Чи є тут психологи? Питання про колишніх

Маю ситуацію, яку мені складно зрозуміти з психологічної точки зору, тому цікаво почути думку фахівців.
Після розриву моїх стосунків минуло майже 3 місяці. Хлопець досить швидко зійшовся зі своєю колишньою, дуже хотіла його повернути і робила все можливе для цього, особливо останні тижні. І от що мене дивує: замість того щоб просто будувати свої нові/старі стосунки й займатися власним життям, вона вже певний час регулярно проявляється в моєму інформаційному полі — через різні «привіти», підколи та інші способи нагадати про себе і видалити на загал особисту інформацію, яку вона знає від колишнього (я про неї теж знаю чимало, дякуючи його довгому язику)
Якщо людина так довго прагнула отримати чоловіка назад, доклала для цього стільки зусиль, принижувалась (знала про моє існування і чула наші розмови) сьогодні, зрештою отримала бажане — чому після цього її увага все одно залишається настільки сильно сфокусованою на жінці, яка була до неї?
Чому для відчуття власної перемоги все ще потрібна присутність «попередниці»?
Мені це нагадує ситуацію, коли людина нарешті виграла якийсь конкурс, отримала свій приз — але замість того щоб радіти перемозі, продовжує стежити за тією, кого перемогла, і час від часу намагається їй щось довести. 😏
При цьому виникає ще більш цікаве питання: якщо стосунки справді дають людині відчуття безпеки, впевненості та задоволення, то чому стільки енергії продовжує витрачатися на минулі стосунки її партнера?
Як це пояснити?
Це може бути проявом невпевненості? Конкуренції? Потреби постійно підтверджувати власну значущість? Чи, можливо, тут працює якийсь інший психологічний механізм?
Мені справді цікаво, як називається таке явище і що зазвичай стоїть за подібною поведінкою і коли, бляха, вона залишить мене в спокої?
П.с. Ми давно не діти, усім добре 30+ і у кожного по розлученню в анамнезі і наявність дітей