Поговоріть зі мною, будьласка

Можна виговоритись? реально якась чорна полоса пішла. Все не так... І все в один момент навалює. В кошельку десь десятка лежить( Пішла до лікаря (вагітна 30 тижнів) хоче ложити в лікарню, написала відмову - нема з ким залишити доцю, вона теж хворіє (їй 3 буде) виписали антибіотик, то навіть не купувпла бо нема за що, старими методами лікувала, їй вже набагато краще та аналвзи ще не прийшли в норму (якби був прийом АБ то вже прийшли б , а так процес йде повільеіше) через цн пропускпємо її пеоше новорічне свято.Я по відношенню до неї відчуваю себе зрадницею якоюсь, аж сльози виступають коли думаю про те як вона хотіла туди потрапити... мені навиписували ліків направили на узд сказали якщо до 5-го числа не поойде то положить 100%, бо я доцю недоносила в 34 тижні народила((( так страшно... як згадаю як з малою було... як тут перестати нерувувати? Якщо мене положать я навіть не уявляю як буде мала - мені "повезло" з бабами нашими, моя мама сама як дитина мала , незнає що де і як з дитиною робити та й живе далеко, а чоловіка мама хоч і поряд та за ці 3 роки до нас напевне що рази 3-4 приїзджала, вона не має поняття що таке сидіти з внучкою. Та звіснл як прийдеться то мусить хтось з них приїхати, але ж знову це стрес для дитини((( Чоловік старається працює, викручуєтвсе що можна
. вдома доромагає мені та на даний момент як підскочив доллар то дуже туго з заробітком. .. Хотів плварити машину ще літом -дали на запчастини гроші сварщику, а його в Ато забрали, він до цих пір не моде повернути борг((( і Маша На стоїть поломана..Мені так тяжко морально... Молю Бога щоб хоч родити нормально. Бо страшно подумати що буде в іншому випадку( Вибачте що сумбурно писала і за помилки - друкую з телефона. Підніміть мені дух, підтримайте морально, будьласка, ніколи не писала про наболівше,а тут вже рве з середини недає дихати, написала аж легше.. бо навіть нема з ким про це поговорити