Мені стидно що я трусіха і вибираю життя в Києві, аніж переїхати в іншу країну

Якого коріння, совкового??? Да я просто щаслива від того що мої діти не ассоціюють себе з цією гнилою системою та розмовляють затребуваною в усьому світі мовою. Ну і що хлопцям моїм не доведеться ховатись, щоб вижити. Виїхати це краще, що можна було для них зробити, ну а повертатись в країну третього світу після цивілізації явно вже ніхто не буде.

Якого коріння, совкового??? Да я просто щаслива від того що мої діти не ассоціюють себе з цією гнилою системою та розмовляють затребуваною в усьому світі мовою. Ну і що хлопцям моїм не доведеться ховатись, щоб вижити. Виїхати це краще, що можна було для них зробити, ну а повертатись в країну третього світу після цивілізації явно вже ніхто не буде.

Никто не спорит, что Киев прекрасен, вот только жизнь в нем невыносима с каждым днем все больше, т.к. у города нет хозяина + война.

У мене чоловік іноземець, коли нам звонили з посольства попередити про те що буде війна ( вони дзвонили всім громадянам своєї країни) то мій чоловік не повірив і не хотів їхати із Києва. За 2 тижні до початку війни він по роботі отримав командіровку в Туреччину, і я взяла відпустку на роботі, дітей та поїхала з ним за компанію . В Київ ми вже не повернулися, бо почалася війна. Дітям було 4 і 7 років на той час. Зараз навіть якщо війна і закінчиться, то я розумію що якщо привезу їх в Україну, то це для них буде шоком. Менша взагалі не говорить українською, хоча розуміє що я говорю, а старша памʼятає першу вчительку, садок і каже що не хоче назад, бо у неї лише негативні спогади про те як вони ставляться до дітей і несправедливість по відношенню до навчання та купу любимчиків. Подумайте автор що буде краще, я вибрала безпеку і розумію що вороття назад не маю, бо пʼять років поспіль ти вже думаєш не про свій комфорт а по майбутнє дітей.

А я себя считаю трусихой, потому, что уехала. Мне реально до жути было страшно оставить детей жить в войне. У меня три пацана 13,14,18.
А все кто остались, для меня герои.
Но мы уже не вернёмся. Никто ни в коем случае, не хочет назад.