СКИБИДЫШь• 2 часа назад
Какие у вас воспоминания о Ковиде?
показать весь текст
2
73
11
О том как я болела или о временах пандемии в целом?
Я за свою жизнь пневмонией болела достаточно много раз. Но такого убитого состояния не переживала никогда.
Это если о болезни.
А пандемии. Наверное, она должна была случиться чтобы подготовить нас к следующему более глобальному трындецу: полномасштабной войне.
К ее началу уже все были подготовлены к удаленной работе и учебе.
А в целом в мире было очень много перегибов и странных решений. Типа требований носить маски на улицах.
Я за свою жизнь пневмонией болела достаточно много раз. Но такого убитого состояния не переживала никогда.
Это если о болезни.
А пандемии. Наверное, она должна была случиться чтобы подготовить нас к следующему более глобальному трындецу: полномасштабной войне.
К ее началу уже все были подготовлены к удаленной работе и учебе.
А в целом в мире было очень много перегибов и странных решений. Типа требований носить маски на улицах.
Страх выходить, заразиться, так и заразились с мужем но в лёгкой форме, потом правда последствия были более ужасные, аллергия например. Всё прошло слава богу... наверное
2
Страх выходить на улицу как сейчас в плане тотального контроля. Страх что все окружение укололось и смотрело на меня как на ирода. Врачи осуждали и постоянно давили на меня почему я до сих пор без прививки. Все давление от народа и сми дошло до того что накануне 24 февраля думала что со мной что-то не так, что я сумасшедшая потому что не хочу сделать прививку.
Лучше б укололась. Очень тяжело переболела, чуть не умерла, тяжёлая двухсторонняя пневмония, лонг-ковид, а те знакомые и сотрудники, кто кололись, болели легко.
1
1
Три тижні, як в аду, у всіх трьох пневмонія, темпа 40 три тижні, які там аналізи, там на рентген потрібно було по 5 годин сидіти, я читала, як люли здавали на все можливе і думала, що вони не хворі, бо я до туалета дійти не могла, ніхто у нас ні на які розгорнуті аналізи нічого не здавав, мерли люди, як мухи, у мене ковід, а на роботу треба, я три тижні переживала, щоб не вигнали. Ледь не сконала, потім діарея 7міс була.
3
Весь тот февраль сидели то в подвалах,то в бомбоубежище,лицом к лицу.Не заболел никто,может на стрессе
Мене теж в лікарню не взяли, не було місць, приїхала швидка, відкачала і поїхала. Лікар глянув на аналізи, сказав срочно уколи в живіт коліть самі, бо буде пізно. І крапельниці на дому за гроші капали.
3
Сильне запалення в мене в 19. Перший раз така зараза за 20 років хтоб шо не казав. В 22 померла мама в ковдній реанімації
2
Тогда жизнь была другой, а воспоминания, как будто Ковид это был сон, по сравнению с теперешними происходящими событиями
Стрес тут ні до чого. У людей не було перед очима, телевізора, плакатів із страшними повідомленнями про смертельний вірус, про його симптоми (які збігаються із симптомами сотень болячок), не мелькали зловісні цифри про кількість померлих, захворілих, одужавших від ковіду. От і перестали ним хворіти, бо мета і засоби виживання змінилися, тепер перед психікою людей постало нове завдання - не загинути у вирі війни
Я вам поясню. Це як клін кліном вишибають. Знаєте таке: болить живіт, потім починає боліти голова, але живіт проходить.
Війна: у людей великий стрес. Під час великого стресу організм мобілізується, сильний викид кортизолу і адреналіну. Ковід пішов на ні. Плюс більшість перехворіла і вірус став слабшим варіантом
Війна: у людей великий стрес. Під час великого стресу організм мобілізується, сильний викид кортизолу і адреналіну. Ковід пішов на ні. Плюс більшість перехворіла і вірус став слабшим варіантом
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу