РДУГ у дитини

На город всех копать😡🤗

А как проявляется агрессивность?

Швиряється речами,кричить та свариться
Батька вчора в дупу послала після 20хв вмовляння її в магазині
Була самоагресія але зараз направлена на інших

А какие последствия наступили для неё в результате такого поведения?

Вам удается придерживаться строгого режима?

Нажаль ні.Сон ,прокидання,і засипання, в майже в один час. Заняття з малювання,басейн та нейропсихолог-постійно в один і той же час.
Але часті тривоги і два придьоти біля дому значно погіршили ситуацію

Вот, вот это правильный вопрос.

Начали бы с умеренных успокоительных, если у нее умеренная степень. Чего вы сразу ’тяжелую артиллерию’ подключаете?

Ліки – це не страшно. Ви займаєтеся дитиною, вона розумна й любить вас, все буде добре.
У мене немає дитини з рдуг, але я сама маю рдуг. Теж дуже агресивна була в дитинстві, імпульсивна, у школі практично не вчилася. Почала спостерігатися у психіатра і лікуватися вже дорослою. І можу сказати з власних відчуттів, що, на щастя, можливість покращити стан є, причому покращити дуже значно. Іноді ви можете думати, що все не має результату, але ви не знаєте, як би було, якби ви не втручалися взагалі.
Тож обіймаю вас. Три місяці то лиш початок. Лишилось ще багато схем медикаментозної підтримки, які можуть допомогти. Працюєте над питанням – вирішите його

Скажіть,як реагували батьки та оточення на вашу агресивність?
Як ваше доросле життя склалось?
Бо в мене перед очима тільки погані приклади .і це просто добиває

В оточенні булили страшно, тому багато там не проявлялася, але як поверталася додому, то батькам влаштовувала пекло. Батьки не були обізнані стосовно рдуг, тому сприймали це просто за особисту ненависть за них і прогалини у вихованні 🤷🏻‍♀️ відповідно, щось робити з цим не намагалися, хіба тільки мене дочавити, покарати, щоб боялася агресувати, але це розпалювало ще сильніше. Все дитинство і весь підлітковий вік важкі стосунки були
Ліки мені потрібні були ще з дитинства, як я вважаю, але встигла достатньо пожити без них. І навіть без них з віком ставало легше, оскільки знаходила свої методи компенсації рдужних проблем та регуляції емоцій. З дорослішанням зовнішня агресія дуже зменшилася, але постійне стримування себе дуже било по стану. Все одно були постійні істерики наодинці, постійне виснаження. Та жила відносно нормальне життя, просто ціною дуже великих ресурсів. Значно складніше було з виконавчою дисфункцією. З тим, щоб піти,щось зробити і не вмерти від нудьги, не відволіктися тисячу разів, нічого не забути. Це вже важче було контролювати

Зараз на препаратах, і життя відчувається дуже легким. Мені не потрібно так строго контролювати себе, бо я і без цього емоційно стабільна. Відрізняється життя від нердужного досі , але тепер не скажу, що в негативному ключі. З усім справляюся, стабільно працюю, ще пару освіт зверху здобуваю. Думаю, достатньо позитивний приклад)
До того ж спілкуюся, в основному, теж з рдужниками, і теж живуть відносно звичайно, мають родини, кар´єру, хоча не всі і з труднощами, тим не менш