаю. Я не жалкую, як склалось моє життя, бо скоріше за все, воно склалось інакше ніж зараз, і не дало б мені таких можливостей. Той мужчина не дав би мені стільки любові, уваги і піклування, яким оточив мене мій чоловік. Не думаю, що мій чоловік щось підозрює, бо в нас гарні стосунки і це ніяк на них не відображається.

Приємно чути про ваші такі чудові відносини з чоловіком. Добре що це не впливає на стосунки, але ж вас це турбує, відволікає, бентежить. Вам би не хотілося щоб наснився ваш чоловік замість нього у ваших снах?
Та й не треба звісно жалкувати, ви кохаєте, мабуть і чоловік вас кохає. Якщо вас оточує любов і піклування чоловіка, у вас гарні відносини, то треба жити цими відносинами, а все що було - то минуле, яке треба просто залишити у спокої.

Так, мене це турбує, бо є відчуття що ти все одно не щира на 100% зі своїм чоловіком, і не на 100% твої почуття належать йому. Я багато років повторюю собі одні і ті самі речі, що той інший мене не кохає, що я йому не потрібна, а мені не потрібен той, кому не потрібна я, що це все вже давно в минулому, що ми вже давно інші люди і багато ще чого. Але це не діє. Я проношу цей зв´язок крізь роки. Знаєте, як є біль втрати, який з людиною на завжи, так і я відношусь до цього зв´язку. Скільки би років не минало, а я відчуваю, якісь невидимі нитки чи флюіди між нами. Сподіваюсь, що колись це відчуття пройде. А вам, я не знаю, якщо ви дійсно не щаслива з вашим чоловіком, можливо потрібен інший чоловік, якого ви б покохали, а не психолог, щоб позбавитись від спогадів і зв´язку з тим вашим бувшим. Хто зна, може і мені потрібен психолог, але я так не хочу в цьому всьому ковирятись, занурюватись в спогади і ті почуття ...

Ви все правильно говорите, це не відчуття, а так воно насправді, а хочеться віддавати всі 100%, якщо дійсно кохаєш і людина чудова, добре про тебе ставиться, піклується, жити цією людиною, йти поруч по життю один з одним, незважаючи ні на що.
Боюсь мене це теж чекає із року в рік. Але де ж знайти те кохання, особливо коли ти здається зробила таку велику помилку у своєму житті. Можливо якби мене відпустили ці спогади про минуле, той звʼязок розірвався, то якось і з чоловіком склалося по іншому. Я не хочу жити минулим, спогадами, ілюзіями…
я так розумію і чоловік вас теж кохає? Невже кохання не таке всесильне, як всі про нього говорять, що не може розірвати ці невидимі нитки?

Чоловік кохає, і я теж. Я не просто так пішла заміж за нього. Але все одно відчуття того зв´язку мене не полишило.