Мир Мир Мир!• вчера в 14:39
Смерть мамы, как пережить?
Когда были близкие, каждый день созвон, накрывает и накрывает каждый день.
4
3
26
0
работать. много. у меня мама умерла в октябре. все дни ходила на работу. когда накрывало выбегала и плакала. а что делать. дома б с ума сошла
2
Я просто не знаю что уже делать, накрывает, попускает. Папа звонит и все, мне опять хоеново, за него тоже переживаю
это надо просто пережить. поверьте. но мне проще. я не ездила на похороны. для меня она просто улетела
2
1
1
Ніяк. Якщо були дуже сильно енергетично прив´язані, то ніяк.
Я мучусь уже 2,5 роки. До 40 днів думала, що помру. До року жила у пеклі. Зараз намагаюся повернутися до повноцінного життя, яке було до її смерті, але нажаль. Через стрес посипалося здоров´я, тривожність зашкалює, депресія не проходить. І нічого не можу з цим зробити.
Я мучусь уже 2,5 роки. До 40 днів думала, що помру. До року жила у пеклі. Зараз намагаюся повернутися до повноцінного життя, яке було до її смерті, але нажаль. Через стрес посипалося здоров´я, тривожність зашкалює, депресія не проходить. І нічого не можу з цим зробити.
3
2
Скільки вам років ? У вас немає сімʼї, дітей ?
Батьки рано чи пізно помирають, ніхто не живе вічно !
Навіщо себе так мучити, якщо людина померла через вік, не мучилася, віджила життя, виростила дітей - не бачу жодної трагедії…
Батьки рано чи пізно помирають, ніхто не живе вічно !
Навіщо себе так мучити, якщо людина померла через вік, не мучилася, віджила життя, виростила дітей - не бачу жодної трагедії…
5
1
і моя мама померла у жовтні, це найстрашніше і найболючіше, що сталося у моєму житті. Обіймаю вас
2
Как данность. Всех нас берет на руки акушерка чтоб передать гробовщику, и всех нас закапывает гробовщик, чтоб снова подняла на руки акушерка
5
2
1
На фоне постоянного негатива про мам, ваша тема выглядит фантастично. Не верю что сейчас существуют такие дочки.🥲
3
Психіатр. Сильні рецептурні препарати. Пройшли болі в шиї, в спині. Пройшов тремор, сіпання очей, зуд шкіри. Але багато чого лишилося.
Якщо хтось думає, що я про плач і істерики - ні! Я на похороні мами не змогла плакати взагалі. Всі плакали, а я як камінь. Але на фізичному рівні цей стрес вилився мені в такі глобальні проблеми. Зараз так, плачу. Так легше. Але життя просто навпіл - до та після.
Якщо хтось думає, що я про плач і істерики - ні! Я на похороні мами не змогла плакати взагалі. Всі плакали, а я як камінь. Але на фізичному рівні цей стрес вилився мені в такі глобальні проблеми. Зараз так, плачу. Так легше. Але життя просто навпіл - до та після.
1
З другим я з Вами згідна.
Але про голову... Повірте. Я до смерті мами ніколи не думала, що таке буває. Для мене депресія, стрес були по типу плакати, кричати. Ні! Це біль на фізичному рівні. Це реакція організму, коли просто капець. І ти не можеш ні взяти себе в руки, ні щось з цим зробити. Тебе тіпає постійно. І тривожність просто зашкалює.
Але про голову... Повірте. Я до смерті мами ніколи не думала, що таке буває. Для мене депресія, стрес були по типу плакати, кричати. Ні! Це біль на фізичному рівні. Це реакція організму, коли просто капець. І ти не можеш ні взяти себе в руки, ні щось з цим зробити. Тебе тіпає постійно. І тривожність просто зашкалює.
Мені 39. Двоє дітей, чоловік.
Мама у мене була одна. Виховувала мене одна. Ні братів, ні сестер. Уже ні бабусь, ні дідусів. Нікого. Дуже близькі відносити.
Мамі було 61.
Померла від раку. Мучилась. Не віджила своє.
За 3 місяці.
В моєму житті залишився чоловік і двоє дітей.
Якби я могла не мучитися, я б це зробила. Повірте. Я ніколи не думала, що таке буває.
Мама у мене була одна. Виховувала мене одна. Ні братів, ні сестер. Уже ні бабусь, ні дідусів. Нікого. Дуже близькі відносити.
Мамі було 61.
Померла від раку. Мучилась. Не віджила своє.
За 3 місяці.
В моєму житті залишився чоловік і двоє дітей.
Якби я могла не мучитися, я б це зробила. Повірте. Я ніколи не думала, що таке буває.
1
Шкода, звичайно, але вам треба дбати про своє здоровʼя і своїх дітей - ви їм потрібні більше, ніж ваша мама вам !
В мене в дитинстві помер тато, мені було 6 років, я його дуже любила. Родичі зробили з його смерті кінець світу і замість підтримки дітей, здорової атмосфери і хоть якоїсь радості в житті - «посипали голову попитом»
В мене розвинувся невроз на цьому ґрунті, я хотіла покінчити з життям …
проблеми з нервами маю й досі, і кажу вам, як доросла людина, яка мала купу болю у житті - немає нічого дорожчого за власних дітей ! І не треба триматися за минуле.
Так, рідну людину не повернути і це завдає душевного болю, але життя продовжується і вам треба зосередитися на збереженні свого здоров’я за для майбутнього.
В мене в дитинстві помер тато, мені було 6 років, я його дуже любила. Родичі зробили з його смерті кінець світу і замість підтримки дітей, здорової атмосфери і хоть якоїсь радості в житті - «посипали голову попитом»
В мене розвинувся невроз на цьому ґрунті, я хотіла покінчити з життям …
проблеми з нервами маю й досі, і кажу вам, як доросла людина, яка мала купу болю у житті - немає нічого дорожчого за власних дітей ! І не треба триматися за минуле.
Так, рідну людину не повернути і це завдає душевного болю, але життя продовжується і вам треба зосередитися на збереженні свого здоров’я за для майбутнього.
Можливо це буде звучати жорстоко, але представте, що ці б 20 років мама б хворіла і мучилася …
Всі живуть стільки, скільки відведено !
Значить так треба, її життєвий шлях закінчився, змиріться і відпустіть її.
Всі живуть стільки, скільки відведено !
Значить так треба, її життєвий шлях закінчився, змиріться і відпустіть її.
Робіть щось з цим!!! Йдіть до психіатра, нехай призначає препарати.
Моя мама так багато років сумувала за своєю померлою мамою, потім за батьком. По ітогу в самої сталася онкологія, померла( я вважаю, що це на фоні такого психологічного стану горя, яке дуже затягнулося. Ви повинні жити СВОЄ життя.
Моя мама так багато років сумувала за своєю померлою мамою, потім за батьком. По ітогу в самої сталася онкологія, померла( я вважаю, що це на фоні такого психологічного стану горя, яке дуже затягнулося. Ви повинні жити СВОЄ життя.
Я все це розумію. Я не збожеволіла. Але зв´язок з мамою був настільки сильним, що мені здавалося, що разом з нею померла половина мене. Я ще до 40 днів роздала усі її речі, мені здавалося, що вони насичені біллю і хворобою. Я глушила біль таблетками, музикою, алкоголем, спілкуванням, роботою. Нічого не допомагало!
Діти...так найбільший мій страх, що у моїх дітей не лишилося нікого, окрім мене та чоловіка. Нічого не допомагає мені заспокоїтися і відчувати спокій та стабільність.
Діти...так найбільший мій страх, що у моїх дітей не лишилося нікого, окрім мене та чоловіка. Нічого не допомагає мені заспокоїтися і відчувати спокій та стабільність.
1
Я намагаюсь. Дуже хочу жити нормальним життям. Розумію, що живим жити, а померлим вічна пам´ять. Але ще не можу вийти на нормальне життя. Пережитий стрес так важко вдарив по мені і моєму житті, я навіть не уявляла, що так буває.
Сібазон, амітриптилін, вітаміни групи В, метіда, тізалуд... пізніше естацилопрам. Все це має тимчасовий ефект і не лікує душу до кінця.
Не можу Вам пояснити, але частина мене зникла назавжди.
Сібазон, амітриптилін, вітаміни групи В, метіда, тізалуд... пізніше естацилопрам. Все це має тимчасовий ефект і не лікує душу до кінця.
Не можу Вам пояснити, але частина мене зникла назавжди.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу