ГоловнаЯ• Изменено 04 мая в 10:27
не виїхала
і не гожусь цим. прочитала таку думку - ті хто виїхав 4 роки тому діяли на адреналіні, були сили адаптуватися, вчити язики і т.д. я ж залишилася, мій адреналин пішов на ремонт в новобудові, зміну двох робіт, багато праці і т.д. Живу я в місті де стає все небезпечніше, так до фронту далеко, але літає шопопало і думаю - треба мабуть їхати нам хоч на західну, а сил тупо нема... я вважаю, що зробила стратегічну помилку, як думаєте?
показать весь текст
29
20
7
1
1
279
2
Ответ дляОдна_на_всей_планете
на аренду по чужим краям я б за 4 года потратила б 70 тыс дол и угробила бы спину на тяжелой работе.за 70 тыс я дома купила квартиру и счастлива 
резонно
Ответ дляОдна_на_всей_планете
спасибо всем богам что не выехала.за 4 года многое добилась и живу в своей квартире.с родными и животными. 
аналогічно, як бути з обстрілами..
Ми теж живемо з рідними, дідусь,і собачка улюблена поруч, в рідній хаті в Україні. Зараз весна, , природа ожила, квіти, садки цвітуть... Ілюзія щастя. А коли ідемо з дітьми на прогулянку, то завжди зустрічаємо озброєних військових. І наше село недавно визнане територією бойових дій. Інколи сидимо в погребі з дітьми, бо щахеди поруч... Школи нормальної немає,освіти немає.. Дистанційка... Треба виїздити, думаємо за кордон, тому що грошей обмаль.
Це зовсім різний рівень допомоги (якщо вона взагалі була), не можна навіть порівняти. Я щось не бачила не лише допомоги, навіть елементарного співчуття до Донецьких у Києві, у 2014 році. Прикро вразило тоді таке ставлення.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу