язззззь!!!• сегодня в 17:59
Почему дети сдают своих родителей в дом престарелых?
14
72
2
Серед знайомих немає таких випадків, всі вже пенсіонери, і доглядають батьків, хтось до себе забрав, хтось приходить щоденно допомагає.
13
4
1
Чтобы не закрывать дементную старушку в комнате, пока уходят на работу, а по вечерам не отмывать какашки по стенам?
31
3
Якби мій батько зліг - я б теж може здала б. Я була одинока мама з малою дитиною. Він дуже високий, а я мала - в мене не було б фізично сил його перевертати. Інші діти далеко. Думаю, що скидалися б на пансіонат.
5
2
Это ужасно и бесчеловечно. Согласна только если психически нездоровы родители. Там все сложнее
15
1
1
Так психически здоровых обычно и не сдают. Они сами себя обслуживают и не делают детям нервы. Второе принципиально важно.
10
1
А что бесчеллвечного, аж интересно? Детей в садик и в школу сдавать наверно тоже бесчеловечно?
18
2
1
У нас нет нормальных домов престарелых. В штатах и Европе это норм практика, особенно для одиноких старичков без пары.
5
2
2
Пожилой родитель и так жил отдельно. В чем принципиальная разница нагять ему сиделку у него дома или нанять штат персонала по уходу в качестве дома престарелых? Можно у него самого спросить как ему будет лучше. Сдается мне что второй вариант потому что там он найдет много общения с другими подопечными
5
2
1
’сдавать’ - це якось як про непотрібну річ. питання набагато глибше. причин є багато, але основна - це складність у забезпеченні належного догляду за місцем проживання, а також самотність таких людей.
я б не стала однозначно бачити у цьому покарання.
по-перше, доглядаючи нездорову людину, нездоровими стають всі навколо. наша медична система (хоч за гроші, хоч ні), не надає належної допомоги пацієнтам на дому. я вже не кажу про паліатив. коли родич буквально мучається від болю чи якихось складних станів, а родина поруч у відчаї хіба що не лягає поруч і не починає так само мучатися.
по-друге, чомусь дорослим притомним людям здається, що то велике щастя, бути замкненим в чотирьох стінах, але вдома. коли людина самотня, вона згасає дуже швидко. самотня - це не лише про те, що родичі з нею не живуть, а про те, що вона вже не потребує і не ’витягує’ соціалізацію. не шукає нових зв´язків (та і не знайде), а старі втрачені. тоді проживання спільне (ок, в ’доме престарелих’) цих людей рятує від страшної туги.
найгірше, що якщо людина при розумі, вона розуміє і мучається від того, що стає тягарем для родичів. як би ви не любили рідних, вивозити це власними силами складно і морально, і фізично, і матеріально.
кажу чесно: якщо доживу до старості у доброму розумі, дітям наказуватиму не жити моє життя (точніше, ’доживати мене’), а теж помістити в якесь спільне проживання з бабуськами, якщо буде така потреба. тільки б не їм мучатися. і постараюся зробити, щоб заплатили за відносний комфорт мій і їх моїми коштами)
я б не стала однозначно бачити у цьому покарання.
по-перше, доглядаючи нездорову людину, нездоровими стають всі навколо. наша медична система (хоч за гроші, хоч ні), не надає належної допомоги пацієнтам на дому. я вже не кажу про паліатив. коли родич буквально мучається від болю чи якихось складних станів, а родина поруч у відчаї хіба що не лягає поруч і не починає так само мучатися.
по-друге, чомусь дорослим притомним людям здається, що то велике щастя, бути замкненим в чотирьох стінах, але вдома. коли людина самотня, вона згасає дуже швидко. самотня - це не лише про те, що родичі з нею не живуть, а про те, що вона вже не потребує і не ’витягує’ соціалізацію. не шукає нових зв´язків (та і не знайде), а старі втрачені. тоді проживання спільне (ок, в ’доме престарелих’) цих людей рятує від страшної туги.
найгірше, що якщо людина при розумі, вона розуміє і мучається від того, що стає тягарем для родичів. як би ви не любили рідних, вивозити це власними силами складно і морально, і фізично, і матеріально.
кажу чесно: якщо доживу до старості у доброму розумі, дітям наказуватиму не жити моє життя (точніше, ’доживати мене’), а теж помістити в якесь спільне проживання з бабуськами, якщо буде така потреба. тільки б не їм мучатися. і постараюся зробити, щоб заплатили за відносний комфорт мій і їх моїми коштами)
14
Это бесполезно, мы искали для тетки все методы лечения, даже на новые были согласны, врач сказал нет смысла. Помимо закрытых дверей она вырывала батареи, орала, пыталась выбить окно
5
1
1
Я б хотіла щоб мене в старості віддали б) Але такі як в Америці, де концерти, спілкування, ігри.
5
А ви поживіть з дементною свекрухою,в якої всі все крадуть,онуки в тому числі і плюс ліжко і санвузол в какулях,от тоді і питати не будете,чого люди здають батьків. В кого є гроші,той і віддає в пансіон
15
наприклад, мій тато помер у реанімації лікарні. через набряк мозку. він розвивався декілька тижнів і останній тиждень життя тато ніяк не комунікував з нами і вже точно не міг сказати, як він хоче. думаю, йому було не дуже важливо це. він помер в чужому місці, але якби він помирав ці тижні вдома, ми б з рідними вже зжерли себе за те, що нічого не робили і не намагалися його врятувати (спочатку), а потім полегшити його стан... вдома такої можливості в нас не було б, бо це і складна техніка, і препарати не з аптеки, на жаль(
4
2
Вы может тоже хотели застрелиться когда ребёнок грудной ревел без конца....но почему то не сделали этого....
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу