Дама_с_караваем• вчера в 21:06
Парадокс тих хто виїхав.
Благаю тема не для срачу.
Живу не в Україні. Приізджаю раз на рік і от парадокс, тут живу наповнене життя.
Активна, жива, усміхнена.
Повертаюся назад, в життя яке вже налаштоване, спокійніше, безпечніше і я як не жива. Як не моє життя.
Живу не в Україні. Приізджаю раз на рік і от парадокс, тут живу наповнене життя.
Активна, жива, усміхнена.
Повертаюся назад, в життя яке вже налаштоване, спокійніше, безпечніше і я як не жива. Як не моє життя.
показать весь текст
20
14
4
105
5
Может у вас не было опыта жизни в другой стране? Наша компания вся разъехалась по тем странам, где уже когда-то жили и работали. Приезжали в Украину распродать имущество, собирались, поностальгировали, но жизнь уже активная не в Украине. Корни уже пустили 
1
Я ездила три раза, за мамой два года назад и осенью квартиру продала. Еще дача осталась, вернее курень, но оставлю пока, мало ли.
Я могла бы по морю плакать, но опять живу у моря.
Мы собирались выехать еще до ковида, копили деньги, может это имеет значение.
Я могла бы по морю плакать, но опять живу у моря.
Мы собирались выехать еще до ковида, копили деньги, может это имеет значение.
фантазерка , а потім і роботу підвезли
Ответ дляБабка-байкерша
Может у вас не было опыта жизни в другой стране? Наша компания вся разъехалась по тем странам, где уже когда-то жили и работали. Приезжали в Украину распродать имущество, собирались, поностальгировали, но жизнь уже активная не в Украине. Корни уже пустили
Був досвід . І їхала бо хотіла. І все ж добре. І я не нию, але якось ніби не моє життя, а отут моє
У меня сестра так. Вродее и дом с мужем купили. А она никак не привыкнет. Тоскует за Харьковом и мечтает когда-то вернуться. Хотя она значительно моложе меня и ей вроде должно быть легче начать жизнь заново, но нет. Я легче переношу вынужденную эмиграцию
Есть такое.Мои родители всю жизнь прожили на хуторе в простой сельской хате без удобств.После смерти папы, маму мы забрали к себе,она сама попросила.У нас частный дом,есть все удобства,у неё была своя комната,и главное к ней все очень хорошо относились.А мама говорила,что очень хочет в свою хатку и ей кажется,что она живёт не свою жизнь. 
У меня наоборот. Как представлю, что надо возвращаться когда-то в Украину- хоть плачь. Тут работа намного проще чем была в Украине, но я тут счастлива, а там нет.
3
1. почему живете не в Украине?
2. какой активностью, недоступной заграницей, наповняется жизнь когда приезжаетет раз в год?
2. какой активностью, недоступной заграницей, наповняется жизнь когда приезжаетет раз в год?
А ваша родина з вами? Я їздила сама в Україну і дуже хотіла швидше повернутися назад, бо там родина мене чекала. Мені це дало розуміння, що дім це де твоя родина
2
Авторе, дуже Вас розумію.
В мене трохи інша ситуація в усьому, та емоціі все ж дуже схожі. ,
І хоч з 2022 року я жодного разу не їздила в Україну, та саме з того часу в мене постійне відчуття, , що я живу не своє життя…
Бажаючим написати: «То повертайся, а не скигли», одразу скажу, що ні, не повернусь, до закінчення війни - так точно, а ось нити буду стільки, скільки хочу (хоча на цьому форумі я зазвичай таке не практикую.
І ні, я не порівнюю своє життя з життям людей під обстрілами , бо то незрівнянні речі.
Я розумію то прекрасно.
Та конкретно в мене - майже нема вибору.
І виходу я теж не бачу…
Просто накриває відчуття безвиході ((((.
Просто шлю Вам промені підтримки.
В мене трохи інша ситуація в усьому, та емоціі все ж дуже схожі. ,
І хоч з 2022 року я жодного разу не їздила в Україну, та саме з того часу в мене постійне відчуття, , що я живу не своє життя…
Бажаючим написати: «То повертайся, а не скигли», одразу скажу, що ні, не повернусь, до закінчення війни - так точно, а ось нити буду стільки, скільки хочу (хоча на цьому форумі я зазвичай таке не практикую.
І ні, я не порівнюю своє життя з життям людей під обстрілами , бо то незрівнянні речі.
Я розумію то прекрасно.
Та конкретно в мене - майже нема вибору.
І виходу я теж не бачу…
Просто накриває відчуття безвиході ((((.
Просто шлю Вам промені підтримки.
Ось життя вам і дає можливості трошки ментально перепочити. Тримайтеся, дорослі люди, як велиті дерева, приживаються довго, не всім на чужині легко і просто. Обіймаю.
Автор, хорошо, что есть ещё куда возвращаться.
Мы заграницей три года. С тех пор как выехали, не приезжали, потому что дом оккупировали.
Иногда хочется все бросить, так тяжело. Но ехать некуда.
Мы заграницей три года. С тех пор как выехали, не приезжали, потому что дом оккупировали.
Иногда хочется все бросить, так тяжело. Но ехать некуда.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу