ГрайливаКиця• 22 апреля в 09:22
У кого чоловіки служать, як ви справляєтесь?
Дівчата, що вам допомагає з оптимізмом дивитись в майбутнє? Бо якщо зациклюватись на негативі, то так і в деперсію скоритись недовго, а є ще діти, про яких треба піклуватись.
В близькому оточенні ніхто не служить, хто купив інвалідність, хто платить за бронь, хто сидить вдома, у кого дійсна бронь. Виходить, що ні з ким з подруг про це і поговорити не можна. А їхні спроби підтримки закінчуються завжди "а от у мене, коли я розлучилась...", або хіт - "я от теж коли їхала у відпустку на місяць, то так сумувала за чоловіком"))
Вже думала якісь групи підтримки для дружин військових пошукати.
В близькому оточенні ніхто не служить, хто купив інвалідність, хто платить за бронь, хто сидить вдома, у кого дійсна бронь. Виходить, що ні з ким з подруг про це і поговорити не можна. А їхні спроби підтримки закінчуються завжди "а от у мене, коли я розлучилась...", або хіт - "я от теж коли їхала у відпустку на місяць, то так сумувала за чоловіком"))
Вже думала якісь групи підтримки для дружин військових пошукати.
15
5
4
143
0
ну як, живу як живу, все вирішую сама, купую, організовую ремонт.в контексті скучаю, не знаю, ми 20 років разом, скучаю звісно, але не плачу
12
Нагрібає дуже від часу, що довго не бачимося. Якби хоч була б можливість нормально і стабільно на зв’язку бути, то може б будо легше, а буває від нестачі саме якісного спілкування взагалі не знаєш, що думати
6
1
а як часто відпускають чоловіка додому?
Я теж сама вирішую все, двоє дітей, робота, це важко, але якось менше напружує. Більше невизначеність і невідомість, скільки в такому режимі ще доведеться жити. Діти постійно запитують(
Я теж сама вирішую все, двоє дітей, робота, це важко, але якось менше напружує. Більше невизначеність і невідомість, скільки в такому режимі ще доведеться жити. Діти постійно запитують(
7
Стала как баба-конь
Всё сама и на себе. К сожалению.
Но он в тылу поэтому хоть нет тревоги за него. Уже хорошо.
Всё сама и на себе. К сожалению.
Но он в тылу поэтому хоть нет тревоги за него. Уже хорошо.
9
1
так, це найскладніше(
У колеги чоловік також служить в забезпеченні, то майже кожні вихідні вдома. Я б так ще якось протягнула.
У колеги чоловік також служить в забезпеченні, то майже кожні вихідні вдома. Я б так ще якось протягнула.
мій лікар, він не геть в окопах, але дрони і КАБи скрізь долітають(
Був би десь в тиловій частині, то було б дійсно легше.
Був би десь в тиловій частині, то було б дійсно легше.
2
розумію вас. але в мене теж нікого нема хто служить. у всіх подруг родичів- усі вдома. і оце подивлюсь як жінки переживають і радію, що я одна, що нема за кого переживати і т.д. як то кажуть,голова не болить ні за що.
2
1
Ми на початку війни про це з подругами жартували - нема чоловіка, нема і хвилювань)
Дві розлдучені близькі подруги поїхали за кордон і влаштовують там своє життя з чистого аркушу. Хоч якийсь бонус після розлучень))
Дві розлдучені близькі подруги поїхали за кордон і влаштовують там своє життя з чистого аркушу. Хоч якийсь бонус після розлучень))
Ну діти - це все ж серйозно, і в психотерапевтичних цілях їх собі не заведеш) Але для мене це зараз найбільша підтримка.
Іноді нагрібе після безсонної ночі хвилювань і хочеться не встати, але встаєш, бо треба сніданок, в школу, потім на роботу і до вечора трохи легше.
Іноді нагрібе після безсонної ночі хвилювань і хочеться не встати, але встаєш, бо треба сніданок, в школу, потім на роботу і до вечора трохи легше.
Мой уже дома - списан со службы. Так, скажу Вам, автор, так - единственное,что реально помогает - постоянно занятые руки. Уборка. готовка, домашние дела. уроки с детьми, куда-то с ними сходить/съездить, работа. Иначе, как только появляется свободное время - на потолок лезть хочется.
6
2
1
Важко. Мені теж немає з ким таке обговорити. Інших і у відпустки пускають, мій чоловік вже 1.5 року без, а до цього один раз тільки був. Діти, робота, проблем купа.
Я не знаю, де брати оптимізм чи хоча би внутрішній спокій чи впевненість
Я не знаю, де брати оптимізм чи хоча би внутрішній спокій чи впевненість
1
1
раз на пів року у відпустці, я не їзджу в його місто, вважаю там небезпечно. щодо визначеності, то тут все визначено - це надовго, на багато років, тому я додаю зусиль щоб бути автономною. дитина доросла, 16 років, він не питає на який це час
У вашому оточенні теж, як у авторки, куплені броні та інвалідності? І лише форум дає розраду і спасіння?
3
2
так я ж про це, якщо б це була просто розлука без високого ризику, то можна було б якось жити. А коли кожної хвилини щось може статись, то це і є найскладнішим очікуванням.
1
ну от десь так і відбувається(
Чекаю літніх канікул, щоб трохи полегшити собі життя з дітьми, а потім думаю, а що я буду сама вдома робити, коли дітей відвезу до мами.
Чекаю літніх канікул, щоб трохи полегшити собі життя з дітьми, а потім думаю, а що я буду сама вдома робити, коли дітей відвезу до мами.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу