МинерАлочка• 30 июня 2014
Вам подобається українська мова?
показать весь текст
656
2
не.. суржик он и есть суржик, буть до укр. или рус. Лучше говорить красиво на том языке, на котором говоришь красиво. Ну и следить за собой, учиться и стараться говорить красиво (на любом языке)
ну так они же считают, что на русском говорят... И судя по теме думают, что красиво. Даже анегдот есть про москвичей в Донецке)
маленький экскурс в историю ( рыгающие смайлики могут не читать)
Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов´янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов´янська доба тривала близько 2000 років.
За традиційною версією походження східнослов´янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов´язковою, вважалося, що після завершення праслов´янської епохи розпочався спільний східнослов´янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов´ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов´янські мови — українська, російська та білоруська — як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи.
Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і так званої “праруської ” спільної мови не існувало.
Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов´янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно — українська мова. Вона перейняла від праслов´янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов´янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.
Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов´янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов’янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.
З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася, як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський.
В основі сучасної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок.
Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов’янських слів: спільноіндоєвропейська лексика ; праслов’янські слова ; власно українські слова, наявні тільки в українській мові ; запозичення з інших слов’янських мов. Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов – давньогрецької, латини і старослов’янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючих, творчість, якого ознаменувала собою початок нової ери української літератури.
Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов´янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов´янська доба тривала близько 2000 років.
За традиційною версією походження східнослов´янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов´язковою, вважалося, що після завершення праслов´янської епохи розпочався спільний східнослов´янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов´ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов´янські мови — українська, російська та білоруська — як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи.
Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вичленовують українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної, як мови самостійні, і так званої “праруської ” спільної мови не існувало.
Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов´янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно — українська мова. Вона перейняла від праслов´янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов´янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей.
Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов´янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов’янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.
З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася, як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський.
В основі сучасної мови лежить система полтавсько-наддніпрянських говірок.
Основний словниковий фонд української мови містить чотири пласти слов’янських слів: спільноіндоєвропейська лексика ; праслов’янські слова ; власно українські слова, наявні тільки в українській мові ; запозичення з інших слов’янських мов. Решту лексики складають більш пізні запозичення, серед яких найбільше з мертвих класичних мов – давньогрецької, латини і старослов’янської. За радянських часів до лексичного складу ввійшло багато русизмів, які часто вводилися без адаптування до вимог граматичної системи. Останнім часом лексичний склад активно поповнюється запозиченнями з англійської мови. Але загальний розвиток мови відбувається за рахунок внутрішньомовних ресурсів: нові слова творяться на базі вже існуючих, творчість, якого ознаменувала собою початок нової ери української літератури.
даже не знаю что сказать.... просто не хотят, наверное, этим заморачиваться, им и так хорошо, Что тоже имеет право на существование 
нет, не нравится уже!!!!
раньше была нейтральна!
а сейчас после всего что случилось, я ее просто не перевариваю!!!!!!!
раньше была нейтральна!
а сейчас после всего что случилось, я ее просто не перевариваю!!!!!!!
Значит я не одна такая...
Як щира западенка- українську мову люблю, нею спілкуюся в побуті, при цьому вільно розмовляю російською( мама росіянка), але терпіти не можу сучасні мовні виверти на деяких каналах ТБ(СТБ).Хоча озвучка багатьох серіалів українською подобається набагато більше, ніж російською. Книги люблю читати мовою оригіналу( по можливості).
чего? мы, как и вы депутатов в раду выбирали в каком-то там году, в чем проблема? Рада выбирает спикера, им стал Турчинов, спикера всегда рада выбирает, а по закону, если нет президента, то в.о. спикер, никем он сам себя не назначал..
А вы Губарева-болотова когда выбирали?
А вы Губарева-болотова когда выбирали?
Да, в который раз убеждаюсь, кто гадит во всех темах. Создается любая тема, сначала все мило общаются , потом приходят поклонники русского мира и начинают гадить , наверное, это единственное, что они умеют в этой жизни. Остается только пожалеть убогих людей, обделенных малейшей радости в жизни.
Подобається українська мова, але не суржик. Найбільш мелодійною і чистою вважаю мову на полтавщині!
немного истории
Походження московської мови
Протягом сотень років Москва, знищуючи інші мови, створила міф про свою власну московську мову, присвоївши їй назву ’російська’ та доказуючи, що вона є істинно слов´янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалекти московської мови або діалекти, спотворені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені десятки різних ’теорій’, ’наукових праць’, ’досліджень’. Чи дійсно це так?
У 1957 році, у п´ятому номері журналу ’Вопросы языкознания’ на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором М.Фаснером.
З 4-томного етимологічного словника О.Н.Трубачова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і дійшов висновку, що:
6304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;
1119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;
3191 слово, або 29,5%, українського походження;
72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов´янського походження;
93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження.
Щоб зрозуміти таку цікаву картину, треба знову повернутися на сотні років назад. За часів Івана Грозного в московській мові було тільки два руських слова: владика і злат.
В 1589 році в Парижі був виданий словник московської мови, в якому було тільки два руських (українських) слова.
В 1618 році, вчений лінгвист з Англії Ричард Джеймс нарахував в московській мові тільки шістнадцять руських (українських) слів.
У кінці ХVІІ століття німецький вчений Лудольф нарахував у московській мові сорок одне руське (українське) слово.
Як ми вже знаємо, Московія протягом сотень років була одним із улусів Золотої Орди, в якій спочатку панував світогляд китайської філософії, поширювалося християнство, існував іслам. Але коли пізніше татари прийняли магометанство, вони все одно ще деякий час продовжували дотримуватись толерантності китайського релігійного світогляду, в тому числі і старого язичницького світогляду, який їм велів боятись помсти чужих богів. Тому вони пітримували та захищали християнську церкву та священиків у Московії, де вживалась староукраїнська (руська) мова. (Навіть з 1250 р. по 1320 р. Митрополит московської церкви тримав свою катедру в столиці Золотої Орди Сараї, поруч зі ставкою Хана). Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів). Але переважна більшість населення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах угро-фінни, мали небагату мовну культуру. До речі слово ’Москва’ перекладається з фінської як ’гниле болото’. Вже після занепаду Орди татари масово почали переходили в християнство, часто примусово. Для прикладу: цар Борис Годунов – татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами. В.Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви були татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини московські правителі пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне, – це спадщина Київської Русі та її славна історія, щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об´єднання слов´янських земель та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія, а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московітів – ’Москва є ІІІ Рим’ – лежав через Київ. Тому підкорення Києва за всяку ціну було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія – так, але не Росія. За словами Бабуріна, Україна – це єдине джерело генетичного і інтелектуального потенціалу Російської імперії.
Українські вчителі, священники, монахи заклали основи московської мови, в якій вживалась українська граматика М.Смотрицького. Але пішовши на мовний і культурний розрив з Україною, і не маючи можливості провести філологічну та інші реформи самостійно, оскільки не було кому, вони запросили собі на допомогу німців та інших європейців, які були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів.
Походження московської мови
Протягом сотень років Москва, знищуючи інші мови, створила міф про свою власну московську мову, присвоївши їй назву ’російська’ та доказуючи, що вона є істинно слов´янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалекти московської мови або діалекти, спотворені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені десятки різних ’теорій’, ’наукових праць’, ’досліджень’. Чи дійсно це так?
У 1957 році, у п´ятому номері журналу ’Вопросы языкознания’ на ст. 67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професором М.Фаснером.
З 4-томного етимологічного словника О.Н.Трубачова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і дійшов висновку, що:
6304 слів, або 58,3%, є запозиченими з інших європейських мов;
1119 слів, або 10,3%, є невідомого походження;
3191 слово, або 29,5%, українського походження;
72 слова, або 0,8%, загальносхіднослов´янського походження;
93 слова, або 0,9%, російського, тобто московського, походження.
Щоб зрозуміти таку цікаву картину, треба знову повернутися на сотні років назад. За часів Івана Грозного в московській мові було тільки два руських слова: владика і злат.
В 1589 році в Парижі був виданий словник московської мови, в якому було тільки два руських (українських) слова.
В 1618 році, вчений лінгвист з Англії Ричард Джеймс нарахував в московській мові тільки шістнадцять руських (українських) слів.
У кінці ХVІІ століття німецький вчений Лудольф нарахував у московській мові сорок одне руське (українське) слово.
Як ми вже знаємо, Московія протягом сотень років була одним із улусів Золотої Орди, в якій спочатку панував світогляд китайської філософії, поширювалося християнство, існував іслам. Але коли пізніше татари прийняли магометанство, вони все одно ще деякий час продовжували дотримуватись толерантності китайського релігійного світогляду, в тому числі і старого язичницького світогляду, який їм велів боятись помсти чужих богів. Тому вони пітримували та захищали християнську церкву та священиків у Московії, де вживалась староукраїнська (руська) мова. (Навіть з 1250 р. по 1320 р. Митрополит московської церкви тримав свою катедру в столиці Золотої Орди Сараї, поруч зі ставкою Хана). Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів). Але переважна більшість населення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах угро-фінни, мали небагату мовну культуру. До речі слово ’Москва’ перекладається з фінської як ’гниле болото’. Вже після занепаду Орди татари масово почали переходили в християнство, часто примусово. Для прикладу: цар Борис Годунов – татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами. В.Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви були татарського походження, тому їм була чужа українська мова, культура, традиції. З цієї причини московські правителі пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне, – це спадщина Київської Русі та її славна історія, щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об´єднання слов´янських земель та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія, а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московітів – ’Москва є ІІІ Рим’ – лежав через Київ. Тому підкорення Києва за всяку ціну було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія – так, але не Росія. За словами Бабуріна, Україна – це єдине джерело генетичного і інтелектуального потенціалу Російської імперії.
Українські вчителі, священники, монахи заклали основи московської мови, в якій вживалась українська граматика М.Смотрицького. Але пішовши на мовний і культурний розрив з Україною, і не маючи можливості провести філологічну та інші реформи самостійно, оскільки не було кому, вони запросили собі на допомогу німців та інших європейців, які були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів.
Коли йдеться про давність російської мови, то не враховують того факту, що основою її стала церковнослов’янська мова, створена Кирилом і Мефодієм тільки в IX сторіччі на основі староболгарської задля полегшення християнізації слов´ян. Російський народ утворювався з представників інших народів і племен, коли процес формування мов у світі уже давно завершився. Нову мову можна було створити тільки штучно, з´єднавши елементи інших мов. Російська саме так і виникла. Давні народи творили свої мови впродовж тисячоліть. У росіян усе навпаки — штучна мова, що створена зі староболгарської, української та мов угро–фінських племен.
Моя мама с Черниговской области, я все детство и юности летом была у бабушки, там говорят на украинском суржике. Причем суржик у них свой, как то приехал к нам водитель от поставщика с товаром, мама его как услышала и сразу сказала: вы мой земляк. Так и оказалось, они из соседних сел. Хоть я и не очень люблю когда говорят на суржике, но именно этот суржик моим ушам приятен, как только его слышу сразу ностальгия по детству.
Вы любите украинский или Вам нужны причины, чтобы его любить? Русский язык великий и могучий, и это факт. Сколько замечательных книг на нем написано, разве можно это оспаривать?
Я просто историю создания языков пишу, несколько страниц назад писала историю украинского языка. А эта фраза велик и могуч смешная, в общем, чем велик и чем могуч непонятно и для кого факт тоже непонятно. На английском больше книг написано и что.
У меня есть пример, так сказать взгляд со стороны, мнение моего мужа. Он иностранец, его родной язык германской группы. До нашего знакомства он не имел понятия ни о русском ни о украинском языках. Так его мнение- русский намного понятней и так сказать, звонкий. Украинский по его мнению, звучит, как будто человек разговаривает с набитым ртом, а когда он пробовал сам произнести что то по-украински, сказал что понял, почему у многих украинцев большой подбородок- потому что на этом языке удобнее говорить, выдвижная вперед подбородок
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу