Біженці за кордоном - Ви витрачаєте кошти на власних дітей?

Питання не лише стосовно біженців в Німеччині (у розділі можна було обрати одну країну).
Я з родиною знаходимось за кордоном. Як і багато біженців - маємо не великі статки, але на життя та базові потреби кошти виділяють.
Так от, помітила, що багато наших земляків, які також отримують допомогу, не дають гроші своїм дітям, на яких ці самі кошти виділяються! Наприклад, коли йдемо в басейн товаришам моєї дитини не дають навіть на морозиво. Або під час довгої прогулянки я несу своїм дітям перекус з магазину чи МакДональдс, а друзі моїх дітей дивляться на це голодними очима. Запитую, чи ти/ви голодні? Так, голодні, ні, коштів навіть на рогалик - немає.
Я буквально віддаю свій бургер, щоб та дитина не була голодна.
Одна дівчинка постійно каже, що в її матері немає грошей, хоча ми отримуємо однакові виплати. Я часто бачу її матір, на вигляд нормальна, адекватна жінка.
Хтось ходить у вживаних обносках. Хтось весь рік - в одних стоптаних кросівках.
Я все витрачаю під нуль, мої діти їдять різноманітну їжу, вдягаються у новий одяг та взуття, бувають на різних заходах. Адже на це і дають допомогу. А хтось робить з тими грошима незрозуміло що (витрачає на якісь шкідливі звички ? Відсилає чоловікам додому ? Покриває кредити за рахунок дітей ?).
І якби це була одна-дві дитини, а їх безліч. Комусь мати не купує проїздний за 30 євро на місяць, щоб зекономити, і дитина і в дощ і в сніг повертається зі школи пішки.
Я якось мала квитки на захід у іншому місті, запросили товариша дитини. І вже у потязі дізналась, що в цієї дитини немає ані коштів на квиток, ані проїзного квитка. Тобто мати навіть не поцікавилась, як її син буде діставатись до цього заходу! Про якісь 5-7 євро на попкорн, воду я взагалі мовчу.
Дня народження дітям практично ніхто не святкує. Невже так складно відкласти кожен місяць 30-50 євро, щоб раз на рік запросити друзів, хоча б відвести в то самий МакДональдс? Це ж ваші діти, і дитинство у них одне!
Якось моя дитина, знаючи, що в однокласника день народження, привітала його телефоном, той відповів, що хворіє. А через годину ми вже бачили його у дворі, грав в мʼяча з випадковими дітьми. Тобто у нього не лише не було свята, а його ще й змусили брехати, що він хворіє, аби його не прийшли вітати і батькам не прийшлось пригощати чаєм зі шматком торта.
Поясніть, будь ласка, що відбувається ?