Незручна ситуація з мужчинлю

Син ходить на тренування. Я приходжу під кінець. І почала помічати, що з тренером симпатія. Тренера знаю вже роки 3. Колись вже тренував сина. Потім були інші тренування. Тепер знову у нього. Він старший за мене мінімум на 10 років. Я його не розглядала ніколи як потенційного мужчину. Просто вітатися завжди. Він як тренер дуже строгий. Та й з батьками рідко посміхається. А восени сталась одна ситуація ( Він голосно сказав комусь з батьків ’пока’ а я стояла спиною, не зрозуміла і відповіла - пока. Повернулась, і зрозуміла, що то не мені. Було ніяково, а він протягнув мені руку і сказав - привіт і посміхнувся). І після того він почав зі мною частіше вітатися і посміхатися. Одного разу біля мене в метрах 3 теж стояла мама, а він сказав мені привіт. Я відповіла. Інша мама теж з ним привітала, а він не почув. Короче, я відчуваю симпатію з його боку. Потім була гра у іншому місті, він мені запропонував їхати на його машині ( ми закордоном, і лише у нас немає машини). Я відмовилась. Сама не знаю чому. Хоча мене починає тягнути до нього. А раніше його не помічала. Сама не знаю, що зі мною. Гормони? Поводжу себе як дівчинка. Боюся на нього глянути. Аж ноги підкошуються, так до нього тягне. І от завтра тренування. І я вже боюся. Досвідчені жінки, дайте пораду, як себе поводити, щоб мати біль-менш адекватний вигляд, і не бути як закохана дурепа. Бо мені здається, що він розуміє, що зі мною відбувається.