Як ви відрізняєте бажання від імпульсу, щоб не робити дурниць на емоціях?

Наприклад є люди з РДУГ вони цього ніяк не відрізняють і не можуть відрізняти.

Я даю собі час поміркувати. Час на роздуми.

Смотря о чем ві, дать соседу в морду, или купить тур в Италию?

Але у них є інтелект і є методики, яким можна слідувати, щоб розрізнити.
Імпульс через 3-7 днів пройде, а бажання - ні.

Так вони це роблять в перші хвилини, які 3-7 днів. Хіба, якщо хтось збоку стримає то так, буде час 3-7 днів

наводить приклад, що ви маєте на увазі?

Никак, я не импульсивный человек. Не совсем понимаю, что Вы имеете в виду, можно хоть один пример?

Та ну. От в мене є бажання сексу, то я що маю тиждень ходити на чоловіка облизуватись))

Что за новая байка,

І як ви вирішуєте це питання?

Піддаюся імпульсу)))

Думаю, бессмысленно искать единственно верный метод и ответ на этот вопрос. Все люди разные, причем это даже не метафора - это биология. Я вот нейроотличный человек, у меня эмоции и импульсы буквально материал для анализа, у меня даже аффекты контролируемые - так, кинуть в стену телефон - нет, он 20 тысяч стоит, кинуть стакан - будет грязь, в стакане кофе, а вот эта баклажка с двумя литрами воды идеально подходит для вымещения злости действием. То есть у меня настолько мощные фильтры встроены, что импульсивное поведение мне в принципе неведомо. И это не значит что у меня нет импульсов и эмоций, просто они всегда проходят контроль, хочу я этого или нет.
Если попробовать разложить на составляющие, замедлить то что у меня автоматизированно и занимает доли секунд - так это цепочка импульс - остановка - осознание - анализ - решение - действие (ну или бездействие)
Не знаю, можно ли эту схему повторить при помощи силы воли - наверное, да.

Дорослі живуть з коригованим рдуг самостійно і успішно.

Так само як соціопати вчаться імітувати емоції, спостерігаючи за іншими людьми.