показать весь текст
286
0
Почему на русском? ))) уже привычка на этом ресурсе - 90% моих клиентов русскоговорящие. Без проблем могу на украинском.
У мене позиція в мовному читанні дуже чітка. В Україні має бути українська мова. Я розумію, що в силу певних історичних подій Україна стала фактично двомовною державою, але двомовність ця впроваджена силоміць, вона не закладена в нас генетично, щоб цим виправдовувати якісь там сумнівно законні акти. Для цього вивозили україномовне населення в північну частину Росії, а жителів Росії і інших держав СССР методом кнута і пряника гостинно запрошували на пмж до степів і териконів України, та до Криму, вбивали і мучили, ліпили тавро ’плебеїв’ і ’ворогів народу’, колективізовували, морили голодом і т.д. і т.п. Я не буду згадувати Валуєвський циркуляр і подібні йому документи 200 літньої і більше давності, хоча це теж наша історія.
Ще один важливий момент, що нашу історію переписали. Ви пам’ятаєте книжки, які ми вчили в школі. Ми ж з вами, мабуть, приблизно одного віку. Та історія була спотворена і повернута тим боком, яким було потрібно. В результаті більша частина населення України не знає власного минулого, зомбована радянськими істориками і не може себе адекватно ідентифікувати. Наприклад, моїй мамі в свідоцтві при народженні написали, що вона росіянка. Хоч народилась вона на території України. Штучно наша країна поділена надвоє. Одну частину навчили, що там бандерівці, які вбивали своїх і балакають на суржику, а другу - що там москалі, які продалися за кавалок ковбаси. І найгірше, що бажаючих розібратися де правда, а де вигадка не так уже й багато. Оце все можна сказати, до речі, і про історію Криму. Один Бог знає, правда писана в ’справочнике Крыма’, чи просто передраний шкільний підручник з історії.
Жодна країна СНГ не поспішає вводити двомовність на своїй території, крім нашої. Чому? Може там самоповаги до себе і своїх предків більше? Двомовність деяких європейських країн чи Канади має під собою вагомі підстави, які були абсолютно природніми і ненасильницькими. Наша країна не може цим похвалитися.
Ну і остання частина мого опусу. Російськомовне населення дуже любить шкодувати себе і при будь-якій можливості жаліється, що їх ’притісняють’. В чому? Телебаченя в нашій країні всі роки незалежності було на 70% росіськомовним. Те ж саме можна сказати про музику, пресу, повсякденне життя. Ніхто не видавав наказів про те, що російську треба заборонити і ніхто не стріляв носіїв мови на вулицях. Абсолютно нормально, що при створенні країни Україна державною мовою було визнано українську. Чому аж дотепер не можна сприйняти цьго адекватно? Це нормально! Мене в свій час змусили вивчити російську і ніхто не питав моєї мами, хоче вона цьго чи ні. У нас в місті було 3 укр. школи і попасти в них було нереально. Всю документацію мама на роботі вела російською, а по телефону балакала нею ж - бо так писано в інструкції. Але тоді був союз ’дружескіх’ республік, в якому самою дружньою виявилась Росія. Зараз ситуація точно та сама, тільки мова змінилась. Змінилась історія, пройшов час і абсолютно нормально, що ми пробуємо повернути собі нашу мову. При цьому не обмежуючи, грубо кажучи, вашу - і новини росыйською, і музика, і книжки і любе кіно. То врешті решт, живучи в країні, можна проявити повагу до її історії і патріотичність до своєї мови. Якщо ви так хочете, щоб ваші діти балакали російською - вчіть їх самі, як свого часу вчили мого тата його батьки, а мої батьки мене. Будьте свідомі свого минулого, історії своєї краіни і вчіть своїх дітей не забувати свого коріння, якщо ви росіяни і тут опинилися випадково. Але не треба при’язувати до вашої історії і традицій моїх дітей, у них історія інша, і вони будуть навчені так, щоб історію свою і мову пам’ятала до смерті. От приблизно так.
п.с. на знаю, як вас звати ) але приємно, що можна поговорити на колючі теми спокійно і без хамства, як звикли деякі користувачі цього ресурсу.
У мене позиція в мовному читанні дуже чітка. В Україні має бути українська мова. Я розумію, що в силу певних історичних подій Україна стала фактично двомовною державою, але двомовність ця впроваджена силоміць, вона не закладена в нас генетично, щоб цим виправдовувати якісь там сумнівно законні акти. Для цього вивозили україномовне населення в північну частину Росії, а жителів Росії і інших держав СССР методом кнута і пряника гостинно запрошували на пмж до степів і териконів України, та до Криму, вбивали і мучили, ліпили тавро ’плебеїв’ і ’ворогів народу’, колективізовували, морили голодом і т.д. і т.п. Я не буду згадувати Валуєвський циркуляр і подібні йому документи 200 літньої і більше давності, хоча це теж наша історія.
Ще один важливий момент, що нашу історію переписали. Ви пам’ятаєте книжки, які ми вчили в школі. Ми ж з вами, мабуть, приблизно одного віку. Та історія була спотворена і повернута тим боком, яким було потрібно. В результаті більша частина населення України не знає власного минулого, зомбована радянськими істориками і не може себе адекватно ідентифікувати. Наприклад, моїй мамі в свідоцтві при народженні написали, що вона росіянка. Хоч народилась вона на території України. Штучно наша країна поділена надвоє. Одну частину навчили, що там бандерівці, які вбивали своїх і балакають на суржику, а другу - що там москалі, які продалися за кавалок ковбаси. І найгірше, що бажаючих розібратися де правда, а де вигадка не так уже й багато. Оце все можна сказати, до речі, і про історію Криму. Один Бог знає, правда писана в ’справочнике Крыма’, чи просто передраний шкільний підручник з історії.
Жодна країна СНГ не поспішає вводити двомовність на своїй території, крім нашої. Чому? Може там самоповаги до себе і своїх предків більше? Двомовність деяких європейських країн чи Канади має під собою вагомі підстави, які були абсолютно природніми і ненасильницькими. Наша країна не може цим похвалитися.
Ну і остання частина мого опусу. Російськомовне населення дуже любить шкодувати себе і при будь-якій можливості жаліється, що їх ’притісняють’. В чому? Телебаченя в нашій країні всі роки незалежності було на 70% росіськомовним. Те ж саме можна сказати про музику, пресу, повсякденне життя. Ніхто не видавав наказів про те, що російську треба заборонити і ніхто не стріляв носіїв мови на вулицях. Абсолютно нормально, що при створенні країни Україна державною мовою було визнано українську. Чому аж дотепер не можна сприйняти цьго адекватно? Це нормально! Мене в свій час змусили вивчити російську і ніхто не питав моєї мами, хоче вона цьго чи ні. У нас в місті було 3 укр. школи і попасти в них було нереально. Всю документацію мама на роботі вела російською, а по телефону балакала нею ж - бо так писано в інструкції. Але тоді був союз ’дружескіх’ республік, в якому самою дружньою виявилась Росія. Зараз ситуація точно та сама, тільки мова змінилась. Змінилась історія, пройшов час і абсолютно нормально, що ми пробуємо повернути собі нашу мову. При цьому не обмежуючи, грубо кажучи, вашу - і новини росыйською, і музика, і книжки і любе кіно. То врешті решт, живучи в країні, можна проявити повагу до її історії і патріотичність до своєї мови. Якщо ви так хочете, щоб ваші діти балакали російською - вчіть їх самі, як свого часу вчили мого тата його батьки, а мої батьки мене. Будьте свідомі свого минулого, історії своєї краіни і вчіть своїх дітей не забувати свого коріння, якщо ви росіяни і тут опинилися випадково. Але не треба при’язувати до вашої історії і традицій моїх дітей, у них історія інша, і вони будуть навчені так, щоб історію свою і мову пам’ятала до смерті. От приблизно так.
п.с. на знаю, як вас звати ) але приємно, що можна поговорити на колючі теми спокійно і без хамства, як звикли деякі користувачі цього ресурсу.
Согласна с Вами. И учу своих детей сама. У меня их трое и внук. Старшая заканчивает университет и будет учить других русскому и литературе, считаю, что и моя заслуга в этом есть.
Поскольку посещала Запад страны нечасто и общалась с его населением тоже, мне сложно говорить и делать выводы о том, что происходит у вас, руководствуюсь только тем, что говорите Вы. Но и Вы точно так же не очень знаете тонкостей жизни на Востоке и Юге, поскольку тоже видимо, бываете тут не так и часто. Проживающие тут люди, как бы они не оказались здесь в своё время не могут отвечать за то, что было сделано за время Союза. Мы живём теперь вместе, как бы там ни было, и в первую очередь мы должны искать точки соприкосновения, а не поводы для разногласия. Тем более культуры и языки наши, хоть и разнятся, но не чужие друг другу. Мы живём рядом с татарами, а наши языки и культура не так и похожи, т.е. жить вместе реально можно. Жить дружно, жить тесно рядом уважая друг друга.
Что касается истории, то я именно этим и занимаюсь, я учу альтернативную историю уже последние несколько лет, в том числе и Крыма. И хочу сказать, что переписывать её начали задолго до Союза, лет эдак за 200-220. В частности в 1 января 1700 года. Тогда о коммунистах никто ещё и не слыхал. Похоже, что и Вы об этом знаете или хотя бы догадываетесь?
А по поводу что русскоязычные себя жалеют. Я себя не жалею. Просто констатирую факт о том, что у русско- и украиноязычные в этом плане говорят всегда одно и то же, меняется только язык и объект жаления. Одних ущемляют сегодня, а других вчера.
Против Канады и Европейских стран наша страна ещё как государство очень молодое и проходит сейчас те же этапы, что и они много лет назад. А вот как мы их пройдём, достойно или с мордобоем, от нас зависит. И совершенно нормально сохранять историю и традиции, и это достойно уважения. Но знаете как это нелегко, когда твоя история и твои традиции для тебя плохо знакомы в результате революционных свершений последнего столетия? Пока у нас остался только язык.
Моя дочь, кстати, учит древнерусский очень серьёзно, хотя учить его уже сейчас не у кого практически.
Поскольку посещала Запад страны нечасто и общалась с его населением тоже, мне сложно говорить и делать выводы о том, что происходит у вас, руководствуюсь только тем, что говорите Вы. Но и Вы точно так же не очень знаете тонкостей жизни на Востоке и Юге, поскольку тоже видимо, бываете тут не так и часто. Проживающие тут люди, как бы они не оказались здесь в своё время не могут отвечать за то, что было сделано за время Союза. Мы живём теперь вместе, как бы там ни было, и в первую очередь мы должны искать точки соприкосновения, а не поводы для разногласия. Тем более культуры и языки наши, хоть и разнятся, но не чужие друг другу. Мы живём рядом с татарами, а наши языки и культура не так и похожи, т.е. жить вместе реально можно. Жить дружно, жить тесно рядом уважая друг друга.
Что касается истории, то я именно этим и занимаюсь, я учу альтернативную историю уже последние несколько лет, в том числе и Крыма. И хочу сказать, что переписывать её начали задолго до Союза, лет эдак за 200-220. В частности в 1 января 1700 года. Тогда о коммунистах никто ещё и не слыхал. Похоже, что и Вы об этом знаете или хотя бы догадываетесь?
А по поводу что русскоязычные себя жалеют. Я себя не жалею. Просто констатирую факт о том, что у русско- и украиноязычные в этом плане говорят всегда одно и то же, меняется только язык и объект жаления. Одних ущемляют сегодня, а других вчера.
Против Канады и Европейских стран наша страна ещё как государство очень молодое и проходит сейчас те же этапы, что и они много лет назад. А вот как мы их пройдём, достойно или с мордобоем, от нас зависит. И совершенно нормально сохранять историю и традиции, и это достойно уважения. Но знаете как это нелегко, когда твоя история и твои традиции для тебя плохо знакомы в результате революционных свершений последнего столетия? Пока у нас остался только язык.
Моя дочь, кстати, учит древнерусский очень серьёзно, хотя учить его уже сейчас не у кого практически.
буваю на сході і півночі як мінімум раз в рік ))) Знаю добре, що там відбувається і про що думають/говорять. Кардинально протилежні настрої, якщо говорити про більшість. Я не перекладаю відповідальність за минуле на когось, ні в якому разі!!! В кінці-кінців все, що відбулось за Союзу, вплинуло не тільки на Західну Україну і навіть не тільки на Україну, постраждалих від режиму дуже багато, і шкода, що ми не знаємо про все, що тоді відбувалось. А ще більше шкода, що коли на світ Божий вилазять якісь архівні документи,то громадяни бувшого СССР кажуть, що то провокація.
Згодна з цим вашим постом, але рівняти Україну з тією ж Канадою беззмістовно. У них зовсім інші передумови для двомовності країни, ніж у нас. Те ж саме можна сказати про Бельгію, наприклад. У нас нема видимих причин для зміни Конституції, крім бажання однієї частини населення. Але є ж і друга частина. То як можна зважити на прохання лише одних, тим самим знваживши бажання інших? Може варто було перед тим, як приймати такі закони, провести хоча б референдум?
Та ж Канадська діаспора, яку так всі люблять поливати... Люди говорять мовою тієї країни, де живуть, але не забувають традицій своїх предків. Ми теж пам’ятаємо свої традиції, хоч їх намагалися викоренити - мій тато був малий, коли їх сусідів розстріляли НКВД прямо за Різдвяним столом.
Російськомовне населення звикло, що їх розуміють й так і не прикладають жодних зусиль, щоб хоча би вивчити мову країни, де живуть. Я ж не кажу про те, що мову треба викоренити абсолютно. Але оце вперте небажання вивчити мову країни, м’яко кажучи, дивує. Напрошується лише два варіанти - або ліньки, або розумові здібності не дозволяють. Ну але це для моєї обмеженої уяви. Інакше я ніяк не можу пояснити той факт, що, наприклад, моя свекруха з Орла за 35 років так і не спромоглася забалакати українською.
Для чого було голосувати на референдумі за Незалежність, якщо абсолютно нічого не змінилось?
Згодна з цим вашим постом, але рівняти Україну з тією ж Канадою беззмістовно. У них зовсім інші передумови для двомовності країни, ніж у нас. Те ж саме можна сказати про Бельгію, наприклад. У нас нема видимих причин для зміни Конституції, крім бажання однієї частини населення. Але є ж і друга частина. То як можна зважити на прохання лише одних, тим самим знваживши бажання інших? Може варто було перед тим, як приймати такі закони, провести хоча б референдум?
Та ж Канадська діаспора, яку так всі люблять поливати... Люди говорять мовою тієї країни, де живуть, але не забувають традицій своїх предків. Ми теж пам’ятаємо свої традиції, хоч їх намагалися викоренити - мій тато був малий, коли їх сусідів розстріляли НКВД прямо за Різдвяним столом.
Російськомовне населення звикло, що їх розуміють й так і не прикладають жодних зусиль, щоб хоча би вивчити мову країни, де живуть. Я ж не кажу про те, що мову треба викоренити абсолютно. Але оце вперте небажання вивчити мову країни, м’яко кажучи, дивує. Напрошується лише два варіанти - або ліньки, або розумові здібності не дозволяють. Ну але це для моєї обмеженої уяви. Інакше я ніяк не можу пояснити той факт, що, наприклад, моя свекруха з Орла за 35 років так і не спромоглася забалакати українською.
Для чого було голосувати на референдумі за Незалежність, якщо абсолютно нічого не змінилось?
Ну я не сказала бы, что не изменилось ничего. Вы имеете ввиду не изменилось в отношении языка? А касаемо провокаций в отношении Союза, так сколько лет тем людям? В этом возрасте вообще сложно менять и ломать свою картину мира. Мне был всего 21 год, когда Союза не стало, тем кто помнит о нём только хорошее сейчас уже немало лет. Так что же нам теперь их заставить учить историю, если они этого не хотят? Я отношусь к этому спокойно.
С Канадой я вообще даже не сравнивала, а так в ответ на Ваш пост её припомнила. Я надеюсь, что наша страна таковой вообще никогда не будет. Что хорошего в том, что бы уничтожить коренное население под корень вместе с языком и культурой, а теперь иметь двуязычие? При этом постоянно эксплуатировать местный колорит в туристическом бизнесе. Это их история - их проблемы.
А в референдумы я не верю. Не думаю, что по качеству проведения, они будут сильно отличаться от выборов. Референдум какой-нибудь проведут обязательно, если это будет отвечать чьим-либо интересам, и его результаты так же приведут в соответствие. Сейчас интересно муссировать вопрос языка, его будут муссировать. Потребуется столкнуть людей на религиозных противоречиях - сделают и это. У нас,’к счастью’ немало конфессий. Наша задача руководствоваться здравым смыслом и не вестись на провокации, потому что при желании можно обязательно выкопать какой-нибудь факт в истории, который станет отправной точкой для нового конфликта. Политика дело грязное и прибыльное, а я не желаю оплачивать чьё-то безбедное существование и участвовать в их развлечениях.
А про две части населения Вы правы. Действительно их две, и каждая имеет право говорить, что думает, не нужно только забывать ещё и думать, что говорить.
С последним абзацем согласна: привыкли, что понимают, учить не хотят, но, на мой взгляд, это только поколение постарше. Например у нас украинских школ мало, так что бы туда попасть родители за год приводят деток и проходят конкурсы, а в ТНУ конкурс на факультет украинского языка и литературы был едва ли не больше, чем на факультет русского и крымскотатарского. Просто люди нормальные, как правило нигде особо не выступают, а на виду зачастую личности с радикальными взглядами, которых так и прёт высказаться. Жать, что только по таким и судят обо всех.
С Канадой я вообще даже не сравнивала, а так в ответ на Ваш пост её припомнила. Я надеюсь, что наша страна таковой вообще никогда не будет. Что хорошего в том, что бы уничтожить коренное население под корень вместе с языком и культурой, а теперь иметь двуязычие? При этом постоянно эксплуатировать местный колорит в туристическом бизнесе. Это их история - их проблемы.
А в референдумы я не верю. Не думаю, что по качеству проведения, они будут сильно отличаться от выборов. Референдум какой-нибудь проведут обязательно, если это будет отвечать чьим-либо интересам, и его результаты так же приведут в соответствие. Сейчас интересно муссировать вопрос языка, его будут муссировать. Потребуется столкнуть людей на религиозных противоречиях - сделают и это. У нас,’к счастью’ немало конфессий. Наша задача руководствоваться здравым смыслом и не вестись на провокации, потому что при желании можно обязательно выкопать какой-нибудь факт в истории, который станет отправной точкой для нового конфликта. Политика дело грязное и прибыльное, а я не желаю оплачивать чьё-то безбедное существование и участвовать в их развлечениях.
А про две части населения Вы правы. Действительно их две, и каждая имеет право говорить, что думает, не нужно только забывать ещё и думать, что говорить.
С последним абзацем согласна: привыкли, что понимают, учить не хотят, но, на мой взгляд, это только поколение постарше. Например у нас украинских школ мало, так что бы туда попасть родители за год приводят деток и проходят конкурсы, а в ТНУ конкурс на факультет украинского языка и литературы был едва ли не больше, чем на факультет русского и крымскотатарского. Просто люди нормальные, как правило нигде особо не выступают, а на виду зачастую личности с радикальными взглядами, которых так и прёт высказаться. Жать, что только по таким и судят обо всех.
Населення СССР, це не тільки теперішні бабуськи і дідусі - про них я взагалі мовчу, хоча там теж можна багато про що говорити. Я кажу про таких, як я - мені було менше, ніж вам, але повернення я не хочу. І доброго пам’ятаю мало. І розумію мало, що там було доброго. Пам’ятаю, як читала ’Кремлевские жены’, враження незабутні.
Канаду можна замінити Нідерландами чи Бельгією, не має значення. Порівнювати можна на фоні інших держав, але висновок залишиться тим же.
Ну а зі всім іншим по суті згодна.
Канаду можна замінити Нідерландами чи Бельгією, не має значення. Порівнювати можна на фоні інших держав, але висновок залишиться тим же.
Ну а зі всім іншим по суті згодна.
Спасибо за Ваше время, я действительно до сих пор не имела возможности обсудить эту тему с адекватным человеком и узнать его позицию. Всё больше попадаются люди, которых переполняют эмоции и они не в состоянии слушать оппонента, а только и талдычат: а вот приехали ли бы Вы в Америку (Италию, Германию...). А то и ’не нравится езжайте к себе в Россию’.
Рекомендую В.Суворова почитать, если любите такой жанр. Не знаю правда есть ли переводы на украинский. Вот где последний гвоздь в гроб СССР, лично для меня. Ужас охватывает, что делали со страной и людьми. На фоне этого ссориться на почве языка считаю просто невзрослым поступком.
Ещё раз спасибо.
Рекомендую В.Суворова почитать, если любите такой жанр. Не знаю правда есть ли переводы на украинский. Вот где последний гвоздь в гроб СССР, лично для меня. Ужас охватывает, что делали со страной и людьми. На фоне этого ссориться на почве языка считаю просто невзрослым поступком.
Ещё раз спасибо.
Ни в коем случае! Я вообще считаю, что чем больше языков будет знать ребенок-тем лучше. Только для этого не нужно вводить русский вторым государственным.) Мир многократно имел передел, но нужно интегрироваться на той территории, на которой волей судьбы Вы оказались.)
Із задоволенням.) Але відсутність постійної мовної практики негативно позначається на моєму спілкуванні. Бачите.)))
Суворова читала ))) с русским у меня проблем нет ни разговаривать, ни читать/писать. А литературу такую люблю. Кстати, вспомнилась фраза, что Сталин был хуже Гитлера. Гитлер уничтожал народы, способные составить конкуренцию. Сталин стрелял всех подряд. И знаете, когда смотришь документальные фильмы, то волосы шевелятся. Очень жаль, что их, в основном, показывают перед годовщиной ВВ, либо приурочивают к какой-либо тематике. И вот театр абсурда - люди, которые жили в те времена (я помню, даже когда я мелкая была, мама моя никогда дома анекдоты не рассказывала, вообще никакие :-))), а когда я в школе в первом классе вместо ’країна Рад’ написала ’країна Гад’ - меня чуть со школы не исключили) сейчас их оплакивают. У них осталось в памяти что-то хорошее, но я никак не могу понять что. Неужели хлипкая стабильность тех лет стОила жизней, которые оборвали? И они, эти люди, если им рассказать что-либо, порочащее СССР, воспринимают это в штыки, чуть не до драки. Вот насколько сильна быда советская пропаганда )) сейчас так не умеют ))
Еще одна тема снова стала горячей 
Я за русский и за двуязычие, да хоть пять или 10 - лишь бы не ссорились и жили в мире. В Евпропе и во всем мире спокойно уживаются в одном госудасртве несколько государственных языков. Что мешает нам быть более толерантными к этому вопросу?
В некоторых странах и по 4 госудаствренных - и ничего, люди живут, радуются, страна процветает! Никто никакой язык не забыл, кто что хотел, тот то и сохранил.
А у нас сколько будут спорить на эту тему, сколько будет конфликтов между регионами Украины на различные темы и страна будет на том же месте! Давайте жить дружно, в мире и как всем удобней
Моя позиция - нужен или возможен, но никак не против!
Я за русский и за двуязычие, да хоть пять или 10 - лишь бы не ссорились и жили в мире. В Евпропе и во всем мире спокойно уживаются в одном госудасртве несколько государственных языков. Что мешает нам быть более толерантными к этому вопросу?
В некоторых странах и по 4 госудаствренных - и ничего, люди живут, радуются, страна процветает! Никто никакой язык не забыл, кто что хотел, тот то и сохранил.
А у нас сколько будут спорить на эту тему, сколько будет конфликтов между регионами Украины на различные темы и страна будет на том же месте! Давайте жить дружно, в мире и как всем удобней
Моя позиция - нужен или возможен, но никак не против!
Я за, но это не значит, что я против украинского. Просто нельзя ломать людей , которые всю жизнь говорили и писали на русском. Да, каждый украинец должен знать свой язык, но не обязан писать и читать, говорить на нем. Мой муж его даже в школе не учил, но при этом, он был за отправить сына в украинский класс. Сам он может свободно говорить и писать нормально на укр. , так что теперь... Я свободно говорю и читаю, но он немой, я думаю и говорю на русском.
Однозначно,я и моя семья за второй государственный.Чего уж лукавить,мы с мужем говорим и думаем на русском,менять это в угоду кому-либо глупо.Я выросла в русскоязычной семье,украинский узнала толком,когда работала в суде.Т.к я адвокат,то на украинском общаюсь свободно, но родной у меня русский.И не виже проблемы говорить на родном языке с людьми, понимающими его.Мой ребенок тоже русскоязычный, украинский,как и англ. изучает в саду.Но!Я категорически за то,чтобы он получал ЛЮБОЕ образование на родном языке.Среди моих друзей,знакомых,людей,с которыми я общаюсь в той или иной степени,95%-русскоязычных.Украиноязычные в компании говорят на украинском,я говорю на русском.Все друг лруга понимают.А те,кто утверждают,что введение справедливого закона(согласно статистики,97% населения понимают русский и 63-украинский,более 60% считают русский своим родным языком), убьет украинский...Самим не смешно?За те годы,что украинский единовлавствовал-сильно развился?На мой взгляд,что было,то и есть.А вот детей,не умеющих читать ни на русском,ни на украинском-подавляющее большинство.Это было целью-довести умную нацию до неотесаного поколения?Посмотрите объективно,в целом на страну, а не на один маленький городок во Львовской области,в котором Вы живете...
И,кстати,насчет ’должен знать’ свой родной язык.Так вот,мой родной язык-тот,на котором я думаю и говорю ’Я тебя люблю’, а не государственный.Разницу чувствуете?И я никому ничего не должна.Кстати,жители Кидстафа-и на каком языке переписка и общение у нас и в продажах, и в ’Советчице’,на других сайтах и форумах,а? Думаете,в стране Украине по-другому?Ага,ага!
Знаете вопрос глубже, чем просто язык. Нас готовят с разных сторон и второй язык это один из пунктов этой подготовки.
Язык на котором общаюсь русский, украинский, английский. Но у государства Украина должен быть 1 язык - украинский, если начнем сейчас добавлять языки, это будет неправильно, это убивает украинский.
Язык на котором общаюсь русский, украинский, английский. Но у государства Украина должен быть 1 язык - украинский, если начнем сейчас добавлять языки, это будет неправильно, это убивает украинский.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу