Мафиозная• 2 часа назад
Просьбы мамы: "Помяните!"
И ладно напомнить помянуть тех, кого хотя бы при жизни знала. А так пишет - "помяните Вовочку, ему было бы сегодня 47". Вовочка это мой брат, который умер в возрасте полутора лет еще до моего рождения. Первый ребенок мамы. У меня в комнате всю жизнь висел его черно-белый портрет, Вовочка с соской. Естественно, что на все эти просьбы я обычно кивала головой и говорила "хорошо, помянем" - хотя я в жизни никого никогда не поминала и не планировала (ни друзей, ни родственников). А сейчас вот что-то аж взбесилась. И думаю, что пришло время сказать, что я этого делать не собираюсь и просить меня впредь не стоит. Тем более поминать незнакомых мне людей, детей вместе с мужем. Он вообще никакого отношения к ним не имеет.
Почему меня эта просьба так бесит, я даже объяснить не могу
Почему меня эта просьба так бесит, я даже объяснить не могу
показать весь текст
17
3
2
2
85
15
Поминки і п´янство - це різне.
Але мені теж дивно, що тільки зараз ви щось вирішили змінити?
Чому вас це раніше влаштовувало?
Я так розумію, ця традиція тягнеться з того часу, як ви разом жили. Разом жили, разом ’поминали’.
Чому зараз на бунт ідете?
Але мені теж дивно, що тільки зараз ви щось вирішили змінити?
Чому вас це раніше влаштовувало?
Я так розумію, ця традиція тягнеться з того часу, як ви разом жили. Разом жили, разом ’поминали’.
Чому зараз на бунт ідете?
Та ні, ви - друга, всього лиш. І саме оце вас і найбільше бісить. Так і помрете другою, змиріться 
1
Це ж не поминання... Хіба усопший був алкоголіком і у нього горілка була сенс життя, то ще якось можна зрозуміти. Поминають молитвою.
То авторка так думає, що мова про 100 грам алкоголю, а не факт, що мама вчила поминати через алкоголь, хіба що іншого в родині авторки не вміють, то тоді так.
Просто надоело делать вид, что я в этом всем участвую. Она может и в церковь ходит, я не знаю. Я с ними не живу с 16 лет
2
Ответ дляСирожено_пирожено
Та ні, ви - друга, всього лиш. І саме оце вас і найбільше бісить. Так і помрете другою, змиріться
Ну так а что я должна сделать с этим? Мне как бы пофиг, сколько там кого передо мной было. Может и аборты были, и выкидыши. Мне честно это и не интересно было никогда
2
Так а чем я могу помочь? Болеть вместе с ней я не хочу, своей боли хватает. Помощи она и не просит в общем то
2
Вы с психическими отклонениями. Вашей маме двойное горе. Один ребенок умер, у дочки с головой проблемы
1
В чем проблема? В том что не хочу никого поминать и думать об умерших в определенные даты? У меня свой взгляд на все это, поминки мне не интересны
3
Вас никто не заставляет ничего делать физически. Но сказать маме - хорошо, мам и не трепать нервы ей своими псих припадками можно раз в году
1
Боже, яка ж ви..... Чужі люди бувають більш розуміючі і емпатичні, ніж ви до рідної матері. Дай Бог вам ніколи не відчути того болю що відчула вона в який болить їй вже майже 50 років. До відома: поминають і абсолютно незнайомі люди абсолютно незнайомих. І сусіди померлих родичів сусідів. І колеги родичів колег, яких вони теж в житті не бачили. І бухати як ви це собі уявляєте не обов´язково, це спотворене бачення. Просто достатньо сісти вечеряти і сказати ’постав Боже це перед душею раба твого Володимира за упокій її’ - от і все. А можна і нічого не робити, а просто сказати ’так, мамо, звісно пом´янемо, як завжди’. А ви про рідну матір пишете так як наче про якусь бісячу сусідку.
Залиште все, як є, раз на рік кивайте головою.
Зараз ви маму не розумієте, але колись зрозумієте.
Зараз ви маму не розумієте, але колись зрозумієте.
Так не, не ревнует
Меня тоже нервируют некоторые вещи , напоминания кого-то поздравить , кому-то позвонить
Меня тоже нервируют некоторые вещи , напоминания кого-то поздравить , кому-то позвонить
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу