Виникло питання, чи не витрачаю дарма свою молодість на нього. Діти чоловіка

Зараз мені 28, стосунки почали, коли мені було 24, в мої 25 одружились. На момент знайомства він був одружений, розлучився. І від попереднього шлюбу має двох дітей.
Любов була страшна. Навіть не знала, що вмію кохати в людині абсолютно все. Хоч ми і познайомились коли він був на посаді директора, але я б любила його і вантажником, і двірником, ким завгодно.
Так буває - хімія з першого погляду і взаємні почуття.
Від попереднього шлюбу він має дітей. Зараз їм по 12 і 9 років.
Я люблю їх, але виключно тому що це ЙОГО діти.
Працюю, сиджу з його дітьми декілька разів на тиждень.
І у мене не вистачає часу на себе. На свою дитину, яку я б хотіла. Я відчуваю себе як мама двох дітей.
Повноцінна мама.
Якби я їх бачила раз в місяць, це була б інша розмова.
І що ми маємо у висновку: мені 28, дітей своїх немає. Поруч чоловіків на 15 років старший, хоч і коханий. Не бідуємо, та і не в грошах справа.
Просто усвідомила, що живу не повноцінною сім’єю. В ній завжди слід його минулого життя.
Люблю його, але не знаю, що робити.