У кого чоловіки служать, як ви справляєтесь?

У моей жены много хотелок, нахваталась с расчетом того, что ей муж будет помогать их обслуживать, а вот уехал на фронт по контракту (честно, задрала такая жизнь на гражданке) - и дома начались проблемы. На работе тоже выкладывался, а начальник на меня как на пустое место смотрел. И там, оказывается, меня стало не хватать. Жена мне поначалу говорила, что я там себе санаторий устроил, сбежав из семьи. А мне и правда на душе сильно полегчало, когда попал к таким же контрактникам в учебку, там нашел дружественную обстановку и позитив. Да, тяжело в броне ходить, плохо в холоде спать, я сильно болел простудными заболеваниями, у меня заметно обострилась гипертония, упало сильно зрение, но я стал более счастливым.

Теперь, когда приезжаю в отпуск, помогаю жене дома и на работе с накопившимися делами. Так и проходит в основном мой отпуск. Приезжаю назад в армию, и там потом ’отдыхаю’ от этого отпуска ))
А у меня в жизни минимум хотелок, мне слуги не нужны, я сам себя в состоянии обслужить, жена нужна была в основном как душевный друг.

Я теж відганяю. Рятуюся значною кількістю роботи впритул до того, що на вихідні вже рік підробляю клінінгом. Це дуже допомагає, бо прибирання для мене є як заспокійливе. Коли я працюю руками, то в голову не лізуть різні думки. І тривожні, і заздрісні в тому числі.
Просто сьогодні день такий видно, зазвичай я стриманіша. Спочатку ваша тема, а зараз він зателефонував, то вже огось і наревілась)) Жалко його, себе та нашого життя. Але прорвемося, і ви теж тримайтеся. Все буде добре

Так, ви праві, теж стараюсь жити своїм життям, а не тільки сумувати. Але бувають такі хвилини, що нагрібає.

та це мене зранку торкнуло, бо всю ніч снився)
Я насправді вірю, що війна все ж скоро завершиться. Це дозволяє якось вирулювати.

думаю що мій чоловік теж ’збіг’, бо найулюбленіша його справа - лежать на дивані після роботи, зважаючи на те що працюємо обидва, то проблеми як вирішувала так і вирішую. а в армії йому гарно, там не треба вирішувати побут, кішку завів, після роботи можна читати і гладидди кота досхочу

Вы с ним не общались на предмет того, нужна ли ему семья? )
Для меня этот вопрос до сих пор открытый, даже после 21 года супружества

каже що треба, але я не впевнена, він гарна людина, просто інертна

Спросите, для чего нужна.
Если бы у меня была квартира, я бы точно не женился )

Спросите, для чего нужна.
Если бы у меня была квартира, я бы точно не женился )

От мені тільки дуже прикро за те, що хлопцю в 12-15 років як ніколи потрібний батько, а батька він бачив сукупно днів 10 за два роки

А я зараз якраз в тому стані зневіри. Кінця не бачу, навіть приблизного. Я якщо воювати будемо ще років 2-3, як кажуть скрізь, то взагалі не знаю як то все вивезти.
Справа в тому, що коли він пішов, рік тому, ми сподівалися що закінчиться протягом року, якось домовляться дипломатично. З огляду на те, що зараз відбувається, то ця надія вже втрачена

я не хочу вже в цьому розбиратися, мені 48, я хочу тільки спокою, багато грошей і плоский живіт))))

Мужа в этом списке нет, однако.

Співчуваю Вам!((
Я себе лохом десь і відчуваю вже.
І корю себе, що ми цим питанням не зайнялись якось більше серйозно, не шукали варіанти( Він особливо не рвався служити, але повістку отримав і сам пішов в ТЦК. Сидіти вдома і боятись, що десь запакують - теж не варіант.
Але так це все тяжко(

Тоб то ви за все життя не спромоглись заробити навіть собі на житло? І в шлюбі тому що йти немає куди? Офігіти можна

Співчуваю Вам!((
Я себе лохом десь і відчуваю вже.
І корю себе, що ми цим питанням не зайнялись якось більше серйозно, не шукали варіанти( Він особливо не рвався служити, але повістку отримав і сам пішов в ТЦК. Сидіти вдома і боятись, що десь запакують - теж не варіант.
Але так це все тяжко(

Большей частью так оно и есть. По жизни инженер, работал в основном на крупных предприятиях, там платят так, что и за всю жизнь на квартиру не насобираешь. А вот на службе в армии я ежемесячно по 1000 евро откладываю )

Якби ночував вдома, то я б взагалі не парилась)
Тут хоч би час від часу була можливість бачитись не лише по телефону.

а какая у вас з/п, что еще откладывать хватает? Вы на нуле и вас в отпуск отпускают?

Я так себя чувствовала с 23-гопо 25й годы. Вокруг или попрятались, или побронировлись, тут, тоже - мы не посылали,и вообще, пошел воевать - он дурак. Вы не одна.

Я не на нуле. Я связист взвода связи батальона, и предприятие, откуда я ушел на фронт, деньгами тоже ежемесячно помогает. Итого 70к в месяц. Жене еще помогаю кредит за её авто платить )
Раз в год на 15 дней в отпуск отпускают. А по закону положено 45 дней.

В західних регіонах якось більше шани, я була здивована, що у Львові дійсно навіть авто зупиняються в хвилини мовчання.
А в Києві через дії ТЦК вже і йти у військовій формі якось некомфортно.

а как далеко вы от ЛБС? Насколько часто может прилетать? Страшно ли вам там?

Мій такий самий. Я не вважаю ні себе, ні його лохом. Я пишаюся своїм чоловіком, мій син пишається своїм батьком. Так, невимовно боляче через втрату, а ще боляче від ставлення людей до тих, хто зараз захищає їхнє життя

В Запорожье и Харькове мало где минуту молчания стоят. Не до этого.

От ЛБС мы обычно в 7-9 км. Маскируемся комплексно от дронов, потому что они - основная опасность. Жгут авто вместе с пассажирами и рушат дома. КАБы, мины и снаряды прилетают в основном по передку или крупным городам.
Мне и многим не страшно, но некоторым сослуживцам страшно из-за их психотипа личности

а часто дроны літають-влучають? Наскільки це сильна загроза? Бо в великих містах під час обстрілів також не дуже безпечно, але вже якось звикли і навіть спимо.

Ні.
Все складно.
Лікуюсь у психіатра.+ психотерапія.
Плануємо , але чи треба це ???

ну от десь так і відбувається(
Чекаю літніх канікул, щоб трохи полегшити собі життя з дітьми, а потім думаю, а що я буду сама вдома робити, коли дітей відвезу до мами.