Просто каралева• 19 февраля 2015
А есть тут те, кто кормит мужа и детей при муже-лодыре?
Девочки, есть такие, кто работает и кормит семью, обеспечивает едой, одеждой, при неработающем муже?
У меня единственный вопрос - СКОЛЬКО времени вы бы терпели такую ситуацию? Тянуть все на себе.
У меня единственный вопрос - СКОЛЬКО времени вы бы терпели такую ситуацию? Тянуть все на себе.
19
0
ну у меня муж зимой дома сидит,жду не дождусь тепла...а потом ругаюсь что дома не нарисуешь...зато львиная часть дом.работы зимой ’взваливаю’на мужа,ну и выгул детей на нем...
А если муж и жена зарабатывают одинаково, но при этом на жене весь быт и дети, а муж максимум тарелки помыть может - считается?
Продолжается уже несколько лет,полностью обеспечиваю семью.Но по-моему мужа это устраивает и он не собирается зарабатывать.Да еще и умудряется в день раз 100 сказать,что не то приготовила,не туда положила,не то купила,не так ем ,долго сплю и т.д .мысли о разводе не покидают меня ...морально тяжело жить с таким человеком...а денег мне на него не жалко,родной ведь.
Любви нет,ребенок его очень любит,идти куда то это снимать квартиру,т.к. он не уйдет (уже был разговор)хочешь-ты и уходи.А я и так всю жизнь по общежитиям и по съемным квартирам до 25 лет, с ребенком хочется постоянства .Уйти и все оставить ,начать все с нуля?....думаю об этом каждый день...
Залежно від конкретних обставин.
У нас були періоди, коли чоловік не працював (не міг на той час знайти підходящу роботу), але при цьому він на себе брав максимум домашньої роботи плюс постійно шукав якісь підробітки, хоча б по 50 грн, але заробляв. Десь до півроку такі періоди були кілька разів. Я навіть не думала про ’терпіти’, бо ж видно було відношення чоловіка до ситуації, та й не завжди хороша робота прямо таки зразу впаде тобі в руки. А підтримати одне одного в складній ситуації - це нормально, ми все ж таки одна сім´я. І я, було, сиділа без роботи, теж мала підтримку.
Але не знаю, як довго терпіла б, якби чоловікові було все одно, просто зручно сидіти на шиї у власної жінки. Мабуть, недовго, бо я просто не змогла б його тоді поважати, це ж не по-чоловічому. А жити з людиною, яку зневажаєш - це себе не поважати.
У нас були періоди, коли чоловік не працював (не міг на той час знайти підходящу роботу), але при цьому він на себе брав максимум домашньої роботи плюс постійно шукав якісь підробітки, хоча б по 50 грн, але заробляв. Десь до півроку такі періоди були кілька разів. Я навіть не думала про ’терпіти’, бо ж видно було відношення чоловіка до ситуації, та й не завжди хороша робота прямо таки зразу впаде тобі в руки. А підтримати одне одного в складній ситуації - це нормально, ми все ж таки одна сім´я. І я, було, сиділа без роботи, теж мала підтримку.
Але не знаю, як довго терпіла б, якби чоловікові було все одно, просто зручно сидіти на шиї у власної жінки. Мабуть, недовго, бо я просто не змогла б його тоді поважати, це ж не по-чоловічому. А жити з людиною, яку зневажаєш - це себе не поважати.
да отлично живется, замуж вышла, ребенку почти два года, а работа и раньше была...от таких мужиков, которые на шее сидят стремно рожать, привык на все готовое, а тут декрет, в моем случае главное было не то, что не работал, а то что детей не хотел...их же ж содержать надо
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу