Булку Дай• Изменено 12 июня в 20:25
Есть ли люди без плохих поступков в анамнезе?
Я не говорю про «никого не убил и не ограбил банк, не отравил кота», а мелко-средние поступки: зависть, сплетни, детский буллинг или просто отсутствие защиты слабых, где-то обидели кого-то, и так далее.
Если вы это все делали, то как живете, не паритесь?
Если вы это все делали, то как живете, не паритесь?
показать весь текст
59
0
Ось ви продовжуєте це робити.... вас саме життя образило, якщо ви змушені були зробити аборт. Але я вас не ображаю, ні в якому разі.
1
Ні всі нормальні. Всі хто мають негативні емоції нормальні. Гніватись нормально. Говорити про когось нормально. З чимось не погоджуватись нормально. Ті хто пишуть про свою святість не нормальні.
1
Та нє, ви не можете писати про всіх. В мене не було аборту жодного. На щастя. Тільки не сприймайте як образу.
Нормальні, серйозно? У мене керівник на одній з робіт орав так, що жінка що передімною сиділа, керівник відділу по роботі із ключовими клієнтами, у неї руки тремтіли, вона їх стисла щоб цього запобігти. Це нормальний стиль обговорювання робочих питань ви вважаєте?
Я прямо зараз не обговорюю Ваше життя, Вам боляче, це видно, але обговорювати це ми не будемо і не маємо права, якщо тільки Ви сама не захочете.
Ще раз перечитайте що саме я написала. Ви вважаєте жінка в якої тремтіли руки має право гніватись на виродка який на неї кричав, чи її гнів це ненормально?
Знаєте іноді люди бувають упороті і біле називають чорним але мабуть не їх в тому вина. Мені вас шкода. Ви пережили багато болю.
Ну, первое, что на ум приходит это злюсь, иногда масштабно так. У меня климакс сейчас и бывает, что реально заносит, потом жалею. После лет 40 узнала что такое зависть, до этого как-то мне было чуждо, а сейчас случается. Чревоугодничаю по пятницам, очень даже неумеренно. Боком мне это вылазит т.к. инсулинорезистентность, но вот устоять не могу (готовить умею и люблю)
За що їй було гніватися? Вона спробувала перекласти на інших свій провтик, керівник розібрався у ситуації і доніс до усіх причетних, що так робити не можна. Ні, гніватися їй потрібно було хіба що на себе
Неее, вот с мужем поругалась буквально вчера. Увиливал от болезненного обсуждения куда же дочке подавать документы на творческий экзамен. Она художку закончила (очень хорошо), но это ж надо поездить по городам, чтоб творческий здать. Я хотела обсудить, а он видишь ли устал. И тут Остапа понесло...Теперь жалею и замаливаю грехи 
1
Ответ дляЗамріяна
То вона має право на будь який гнів? Чи ви це право в людства відібрали? 
Мій коментар із якого почалася наша суперечка ’заздрість, аб´юз, шопоголізм, перфекціонізм, гіперопіка, гнів, вербальна агресія і так далі ... щось із цього списку робили усі’. Ви зробили подміну раз ’робили усі’, то ’це все ок’. Ні, аб´юз - це не ок, гнів - це не ок, гіперопіка - це не ок. Із цим треба боротись, контролювати себе, до психіатра сходити і почати пігулки пити врешті решт
Ответ дляТріль підпільний
Неее, вот с мужем поругалась буквально вчера. Увиливал от болезненного обсуждения куда же дочке подавать документы на творческий экзамен. Она художку закончила (очень хорошо), но это ж надо поездить по городам, чтоб творческий здать. Я хотела обсудить, а он видишь ли устал. И тут Остапа понесло...Теперь жалею и замаливаю грехи
Ну то есть никого никогда не обидели и не обманули?
Тепер поверніться на початок і перечитайте про що саме я написала так роблять усі. Який нафіг аб´юз чи гіперопіка? Ви про що взагалі? Гнів це абсолютний ок. Якщо він направлений на ворога, обставини чи несправедливість. Чи може ви засуджуєте людей які ненавидять росіян чи обстріли? Як приклад.
Специально нет (не помню), нечаянно точно да. Знаете, даже собственныйм счастьем можно невольно обидеть обделенного. И я еще к тому же правдоруб, а это тоже не очень то плюсом в карму.
1
Якщо людина буде стояти багрова, з очима як у рака і орати як вона ненавидить ’росіян чи обстріли’ так що їй повітря не буде вистачати - так, я це засуджую. Ненавидіть собі на здоровья, але тихенько. Бо інакше люди зберуть речі і далі гніватись ви будете насамоті у чотирьох стінах. Нікому цей цирк не потрібен
Ваша свобода закінчується там де починається свобода іншої людини. Якщо вас ´дістає´ гнів чи прокляття батьків в яких загинула дитина, під завалами, то це ваша особиста проблема. Якщо вас це дістає то проблема виключно у вас. Люди мають у війні право на гнів і не тільки в ній. Якщо це не несе ніякої загрози оточуючим. Невинним людям. Всі інші прояви, їх справа. Кричати, матюкатись, плакати, це їх біль і справляються всі по різному.
’Якщо це не несе ніякої загрози оточуючим’ - так несе. Усе що я перелічила, несе загрозу оточуючим. Ви не зрозуміли до чого ’перфекціонізм, гіперопіка і т.д.’ - вони дико дратують, таких людей важко витримати. А під час гніву людина просто себе не контролює, меблі може ламати, я не жартую. Побутові вбивства відбуваються у стані аффекту (гніву, іншими словами), про що тут говорити
Горе називати цирком, ну такоє....щоденно люди вбивають людей, ви чомусь вирішили що вони роблять це з великим оптимізмом, тихенько? А з полону повертаються спокійними і врівноваженими. То вони мають право на гнів, за втрачені роки, насилля над ними?
Що саме несе. Давайте окремі ситуації розглянемо. Бо мій гнів через авто що обляпає мене болотом, і побутове вбивство це різні речі. Ви все кидаєте в одну купу. То вас дратує гіперопіка і перфекціонізм?
’мій гнів через авто що обляпає мене болотом’ - я переважно ходжу пішки, мене купу разів обляпували, не пам´ятаю щоб це мене якось дратувало
І ні, це не різні речі. Людина у стані гніву може покалічити чи навитіь вбити на порядок простіше ніж у спокійному стані, і байдуже що викликало гнів: її дитину збила машина, чи рушник не поклали на полицю. Не важливо яким маршрутом потяг прибув на цю станцію, важливо що він вже там і далі людина творить речі, яки можуть сильно змінити її життя у гірший бік: дружина забирає дітей та йде, рідні перестають дзвонити і спілкуватись. Це як мінімум
І ні, це не різні речі. Людина у стані гніву може покалічити чи навитіь вбити на порядок простіше ніж у спокійному стані, і байдуже що викликало гнів: її дитину збила машина, чи рушник не поклали на полицю. Не важливо яким маршрутом потяг прибув на цю станцію, важливо що він вже там і далі людина творить речі, яки можуть сильно змінити її життя у гірший бік: дружина забирає дітей та йде, рідні перестають дзвонити і спілкуватись. Це як мінімум
После того как прочитала детский буллинг решила не анализировать даже дальнейшую жизнь. Не парюсь, а что, кто- то реально парится если обижал там кого- то в детстве?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу