Царевна в уггах• вчера в 12:34
Какой Патон был красивый. И еще и женился в 23 на 40летней. вау просто
показать весь текст
16
15
2
95
0
Это не бред, а известный факт из архивов, и если вы сидите сейчас со стаканом водки, то тогда понятно ваше хамство по отношению к форумачанкам и форуму.
3
Кстати, абсолютно безобидный вопрос их доводит до умопомрачения )
Диву даюсь как измельчал народец.
Диву даюсь как измельчал народец.
Вот и меня удивило, что не рассказала, не пояснила, а автор сразу с разгона решила копытом всех запинать, а потом и такие же ’бабушки с лавочек’ к ней присоединились, правда маргинальные, что без матов обойтись не могут.
А могли и рассказать, и просветить, если уж сильны в теме семейных историй киевлян.
А могли и рассказать, и просветить, если уж сильны в теме семейных историй киевлян.
3
1
Поддерживаю. Я тоже не киевлянка и ничего не знала о нем, и уж тем более не обсуждала бы это в кругу семьи и друзей.
3
2
Впечатление, что мы спускаемся по наклонной .
Агрессия, хамство и глупость руководят толпой.
А оторваться от толпы и остаться человеком скорее всего не позволяет воспитание и личные качества.
Грустно.
1
Мне и больше фамилий, и биографий их носителей знакомы, а не только легендарные Патоны, но это не значит, что, если меня спросят, а о чём я, не поясню, и начну хамить, и стебать в ответ, уничижая и собеседника, и рядом стоящих. Мадам-авторица при этом о второй супруге, матери его детей не знала, кстати, не менее известных, чем отец.
2
ось знайшла таке
Любовь, которая построила мост.
Большинство жителей Киева каждый день видят его детище. Первый в мире цельносварной мост через Днепр. 1.543 метра стали, который стоит уже 70 лет. Мост Патона.
Его создатель — Евгений Оскарович Патон. Гений, родившийся в Ницце в семье русского консула. Выпускник Дрезденского политехнического института, профессор, человек, который спроектировал больше 50 мостов, создал Институт электросварки, а его технология сварки брони держала на себе танки Т-34 во время войны. Герой Соцтруда, легенда.
Казалось бы, в его биографии все должно быть идеально и правильно. Но в ней была тайна, о которой в СССР 70 лет молчали. Ее вычеркнули из всех книг и энциклопедий.
Первая любовь Евгения Патона была вызовом всему обществу.
Ей было 41.
Ему - 23.
Ее звали Евгения Николаевна Киселевская. Вдова отставного капитана. Женщина с тяжелой судьбой и огромным жизненным опытом. К моменту их встречи у нее уже были две взрослые замужние дочери и даже внуки. Ей было 42 по документам, хотя в записи о браке занизили возраст до 41-го.
Сегодня мы бы сказали — ну и что, любовь не смотрит в паспорт. А в 1892 году это был чудовищный мезальянс.
Отец Евгения пришел в бешенство. Российский консул в Бреславле, дворянин, Оскар Патон делал всё возможное, чтобы остановить этот позор, закатил настоящий семейный скандал.
За два месяца до венчания он пишет личное письмо самому митрополиту Киевскому. Молит запретить всем священникам епархии венчать его 22-летнего сына. Напоминает, что по закону брак без согласия родителей карается тюрьмой от 4 до 8 месяцев. В отчаянии пишет: ’Этот брак грозит разрушить всю будущность моего сына...’
Он был уверен — это пылкое юношеское увлечение, которое скоро пройдет.
Он ошибся.
8 января 1893 года в Успенской церкви в Нежине они обвенчались. И прожили вместе 22 года.
22 года! Это не страсть. Это была целая жизнь.
Подумайте: в эти 22 года он из подающего надежды студента стал великим инженером. Кто был рядом, когда никто в него не верил? Кто держал его дом, пока он чертил свои мосты? Кто дал ему ту самую тихую, зрелую поддержку, которую не может дать ровесница? В официальных биографиях о ней — лишь одна строчка. Но мне кажется, без этой женщины с ее мудростью и верой, не было бы ни Патона, которого мы знаем, ни его мостов.
А потом она исчезла.
Накануне Первой мировой войны, около 1914 года, Евгения Николаевна просто ушла в неизвестном направлении. Ей было уже за 60. Куда может уйти пожилая дворянка в то неспокойное время? Почему? Поссорились ли они? Или она сама поняла, что ему, уже известному профессору, нужна новая семья и наследники? Или с ней что-то случилось?
Но Евгений Оскарович отчаянно и долго искал ее. Три года поисков — ничего. Тишина.
В 1915 году суд официально расторг их брак ’по причине трехлетнего безвестного отсутствия жены’. Ему было 45, ей — 64.
Через год он женится во второй раз — на дочери генерала Наталье Будде моложе его на 14 лет, которая и родит ему двух сыновей, Владимира и Бориса — будущего многолетнего президента Академии Наук Украины.
А первая жена, женщина, которая подарила ему 22 года жизни и, возможно, сделала его великим — просто растворилась. Без могилы, без документов, без ответа, без упоминания в биографии.
Куда же ты исчезла, Евгения Николаевна?
И ни одной фотографии не сохранилось.
(для написания поста использовала документы исследования генеалога Евгения Матвиенко)
Любовь, которая построила мост.
Большинство жителей Киева каждый день видят его детище. Первый в мире цельносварной мост через Днепр. 1.543 метра стали, который стоит уже 70 лет. Мост Патона.
Его создатель — Евгений Оскарович Патон. Гений, родившийся в Ницце в семье русского консула. Выпускник Дрезденского политехнического института, профессор, человек, который спроектировал больше 50 мостов, создал Институт электросварки, а его технология сварки брони держала на себе танки Т-34 во время войны. Герой Соцтруда, легенда.
Казалось бы, в его биографии все должно быть идеально и правильно. Но в ней была тайна, о которой в СССР 70 лет молчали. Ее вычеркнули из всех книг и энциклопедий.
Первая любовь Евгения Патона была вызовом всему обществу.
Ей было 41.
Ему - 23.
Ее звали Евгения Николаевна Киселевская. Вдова отставного капитана. Женщина с тяжелой судьбой и огромным жизненным опытом. К моменту их встречи у нее уже были две взрослые замужние дочери и даже внуки. Ей было 42 по документам, хотя в записи о браке занизили возраст до 41-го.
Сегодня мы бы сказали — ну и что, любовь не смотрит в паспорт. А в 1892 году это был чудовищный мезальянс.
Отец Евгения пришел в бешенство. Российский консул в Бреславле, дворянин, Оскар Патон делал всё возможное, чтобы остановить этот позор, закатил настоящий семейный скандал.
За два месяца до венчания он пишет личное письмо самому митрополиту Киевскому. Молит запретить всем священникам епархии венчать его 22-летнего сына. Напоминает, что по закону брак без согласия родителей карается тюрьмой от 4 до 8 месяцев. В отчаянии пишет: ’Этот брак грозит разрушить всю будущность моего сына...’
Он был уверен — это пылкое юношеское увлечение, которое скоро пройдет.
Он ошибся.
8 января 1893 года в Успенской церкви в Нежине они обвенчались. И прожили вместе 22 года.
22 года! Это не страсть. Это была целая жизнь.
Подумайте: в эти 22 года он из подающего надежды студента стал великим инженером. Кто был рядом, когда никто в него не верил? Кто держал его дом, пока он чертил свои мосты? Кто дал ему ту самую тихую, зрелую поддержку, которую не может дать ровесница? В официальных биографиях о ней — лишь одна строчка. Но мне кажется, без этой женщины с ее мудростью и верой, не было бы ни Патона, которого мы знаем, ни его мостов.
А потом она исчезла.
Накануне Первой мировой войны, около 1914 года, Евгения Николаевна просто ушла в неизвестном направлении. Ей было уже за 60. Куда может уйти пожилая дворянка в то неспокойное время? Почему? Поссорились ли они? Или она сама поняла, что ему, уже известному профессору, нужна новая семья и наследники? Или с ней что-то случилось?
Но Евгений Оскарович отчаянно и долго искал ее. Три года поисков — ничего. Тишина.
В 1915 году суд официально расторг их брак ’по причине трехлетнего безвестного отсутствия жены’. Ему было 45, ей — 64.
Через год он женится во второй раз — на дочери генерала Наталье Будде моложе его на 14 лет, которая и родит ему двух сыновей, Владимира и Бориса — будущего многолетнего президента Академии Наук Украины.
А первая жена, женщина, которая подарила ему 22 года жизни и, возможно, сделала его великим — просто растворилась. Без могилы, без документов, без ответа, без упоминания в биографии.
Куда же ты исчезла, Евгения Николаевна?
И ни одной фотографии не сохранилось.
(для написания поста использовала документы исследования генеалога Евгения Матвиенко)
3
Благодарна вам, что привели этот текст, прочла, и улыбнулась, зная, что никуда первая супруга от него не уходила, не исчезала, и не пропадала, но я погуглила что за текст, и кто такой Матвиенко, и нашла вот еще что свежайшее от него в поддержку того, что я написала выше: скандально женился - скандально развелся, к сожалению. Но сразу пишу я с огромным уважением отношусь к Патону, и инфу бы особо не обнародовала, не увидев посыл автора темы, что вот какой красавец, первая жена старше намного была, а потом и вопросы пошли, что он её закопал, а здесь тем немало, что большая разница в возрасте роли не играет и любовь навсегда.
ниже текст свежайший от Матвиенко
ниже текст свежайший от Матвиенко
Другий шлюб мостобудівника Євгена Патона: що насправді сталося з першою дружиною
«Архіви розповідають»
Про перший шлюб 23-річного Євгена Патона з 41-річною вдовою Євгенією Киселевською я розповідав минулого тижня. Нові архівні документи ставлять під сумнів усталену версію про її зникнення.
А що, як ця історія була значно складнішою, ніж її описували біографи?
◼Що розповідають біографи?
Невдовзі почалася Перша світова війна, і подружжя розлучилося. Три роки Євген Оскарович безуспішно шукав Євгенію Миколаївну, а не отримавши звісток, подав на розлучення як від зниклої безвісти дружини.
◼ Звідки ростуть ноги у цієї версії?
Для прикладу, у ювілейному випуску до 90-річчя Національної академії наук України (2008 рік) читаємо дослівно про розлучення Патона:
«Після трирічної безвісної відсутності дружини розлучений у серпні 1915 р. Київським єпархіальним начальством... [Отримав] дозвіл на другий шлюб з Наталією Вікторівною Будде».
Саме цю версію потім майже дослівно повторювали інші дослідники.
Але помітили логічну петлю?
Перша світова війна почалася влітку 1914 року. А офіційне рішення про розлучення через «трирічну відсутність» дружини було ухвалене вже в серпні 1915-го.
Як за один рік війни дружина могла бути відсутньою цілих три?
Що, як ця офіційна версія була лише зручною легендою, яка приховувала значно менш приємну правду?
◼Документи, яких не було в жодній біографії
Після публікації першої статті в коментарях до мене звернулася читачка Oksana Skorokhod, яка поділилася архівними документами, що проливають світло на цю столітню таємницю.
Виявилося, що зберігся другий примірник метричної книги про шлюб у Ніжині за 1893 рік (метричні книги велися у двох примірниках — один залишався в церкві, інший передавався до консисторії).
Саме на цьому примірнику запис про розлучення Патонів зберігся повністю і добре читається:
«Опредѣленіемъ Кіевскаго Епархіальнаго Начальства отъ 13/26 Августа – 5 Сентября 1915 г. бракъ супруговъ Евгенія Оскарова и Евгеніи Николаевой Патонъ расторгнутъ, съ предоставленіемъ обоимъ супругамъ вступить въ новый бракъ, причемъ ответчику Евгенію Оскарову Патонъ, не прежде какъ по выполненіи семилѣтней церковной епитиміи. Указъ Консисторіи отъ 9 Февраля 1916 г. за № 3085.»
Що цікаво: у метричній книзі зберігся й сам указ Чернігівської духовної консисторії, який підтверджує це рішення. Він містить ті самі ключові відомості: шлюб Патонів розірвано, а на Євгена Оскаровича накладено семирічну церковну єпитимію. Сам указ і розшифровку його тексту див. у додатках.
Джерело: Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 778.
◼Що приховує цей запис
Ініціатором розлучення була дружина. Документ прямо називає Євгена Оскаровича «ответчикомъ» — у тогочасній юридичній практиці це означало, що відповідачем у справі був саме він, тоді як позивачкою, відповідно, виступала Євгенія Миколаївна.
Провину суд поклав на чоловіка. Шлюб розірвали рішенням духовної влади, а покарання — семирічну єпитимію — наклали саме на відповідача.
Фактично це свідчить про те, що церковний суд поклав відповідальність за порушення подружніх обов´язків на Євгена Патона.
◼Що означала семирічна єпитимія?
Єпитимія — церковна покута для винної сторони, яка, зокрема, забороняла новий шлюб до завершення строку покути (розлученнями тоді відали не цивільні суди, а духовні консисторії). Семирічний термін зазвичай пов´язували з обвинуваченням у подружній зраді — хоча прямого формулювання причини в самому указі немає.
Отже, документи точно показують дві речі: Євген Патон був відповідачем у справі про розлучення, а на нього наклали семирічну церковну єпитимію.
◼Шлюб через місяць після розлучення
Указ про розлучення датовано 9 лютого 1916 року. Згідно з ним Євген Оскарович не мав права повторно одружуватися до завершення семирічної єпитимії.
«Архіви розповідають»
Про перший шлюб 23-річного Євгена Патона з 41-річною вдовою Євгенією Киселевською я розповідав минулого тижня. Нові архівні документи ставлять під сумнів усталену версію про її зникнення.
А що, як ця історія була значно складнішою, ніж її описували біографи?
◼Що розповідають біографи?
Невдовзі почалася Перша світова війна, і подружжя розлучилося. Три роки Євген Оскарович безуспішно шукав Євгенію Миколаївну, а не отримавши звісток, подав на розлучення як від зниклої безвісти дружини.
◼ Звідки ростуть ноги у цієї версії?
Для прикладу, у ювілейному випуску до 90-річчя Національної академії наук України (2008 рік) читаємо дослівно про розлучення Патона:
«Після трирічної безвісної відсутності дружини розлучений у серпні 1915 р. Київським єпархіальним начальством... [Отримав] дозвіл на другий шлюб з Наталією Вікторівною Будде».
Саме цю версію потім майже дослівно повторювали інші дослідники.
Але помітили логічну петлю?
Перша світова війна почалася влітку 1914 року. А офіційне рішення про розлучення через «трирічну відсутність» дружини було ухвалене вже в серпні 1915-го.
Як за один рік війни дружина могла бути відсутньою цілих три?
Що, як ця офіційна версія була лише зручною легендою, яка приховувала значно менш приємну правду?
◼Документи, яких не було в жодній біографії
Після публікації першої статті в коментарях до мене звернулася читачка Oksana Skorokhod, яка поділилася архівними документами, що проливають світло на цю столітню таємницю.
Виявилося, що зберігся другий примірник метричної книги про шлюб у Ніжині за 1893 рік (метричні книги велися у двох примірниках — один залишався в церкві, інший передавався до консисторії).
Саме на цьому примірнику запис про розлучення Патонів зберігся повністю і добре читається:
«Опредѣленіемъ Кіевскаго Епархіальнаго Начальства отъ 13/26 Августа – 5 Сентября 1915 г. бракъ супруговъ Евгенія Оскарова и Евгеніи Николаевой Патонъ расторгнутъ, съ предоставленіемъ обоимъ супругамъ вступить въ новый бракъ, причемъ ответчику Евгенію Оскарову Патонъ, не прежде какъ по выполненіи семилѣтней церковной епитиміи. Указъ Консисторіи отъ 9 Февраля 1916 г. за № 3085.»
Що цікаво: у метричній книзі зберігся й сам указ Чернігівської духовної консисторії, який підтверджує це рішення. Він містить ті самі ключові відомості: шлюб Патонів розірвано, а на Євгена Оскаровича накладено семирічну церковну єпитимію. Сам указ і розшифровку його тексту див. у додатках.
Джерело: Державний архів Чернігівської області, ф. 679, оп. 10, спр. 778.
◼Що приховує цей запис
Ініціатором розлучення була дружина. Документ прямо називає Євгена Оскаровича «ответчикомъ» — у тогочасній юридичній практиці це означало, що відповідачем у справі був саме він, тоді як позивачкою, відповідно, виступала Євгенія Миколаївна.
Провину суд поклав на чоловіка. Шлюб розірвали рішенням духовної влади, а покарання — семирічну єпитимію — наклали саме на відповідача.
Фактично це свідчить про те, що церковний суд поклав відповідальність за порушення подружніх обов´язків на Євгена Патона.
◼Що означала семирічна єпитимія?
Єпитимія — церковна покута для винної сторони, яка, зокрема, забороняла новий шлюб до завершення строку покути (розлученнями тоді відали не цивільні суди, а духовні консисторії). Семирічний термін зазвичай пов´язували з обвинуваченням у подружній зраді — хоча прямого формулювання причини в самому указі немає.
Отже, документи точно показують дві речі: Євген Патон був відповідачем у справі про розлучення, а на нього наклали семирічну церковну єпитимію.
◼Шлюб через місяць після розлучення
Указ про розлучення датовано 9 лютого 1916 року. Згідно з ним Євген Оскарович не мав права повторно одружуватися до завершення семирічної єпитимії.
Проте вже 17 березня 1916 року, трохи більше ніж через місяць, 46-річний професор Київського політехнічного інституту, статський радник Євген Патон, за даними біографічних джерел, вінчався у Києво-Подільському Успенському соборі з 31-річною Наталією Вікторівною Будде (1884–1971).
Сам метричний запис про цей шлюб, як і метричну книгу за 1916 рік, мені знайти не вдалося. Тому наразі посилаюся на відомості, наведені в біографічних джерелах, які, своєю чергою, посилаються на Науковий архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 289, спр. 1, арк. 158.
Якщо хтось має цей метричний запис або знає, де він зберігається, поділіться, будь ласка, в коментарях.
Як сталося, що церковна заборона, розрахована на сім років, не завадила новому вінчанню, — наявні архівні документи не пояснюють.
Наталія Будде — донька генерал-лейтенанта у відставці Віктора Будде та баронеси Олександри Местмахер, випускниця Фундуклеївської гімназії.
Цікава деталь: рідна сестра Наталії — Олександра —ще 1906 року вийшла заміж за брата Євгена — Михайла Патона. Тож родини Патонів і Будде вже були пов´язані родинними стосунками.
◼Від цього шлюбу у Євгена і Наталії народилися два сини:
1. Володимир (1917–1987) — майбутній доктор технічних наук, винахідник.
Метричний запис про народження: «Запись 96. Рожден 05.03.1917. Крещен 22.03.1917. Имя родившегося – Владимир. Родители: Ординарный профессор Киевского Политехнического Института Евгений Оскарович Патон и его законная жена Наталия Викторовна, оба православные. Восприемники: отставной Михаил Оскарович Патон и дворянка Ольга Павлова Мацьнева» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 475].
Цікаво, що хрещеним батьком став рідний брат Євгена — Михайло Патон, який був одружений із сестрою Наталії Будде.
2. Борис (1918–2020) — майбутній президент Академії наук України.
Хрещений 1 березня 1919 року в церкві Святої Марії Магдалини на Шулявці.
Метричний запис: «Запись 30. Рожден 14.11.1918. Крещен 01.03.1919. Имя родившегося – Борис. Родители: Ординарный профессор Киевского Политехнического Института Евгений Оскарович Патон и законная жена его Наталия Викторовна, оба православные. Восприемники: Инженер Алексей Иванович Толчин и Александра Оскаровна Матковская» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 510, арк. 318 зв. – 319].
Хрещеною матір´ю стала рідна сестра Євгена — Олександра Оскарівна.
◼Жінка, яка нікуди не зникала
Головне спростування легенди про «зникнення дружини» виявилося простим і водночас нищівним. Євгенія Миколаївна точно не була «зниклою безвісти»: у 1918 році вона перебувала в Києві, де й померла 26 липня 1918 року (8 серпня за новим стилем) у 66-річному віці.
Відспівували її в Деміївській Вознесенській церкві — тій самій, де 1907 року вінчалися Леся Українка та Климент Квітка.
У метричному записі причиною смерті зазначено «воспаленіе аорты», тобто ураження аорти. У графі «Кто совершалъ погребеніе, и гдѣ погребены» записано:
«Протоіерей Л. Козловскій съ причтомъ на погостѣ Вознесенской церкви» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 483].
Поховали її на церковному кладовищі біля храму, яке радянська влада пізніше повністю знищила під час забудови району.
◼Що це означає?
Архівні документи ставлять під сумнів усталену версію про багаторічні пошуки зниклої дружини. Натомість вони показують: розлучення за позовом дружини, семирічну єпитимію на Патона, повторний шлюб уже через місяць — і жінку, яка у 1918 році перебувала в Києві й там померла.
Сьогодні ми повертаємо із забуття жінку, яка віддала 22 роки життя Євгену Патону, але майже зникла з його офіційної біографії.
«Людина живе доти, доки про неї пам´ятають».
P.S. Поки шукав документи про родину Патонів, я вкотре переконався: майже кожен родовід приховує історії, яких давно ніхто не пам’ятає. Хтозна, скільки цікавих історій про ваш родовід досі зберігають архівні установи.
Автор дослідження — Євген Матвієнко
Сам метричний запис про цей шлюб, як і метричну книгу за 1916 рік, мені знайти не вдалося. Тому наразі посилаюся на відомості, наведені в біографічних джерелах, які, своєю чергою, посилаються на Науковий архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 289, спр. 1, арк. 158.
Якщо хтось має цей метричний запис або знає, де він зберігається, поділіться, будь ласка, в коментарях.
Як сталося, що церковна заборона, розрахована на сім років, не завадила новому вінчанню, — наявні архівні документи не пояснюють.
Наталія Будде — донька генерал-лейтенанта у відставці Віктора Будде та баронеси Олександри Местмахер, випускниця Фундуклеївської гімназії.
Цікава деталь: рідна сестра Наталії — Олександра —ще 1906 року вийшла заміж за брата Євгена — Михайла Патона. Тож родини Патонів і Будде вже були пов´язані родинними стосунками.
◼Від цього шлюбу у Євгена і Наталії народилися два сини:
1. Володимир (1917–1987) — майбутній доктор технічних наук, винахідник.
Метричний запис про народження: «Запись 96. Рожден 05.03.1917. Крещен 22.03.1917. Имя родившегося – Владимир. Родители: Ординарный профессор Киевского Политехнического Института Евгений Оскарович Патон и его законная жена Наталия Викторовна, оба православные. Восприемники: отставной Михаил Оскарович Патон и дворянка Ольга Павлова Мацьнева» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 475].
Цікаво, що хрещеним батьком став рідний брат Євгена — Михайло Патон, який був одружений із сестрою Наталії Будде.
2. Борис (1918–2020) — майбутній президент Академії наук України.
Хрещений 1 березня 1919 року в церкві Святої Марії Магдалини на Шулявці.
Метричний запис: «Запись 30. Рожден 14.11.1918. Крещен 01.03.1919. Имя родившегося – Борис. Родители: Ординарный профессор Киевского Политехнического Института Евгений Оскарович Патон и законная жена его Наталия Викторовна, оба православные. Восприемники: Инженер Алексей Иванович Толчин и Александра Оскаровна Матковская» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 510, арк. 318 зв. – 319].
Хрещеною матір´ю стала рідна сестра Євгена — Олександра Оскарівна.
◼Жінка, яка нікуди не зникала
Головне спростування легенди про «зникнення дружини» виявилося простим і водночас нищівним. Євгенія Миколаївна точно не була «зниклою безвісти»: у 1918 році вона перебувала в Києві, де й померла 26 липня 1918 року (8 серпня за новим стилем) у 66-річному віці.
Відспівували її в Деміївській Вознесенській церкві — тій самій, де 1907 року вінчалися Леся Українка та Климент Квітка.
У метричному записі причиною смерті зазначено «воспаленіе аорты», тобто ураження аорти. У графі «Кто совершалъ погребеніе, и гдѣ погребены» записано:
«Протоіерей Л. Козловскій съ причтомъ на погостѣ Вознесенской церкви» [ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1080, спр. 483].
Поховали її на церковному кладовищі біля храму, яке радянська влада пізніше повністю знищила під час забудови району.
◼Що це означає?
Архівні документи ставлять під сумнів усталену версію про багаторічні пошуки зниклої дружини. Натомість вони показують: розлучення за позовом дружини, семирічну єпитимію на Патона, повторний шлюб уже через місяць — і жінку, яка у 1918 році перебувала в Києві й там померла.
Сьогодні ми повертаємо із забуття жінку, яка віддала 22 роки життя Євгену Патону, але майже зникла з його офіційної біографії.
«Людина живе доти, доки про неї пам´ятають».
P.S. Поки шукав документи про родину Патонів, я вкотре переконався: майже кожен родовід приховує історії, яких давно ніхто не пам’ятає. Хтозна, скільки цікавих історій про ваш родовід досі зберігають архівні установи.
Автор дослідження — Євген Матвієнко
И ещё от меня дополнения. Он уехал в Ниццу как я помню перед Рождеством! 1913 года без Евгении Николаевны. А там и завязался роман с Наталией Викторовной у Евгения Оскаровича, а скорее и раньше в Киеве, ведь они общались, будучи некровной родней через своих поженившихся сестер и братьев, при это он был венчаным, то есть официальным супругом Киселевской. Детей общих с Киселевской не было, она болела, но он уехал типа лечить на воды себя. Она умрет буквально за несколько месяцев до рождения его второго сына в 1918 от чахотки в том же Киеве, что и жил он. Так что никто и никого не разыскивал с его стороны, и никто не исчезал.
Какая драма ’она отдала ему 22 года’. Как будто она на него тяжело работала и он не выпускал её из подвала. На макрона посмотрите у него жена уже совсем сухенькая старушка конечно ему хочется ещё пожить сексом заняться детей родить
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу