БджілкаМайяUA• 17 апреля в 16:58
Неспокойные и капризные дети, какими они выросли?
Мамы неспокойных и капризных в младенчестве детей, какими они выросли? Стало легче со временем взросления или сложнее? Дочь с рождения неспокойная, на любые процедуры над собой был дикий крик, соску ни одну не взяла, спала плохо, дневной сон только с грудью или на руках. Сейчас 1,10, истерики, сама не играет и не играла никогда, нужно постоянно участие и внимание. Если отвлекаешься крик и истерика. Невролог говорит, что с ребенком всё в порядке, такой характер. Я уже измотана. Ребенок первый, сравнить не с чем, все только говорят ой а у меня был ребенок спокойный только ел, спал и играл сам. Такие дети действительно бывают?
1
Мульйонерша• 17 апреля в 17:02
Беременность и роды проходили без осложнений (без угроз, без препаратов, без стимуляций, беспроблемные Ер, родилась розовой)?
На мнение одного невролога не сильно ориентируйтесь. Ребенок не обязан только есть, спать и улыбаться, но если сама не тревожная, даёте ребенку пространство (есть мамы, которые сначала привязывают ребенка, а потом страдают, что он не может сам), то в норме не должно быть постоянных истерик.
На мнение одного невролога не сильно ориентируйтесь. Ребенок не обязан только есть, спать и улыбаться, но если сама не тревожная, даёте ребенку пространство (есть мамы, которые сначала привязывают ребенка, а потом страдают, что он не может сам), то в норме не должно быть постоянных истерик.
автор
БджілкаМайяUA
• 17 апреля в 17:05
Ответ дляМульйонерша
Разговаривает нормально? Показывает по просьбе?
Много слов и новые появляются, по просьбе показывает и хорошо понимает речь.
автор
БджілкаМайяUA
• 17 апреля в 17:07
Ответ дляМульйонерша
Беременность и роды проходили без осложнений (без угроз, без препаратов, без стимуляций, беспроблемные Ер, родилась розовой)?
На мнение одного невролога не сильно ориентируйтесь. Ребенок не обязан только есть, спать и улыбаться, но если сама не тревожная, даёте ребенку пространство (есть мамы, которые сначала привязывают ребенка, а потом страдают, что он не может сам), то в норме не должно быть постоянных истерик.
На мнение одного невролога не сильно ориентируйтесь. Ребенок не обязан только есть, спать и улыбаться, но если сама не тревожная, даёте ребенку пространство (есть мамы, которые сначала привязывают ребенка, а потом страдают, что он не может сам), то в норме не должно быть постоянных истерик.
Беременность нормально, роды естественные, но долго не могла вытужить, хотя врач сказала, что по времени нормально, так бывает, не у всех с первой потуги рождаются. Стимуляции не было.
Скромняшка• 17 апреля в 17:08
Не хочу вас лякати, але у моєї доньки це закінчилося важким перехідним віком, істериками і психіатричним діагнозом.
З іншого боку, відвищена тривожність повпливала на відмінне навчання, сфокусованість на сфері інтересів, стабільність цих інтересів, і з рештою успіх в цій сфері.
З іншого боку, відвищена тривожність повпливала на відмінне навчання, сфокусованість на сфері інтересів, стабільність цих інтересів, і з рештою успіх в цій сфері.
1
автор
БджілкаМайяUA
• 17 апреля в 17:10
Ответ дляСкромняшка
Не хочу вас лякати, але у моєї доньки це закінчилося важким перехідним віком, істериками і психіатричним діагнозом.
З іншого боку, відвищена тривожність повпливала на відмінне навчання, сфокусованість на сфері інтересів, стабільність цих інтересів, і з рештою успіх в цій сфері.
З іншого боку, відвищена тривожність повпливала на відмінне навчання, сфокусованість на сфері інтересів, стабільність цих інтересів, і з рештою успіх в цій сфері.
Напишіть будь-ласка якою вона була маленькою.
Мульйонерша• 17 апреля в 17:21
Ответ дляБджілкаМайяUA
Много слов и новые появляются, по просьбе показывает и хорошо понимает речь.
Это очень хорошо, старайтесь сама быть спокойной и давать ребенку пространство, сначала учите её занимать себя при Вашем присутствии. Вы что-то делаете по дому и ей давайте похожее занятие (игрушечный пылесос, кастрюльку, пластиковые овощи на липучках, нож).
Найдите поблизости какие-то занятия для мама+ребенок (типа развивалок) чтобы там она могла учиться чувствовать себя комфортно среди других взрослых и детей.
Если папа присутствует, то просто обязательное общение папа+ребенок без Вашего присутствия.
Крайне важно, чтобы Вы избегали установок папа не справится/папа будет делать ’не так/без меня ребенок не сможет.
Если Вам хочется это сказать, то источник невроза у ребенка это Вы.
Найдите поблизости какие-то занятия для мама+ребенок (типа развивалок) чтобы там она могла учиться чувствовать себя комфортно среди других взрослых и детей.
Если папа присутствует, то просто обязательное общение папа+ребенок без Вашего присутствия.
Крайне важно, чтобы Вы избегали установок папа не справится/папа будет делать ’не так/без меня ребенок не сможет.
Если Вам хочется это сказать, то источник невроза у ребенка это Вы.
Скромняшка• 17 апреля в 17:41
Ответ дляБджілкаМайяUA
Напишіть будь-ласка якою вона була маленькою.
Мені, до речі, теж всі лікарі і психологи казали, що у моєї дитини все ок. Ну блін, я ж бачу, що не ок.
Наприклад, перший рік життя я її вкладала спати в ліжечко, пів рочі в результаті я сиділа біля того ліжка, потім завагітніла і поклала її біля себе. Модна було хоча б спати, вона через день просиналася серед ночі, казала, що ’бусюсь’(боюся). Занадто серйозною була, не було такої дитячої безтурботності, як у інших.
Перший рік життя вона дуже часто плакала без явної причини. Наприклад, одразу після пробудження років до 1,5.
В її 1,5 роки я народила молодшого сина. Але перед тим я читала всякі книжки для мам погодок, що всю увагу треба старшій дитині. Словом, син ріс як бур´янчик, бо був спокійним і нічого окрім поїсти і поспати не вимагав.
Однолітками вона не цікавилася взагалі, і це збереглося протягом всієї школи, сиділа, мовчала, зараз в 18+ дуже вибіркова у спілкуванні.
Ще про вік 2 роки. Могла довго збирати пазли, але поруч мала бути я.
Була привчена до горщика, але одразу на нього не йшла, бігла мені сказати, що хоче пісять, я мала відповісти тоді йди на горщик, і лише тоді йшла.
В якийсь момент наслухавшися психолога, що я все роблю неправильно і не маю піддаватися на маніпуляції, я одного разу не сказала, що йди на горщик, а просто угукнула, вона стояла і повторювала хочу пісять 50 разів і в кінці кінців розплакалася. Я тоді більше не ігнорувала її такий ритуал.
З чужими не лишалася, з татом я бабусями з великим напруженням.
Не любила нові місця, завжди лякалася різких звуків, навіть звичних типу пилососа.
Не вимагала їй щось купити ніколи, їла, що дадуть.Правда, дуже довго, по годині.
Наприклад, перший рік життя я її вкладала спати в ліжечко, пів рочі в результаті я сиділа біля того ліжка, потім завагітніла і поклала її біля себе. Модна було хоча б спати, вона через день просиналася серед ночі, казала, що ’бусюсь’(боюся). Занадто серйозною була, не було такої дитячої безтурботності, як у інших.
Перший рік життя вона дуже часто плакала без явної причини. Наприклад, одразу після пробудження років до 1,5.
В її 1,5 роки я народила молодшого сина. Але перед тим я читала всякі книжки для мам погодок, що всю увагу треба старшій дитині. Словом, син ріс як бур´янчик, бо був спокійним і нічого окрім поїсти і поспати не вимагав.
Однолітками вона не цікавилася взагалі, і це збереглося протягом всієї школи, сиділа, мовчала, зараз в 18+ дуже вибіркова у спілкуванні.
Ще про вік 2 роки. Могла довго збирати пазли, але поруч мала бути я.
Була привчена до горщика, але одразу на нього не йшла, бігла мені сказати, що хоче пісять, я мала відповісти тоді йди на горщик, і лише тоді йшла.
В якийсь момент наслухавшися психолога, що я все роблю неправильно і не маю піддаватися на маніпуляції, я одного разу не сказала, що йди на горщик, а просто угукнула, вона стояла і повторювала хочу пісять 50 разів і в кінці кінців розплакалася. Я тоді більше не ігнорувала її такий ритуал.
З чужими не лишалася, з татом я бабусями з великим напруженням.
Не любила нові місця, завжди лякалася різких звуків, навіть звичних типу пилососа.
Не вимагала їй щось купити ніколи, їла, що дадуть.Правда, дуже довго, по годині.
Рубаю олівлє• 17 апреля в 17:56
Моя донька також з народження дуже погано спала, постійно вимагала моєї уваги, сама не грала абсолютно. Зараз їй 6 років, спить краще, але все одно не багато) грати сама так і не грає, їй завжди потрібна компанія ( подруги, я, тато, кіт). Дуже емоційна і інколи цей перепад від стану неймовірного щастя до потоку сліз мене лякає. Але, такий вже темперамент, всі ми різні)
тогдалия• 17 апреля в 17:57
Донька в дитинстві таке творила, що стидно було в люди йти.
Істерики були часті. Постійний протест з пелюшок.
Я пробувала всі методики, марно.
Допомогло горе. Своя мама злягла і я за нею доглядала. Донька навчилась грати сама в 2 роки. Але протест і впертість, істерики лишились.
Стало легше в садочку, в потім перед школою
Зараз підліток - все ок. Підліткові приколи є, але лайтові.
Істерики були часті. Постійний протест з пелюшок.
Я пробувала всі методики, марно.
Допомогло горе. Своя мама злягла і я за нею доглядала. Донька навчилась грати сама в 2 роки. Але протест і впертість, істерики лишились.
Стало легше в садочку, в потім перед школою
Зараз підліток - все ок. Підліткові приколи є, але лайтові.
Рубаю олівлє• 17 апреля в 17:58
А взагалі тих дітей що самі засинають, самі граються дуже мало) то батьки з часом забувають і ідеалізують час дит нства
3
автор
БджілкаМайяUA
• 17 апреля в 22:03
Ответ дляСкромняшка
Мені, до речі, теж всі лікарі і психологи казали, що у моєї дитини все ок. Ну блін, я ж бачу, що не ок.
Наприклад, перший рік життя я її вкладала спати в ліжечко, пів рочі в результаті я сиділа біля того ліжка, потім завагітніла і поклала її біля себе. Модна було хоча б спати, вона через день просиналася серед ночі, казала, що ’бусюсь’(боюся). Занадто серйозною була, не було такої дитячої безтурботності, як у інших.
Перший рік життя вона дуже часто плакала без явної причини. Наприклад, одразу після пробудження років до 1,5.
В її 1,5 роки я народила молодшого сина. Але перед тим я читала всякі книжки для мам погодок, що всю увагу треба старшій дитині. Словом, син ріс як бур´янчик, бо був спокійним і нічого окрім поїсти і поспати не вимагав.
Однолітками вона не цікавилася взагалі, і це збереглося протягом всієї школи, сиділа, мовчала, зараз в 18+ дуже вибіркова у спілкуванні.
Ще про вік 2 роки. Могла довго збирати пазли, але поруч мала бути я.
Була привчена до горщика, але одразу на нього не йшла, бігла мені сказати, що хоче пісять, я мала відповісти тоді йди на горщик, і лише тоді йшла.
В якийсь момент наслухавшися психолога, що я все роблю неправильно і не маю піддаватися на маніпуляції, я одного разу не сказала, що йди на горщик, а просто угукнула, вона стояла і повторювала хочу пісять 50 разів і в кінці кінців розплакалася. Я тоді більше не ігнорувала її такий ритуал.
З чужими не лишалася, з татом я бабусями з великим напруженням.
Не любила нові місця, завжди лякалася різких звуків, навіть звичних типу пилососа.
Не вимагала їй щось купити ніколи, їла, що дадуть.Правда, дуже довго, по годині.
Наприклад, перший рік життя я її вкладала спати в ліжечко, пів рочі в результаті я сиділа біля того ліжка, потім завагітніла і поклала її біля себе. Модна було хоча б спати, вона через день просиналася серед ночі, казала, що ’бусюсь’(боюся). Занадто серйозною була, не було такої дитячої безтурботності, як у інших.
Перший рік життя вона дуже часто плакала без явної причини. Наприклад, одразу після пробудження років до 1,5.
В її 1,5 роки я народила молодшого сина. Але перед тим я читала всякі книжки для мам погодок, що всю увагу треба старшій дитині. Словом, син ріс як бур´янчик, бо був спокійним і нічого окрім поїсти і поспати не вимагав.
Однолітками вона не цікавилася взагалі, і це збереглося протягом всієї школи, сиділа, мовчала, зараз в 18+ дуже вибіркова у спілкуванні.
Ще про вік 2 роки. Могла довго збирати пазли, але поруч мала бути я.
Була привчена до горщика, але одразу на нього не йшла, бігла мені сказати, що хоче пісять, я мала відповісти тоді йди на горщик, і лише тоді йшла.
В якийсь момент наслухавшися психолога, що я все роблю неправильно і не маю піддаватися на маніпуляції, я одного разу не сказала, що йди на горщик, а просто угукнула, вона стояла і повторювала хочу пісять 50 разів і в кінці кінців розплакалася. Я тоді більше не ігнорувала її такий ритуал.
З чужими не лишалася, з татом я бабусями з великим напруженням.
Не любила нові місця, завжди лякалася різких звуків, навіть звичних типу пилососа.
Не вимагала їй щось купити ніколи, їла, що дадуть.Правда, дуже довго, по годині.
Моя також серйозна в свої 1,10. Навіть на дитячому майданчику стане і дивиться на дітей, спостерігає з серйозним виразом обличчя. І також є певні ритуали, де я повинна обов´язково сказати, тобто послідовність дій певна. Різких звуків дуже лякалася десь до 1,5, зараз вже не так сильно. В їжі вибіркова, сама з´їдає декілька ложок, потім дає ложку мені і показує, щоб я її кормила.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу
