Бачу, коло ваших шанувальників шириться й немає кордонів)) 
Чудово!
Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
Дівчатка, усім чудових вихідних! :)
Проведіть їх у компанії хороших людей та позитивних емоцій! :)
Проведіть їх у компанії хороших людей та позитивних емоцій! :)
Взаимно!!! Всем хорошего настроения и позитивных эмоций! Мальчикам - большой привет от всех нас!
За вашими посажанными ми сьогодні провели день на виїзді. Було свято для особливих діток. Зустрілися з друзями і цілий день провели на вулиці. Мама мертва )))))
Ой, Вас там так багато було! :)
Напевно, хлопці люблять такі зустрічі? Бачу щасливі усмішки на їх обличчя - це дуже приємно :)
Напевно, хлопці люблять такі зустрічі? Бачу щасливі усмішки на їх обличчя - це дуже приємно :)
Нууу, нічого-нічого, головне, що Давиду та Артему сподобалось!)))))
А насправді, це дійсно класно, що ви активно проводите час й соціалізуєтесь)) Ви - великі молодчинки! :)
А насправді, це дійсно класно, що ви активно проводите час й соціалізуєтесь)) Ви - великі молодчинки! :)
Багатенько. Хлопці мої дуже люблять таке всяке, бо там зустрічаються зі своїми друзями, з якими бачаться рідко. Таке буває лише 1-2 рази на рік. Можливість вийти в люди і поспілкуватися. І радісно, і печально одночасно.
А моїм, то аби кудись їхати )))
Завчасно казати не можна ( що кудись збираємося))) Збуджуються і щось собі там надумують. Спати не будуть, їсти не будуть, з шафи все вивернуть... ))))
А моїм, то аби кудись їхати )))
Завчасно казати не можна ( що кудись збираємося))) Збуджуються і щось собі там надумують. Спати не будуть, їсти не будуть, з шафи все вивернуть... ))))
Ответ дляMarina_Pachuli
Нууу, нічого-нічого, головне, що Давиду та Артему сподобалось!)))))
А насправді, це дійсно класно, що ви активно проводите час й соціалізуєтесь)) Ви - великі молодчинки! :)
А насправді, це дійсно класно, що ви активно проводите час й соціалізуєтесь)) Ви - великі молодчинки! :)
Та я шо? Я констатую факт )))) Не возмущаюсь навіть. Де я дінусь? Аби дітям добре було.
Я стараюся не пропускати нічого, бо і так цих дітей згадують лише раз в рік на день інваліда. А їм так хочеться бути між людьми. Друге діло, що люди не дуже хочуть бачити таких дітей. Тому і нам простіше і краще, коли ми між такими, як самі. В своїй тарілці. Ніхто не тикає пальцем, ніхто не підійде і не скаже-Боже, яка бідна мати з такими дітьми і ще і з двома. А може я в 1000 разів щасливіша за ту, яка це говорить. Бо в мене своє особливе щастя. Ну таке воно. Раніше в кафе, то взагалі не можна було зайти. А мої так люблять. Їм сам процес подобається, що то вони сидять за столом, людей багато )))
В Трускавці є така маленька кав´ярня ’Старе місто’ Мої діти її обожнюють. Там нас знають, сприймають і люблять. Мені туди дістатися, то так важко з дітьми, але вони дуже люблять і чекають, то я вже просто не можу не зводити їх туди. То ціла церемонія. Щось особливе. Останній раз, коли ми там були, то якийсь мужчина оплатив за нас. Я в шоці була. Прийшла розраховуватись, а мені кажуть-ваш рахунок оплатили. Питаю-хто? Показують на мужчину. Кажу дітям-давайте подякуємо дяді. Підходимо, а мої як накинулися на того чоловіка )))) давай його обнімати і цілувати. Ніхто ж не очікував на таке. І я не очікувала )))) Чоловік плаче, барменша плаче )))) я вже нахлипую. Отака вистава була!
То я до того, що і люди змінюються.
Я стараюся не пропускати нічого, бо і так цих дітей згадують лише раз в рік на день інваліда. А їм так хочеться бути між людьми. Друге діло, що люди не дуже хочуть бачити таких дітей. Тому і нам простіше і краще, коли ми між такими, як самі. В своїй тарілці. Ніхто не тикає пальцем, ніхто не підійде і не скаже-Боже, яка бідна мати з такими дітьми і ще і з двома. А може я в 1000 разів щасливіша за ту, яка це говорить. Бо в мене своє особливе щастя. Ну таке воно. Раніше в кафе, то взагалі не можна було зайти. А мої так люблять. Їм сам процес подобається, що то вони сидять за столом, людей багато )))
В Трускавці є така маленька кав´ярня ’Старе місто’ Мої діти її обожнюють. Там нас знають, сприймають і люблять. Мені туди дістатися, то так важко з дітьми, але вони дуже люблять і чекають, то я вже просто не можу не зводити їх туди. То ціла церемонія. Щось особливе. Останній раз, коли ми там були, то якийсь мужчина оплатив за нас. Я в шоці була. Прийшла розраховуватись, а мені кажуть-ваш рахунок оплатили. Питаю-хто? Показують на мужчину. Кажу дітям-давайте подякуємо дяді. Підходимо, а мої як накинулися на того чоловіка )))) давай його обнімати і цілувати. Ніхто ж не очікував на таке. І я не очікувала )))) Чоловік плаче, барменша плаче )))) я вже нахлипую. Отака вистава була!
То я до того, що і люди змінюються.
Я і сама розплакалась, як читала... Так, в світі дуже багато добрих людей, їх більше ніж тих, яким все байдуже！
Добре розумію, про що Ви, пані Любо. Наше суспільство, в своїй більшості, морально, психологічно не готове до адекватного, толерантного сприймання людини з особливими потребами, обтяжене зашкарублими стереотипами, немає, скажімо так, культури відносин/спілкування з людьми з ОФМ. І на це є маса причин. Ми жили в совку, де ’не було інвалідів’, які, такі ось нехороші, в цілому псували райдужну картину всезагального ’щасливого й безтурботного’ життя. Згадую Рубена Гальєго та його автобіографічне ’Біле на чорному’....(( І якщо батьки ось таких дітей не відмовлялися від них (хоча, ЯК можна відмовитися від власної кровинки?!), та не докладали максимум зусиль на їхню реабілітацію, то їх чекала саме така ось гнітючо-жахлива доля...
І ті індивідууми, що підходять до вас й безпардонно висловлюють якісь жалісливі ’міркування’, банально не розуміють, що це неприйнятно, що це безтактно, неетично, безцеремонно, що це Вас ранить, робить боляче тощо. Вони не вміють по-іншому, не навчили їх цього: ні батьки, ні державна політика стосовно цього, ні суспільство в цілому, зрештою...((( Не ображайтесь на них, абстрагуйтесь від цього та пройдіть повз, посміхаючись своїм хлопчикам...:)
До слова, є у мене подружка: освічена (закінчила універ з червоним дипломом), надзвичайно цікава й ерудована, з шаленю харизмою, словом, велика розумниця й молодчинка. У неї ДЦП, не вельми тяжка форма - як вона жартома висловлюється: ’красивая походка’) Так ось, пішла вона недавно влаштовуватися на роботу у офіс якоїсь невеликої компанії. Зав. відділу критично подивилася на неї й без будь-яких докорів сумління, безсоромно видала ’сентенцію’: ’Ми Вас на роботу не можемо взяти, Ви будете відлякувати наших клієнтів...нууу, раптом там в туалет встанете...’ Подруга, звісно, була в такому собі шоці й ступорі, але з притаманним їй своєрідним, специфічним гумором відповіла: ’Не хвилюйтесь, я у памперсі буду сидіти!’. Отак, власне((( В будь-якій дійсно цивілізованій, розвиненій країні ТАКЕ ось жахливе неподобство просто було б ситуативно неможливе апріорі, цю добродійку миттєво би звільнили з посади, що вона обіймає, за дискримінацію (!) прав людини на працевлаштування й примусили слізно вибачитися. У нас же це аж ніяк непоодинокі випадки, ніхто цим особливо не переймається, ніким особливо не засуджується, не притягується до відповідальності тощо. Отак і живемо, ага(((
А історія про випадок в трускавецькому кафе дійсно показова, вельми зворушлива така історія, насправді...Крига кресне...дуже на це сподіваюсь...Нехай на шляху Ваших хлоп’яток трапляються саме ТАКІ ось Люди...небайдужі люди, люди, що здатні адекватно сприймати людину з особливими потребами, що не відвертають похапливо свої погляди при її вигляді. Таких людей немало. Нехай вони, ці Люди, будуть поруч вас. :)
І ті індивідууми, що підходять до вас й безпардонно висловлюють якісь жалісливі ’міркування’, банально не розуміють, що це неприйнятно, що це безтактно, неетично, безцеремонно, що це Вас ранить, робить боляче тощо. Вони не вміють по-іншому, не навчили їх цього: ні батьки, ні державна політика стосовно цього, ні суспільство в цілому, зрештою...((( Не ображайтесь на них, абстрагуйтесь від цього та пройдіть повз, посміхаючись своїм хлопчикам...:)
До слова, є у мене подружка: освічена (закінчила універ з червоним дипломом), надзвичайно цікава й ерудована, з шаленю харизмою, словом, велика розумниця й молодчинка. У неї ДЦП, не вельми тяжка форма - як вона жартома висловлюється: ’красивая походка’) Так ось, пішла вона недавно влаштовуватися на роботу у офіс якоїсь невеликої компанії. Зав. відділу критично подивилася на неї й без будь-яких докорів сумління, безсоромно видала ’сентенцію’: ’Ми Вас на роботу не можемо взяти, Ви будете відлякувати наших клієнтів...нууу, раптом там в туалет встанете...’ Подруга, звісно, була в такому собі шоці й ступорі, але з притаманним їй своєрідним, специфічним гумором відповіла: ’Не хвилюйтесь, я у памперсі буду сидіти!’. Отак, власне((( В будь-якій дійсно цивілізованій, розвиненій країні ТАКЕ ось жахливе неподобство просто було б ситуативно неможливе апріорі, цю добродійку миттєво би звільнили з посади, що вона обіймає, за дискримінацію (!) прав людини на працевлаштування й примусили слізно вибачитися. У нас же це аж ніяк непоодинокі випадки, ніхто цим особливо не переймається, ніким особливо не засуджується, не притягується до відповідальності тощо. Отак і живемо, ага(((
А історія про випадок в трускавецькому кафе дійсно показова, вельми зворушлива така історія, насправді...Крига кресне...дуже на це сподіваюсь...Нехай на шляху Ваших хлоп’яток трапляються саме ТАКІ ось Люди...небайдужі люди, люди, що здатні адекватно сприймати людину з особливими потребами, що не відвертають похапливо свої погляди при її вигляді. Таких людей немало. Нехай вони, ці Люди, будуть поруч вас. :)
Я можу дуже багато й красиво писати, але Ви вже знаєте що я - Ваша палка, незмінна, щира, вдячна шанувальниця! І таки так, Ви - Майстриня!)))
Ответ дляMarina_Pachuli
Я можу дуже багато й красиво писати, але Ви вже знаєте що я - Ваша палка, незмінна, щира, вдячна шанувальниця! І таки так, Ви - Майстриня!)))
Божечки, як приємно! Дякую вам! Прихвалюйте, прихвалюйте мене, то я вас тут закидаю своїми листівками. Увійду в азарт )))
Завжди раді споглядати нові шедеври :) Пані Любо, бажаємо Вам ще більше натхнення та цікавих ідей!
Ответ дляRoksolana_p
Завжди раді споглядати нові шедеври :) Пані Любо, бажаємо Вам ще більше натхнення та цікавих ідей!
Дякую, Роксолано! Тепер стоїть завдання ці ’шедеври’ продати ))) В суботу музейні гостини. Мені завдання - прийти з пустими руками ))
Ми записалися в табір для особливих дітей. На 5 днів. Маю вторгувати 1800 грн., щоб ми змогли оплатити табір.
Ми записалися в табір для особливих дітей. На 5 днів. Маю вторгувати 1800 грн., щоб ми змогли оплатити табір.
Дівчаточка, мої самі хороші, дякую вам за все. Ви-найкращі! Всі, хто в цій темі нашій- це особливі люди, які стали нам рідними.
Не треба грошей! Я сама хочу своїми ручками заробити на табір. Я написала вам, щоб ви пораділи за нас. Мені дуже важко з двома моїми особливими хлопчиками їздити в поїздки, але я майже ніколи не пропускаю нічого і стараюся приймати участь в усьому, куди тільки беруть таких діток. А таких заходів майже немає. Ці діти і так ще насидяться дома зі мною. А їм так хочеться бути між дітьми і людьми. Уявіть собі, що це все на свіжому повітрі, з купою занять. Ну як я можу не звозити дітей? Да я пішки піду )) і на плечах понесу хлопців, якщо не зможуть йти )))
Щиро дякую вам, Катронова Iрина, за ваші 200 грн. Буду сваритися з вами )))) Але тепер мені треба заробити не 1800 грн а 1600 ))))) Не встигла написати, як і вам захотілося, щоб діти поїхали в табір. Дякую дуже! Але більше перекази не приймаються ))
Не треба грошей! Я сама хочу своїми ручками заробити на табір. Я написала вам, щоб ви пораділи за нас. Мені дуже важко з двома моїми особливими хлопчиками їздити в поїздки, але я майже ніколи не пропускаю нічого і стараюся приймати участь в усьому, куди тільки беруть таких діток. А таких заходів майже немає. Ці діти і так ще насидяться дома зі мною. А їм так хочеться бути між дітьми і людьми. Уявіть собі, що це все на свіжому повітрі, з купою занять. Ну як я можу не звозити дітей? Да я пішки піду )) і на плечах понесу хлопців, якщо не зможуть йти )))
Щиро дякую вам, Катронова Iрина, за ваші 200 грн. Буду сваритися з вами )))) Але тепер мені треба заробити не 1800 грн а 1600 ))))) Не встигла написати, як і вам захотілося, щоб діти поїхали в табір. Дякую дуже! Але більше перекази не приймаються ))
Я зараз удалю те повідомлення, де я написала про табір ))
Пiдгайна Галина - 200 грн
Дякую вам дуже- предуже!
Ще я подивилася по карточці і після закриття збору прийшло 2 травня прийшло від Пономаренко Людмила - 200 грн і поповнення в терміналі самообслуговування: Дніпропетровськ -20 грн
Дякую вам щиро. Тобто, на табір, з сьогоднішніми вашими дарами і цими, які прийшли після 1 квітня, ми маємо 620 грн
Це вже багато )) А далі я сама, добре? Дайте, будь ласка, можливість мамі самій заробити на табір )))))
Пiдгайна Галина - 200 грн
Дякую вам дуже- предуже!
Ще я подивилася по карточці і після закриття збору прийшло 2 травня прийшло від Пономаренко Людмила - 200 грн і поповнення в терміналі самообслуговування: Дніпропетровськ -20 грн
Дякую вам щиро. Тобто, на табір, з сьогоднішніми вашими дарами і цими, які прийшли після 1 квітня, ми маємо 620 грн
Це вже багато )) А далі я сама, добре? Дайте, будь ласка, можливість мамі самій заробити на табір )))))
Пані Любо, у Вас і так багато різних витрат. Тому ці гроші точно не будуть зайвими :) Нехай Ваші хлопчики отримують якомога більше позитивних емоцій! І ми будемо радіти разом з Вами :)
Вітаю всіх!
Пані Любо, розуміємо, що Ви зараз шалено зайняті підготовкою до музейних гостин ( нууу, це, звісно, уххх і аххх!))) ), але опісля дійства, дуууже б хотілося почути й побачити, як то все відбувалося... Львіський Вернісаж систематично відвідую, та ось на такого роду дійствах ще не була
Бажаємо найвдалішого продажу та найпозитивніших емоцій! 
Пані Любо, розуміємо, що Ви зараз шалено зайняті підготовкою до музейних гостин ( нууу, це, звісно, уххх і аххх!))) ), але опісля дійства, дуууже б хотілося почути й побачити, як то все відбувалося...
Львіський Вернісаж систематично відвідую, та ось на такого роду дійствах ще не була Бажаємо найвдалішого продажу та найпозитивніших емоцій!
Ответ дляMarina_Pachuli
Вітаю всіх!
Пані Любо, розуміємо, що Ви зараз шалено зайняті підготовкою до музейних гостин ( нууу, це, звісно, уххх і аххх!))) ), але опісля дійства, дуууже б хотілося почути й побачити, як то все відбувалося... Львіський Вернісаж систематично відвідую, та ось на такого роду дійствах ще не була Бажаємо найвдалішого продажу та найпозитивніших емоцій!
Пані Любо, розуміємо, що Ви зараз шалено зайняті підготовкою до музейних гостин ( нууу, це, звісно, уххх і аххх!))) ), але опісля дійства, дуууже б хотілося почути й побачити, як то все відбувалося...
Львіський Вернісаж систематично відвідую, та ось на такого роду дійствах ще не була Бажаємо найвдалішого продажу та найпозитивніших емоцій!
Я завтра постараюся все сфоткати. Потім ще розскажу все-все. У мене завтра дебют ))
Завжди була гостем, а тепер буду виставлятися. Хоч би розкупили )))) Але головне- погода. У нас трималася така славна погодка, а коли музейні гостини, то похолодало і дощ. У мене товар такий, що під дощ з ним ніяк не можна. Є ще варіант, що якщо геть буде погана погода, то буде все в самому музеї, в приміщенні. Але майстрів дуже багато, з усієї України, то я навіть не можу собі уявити де вони там мають розміститися.
Спакувала листівки вже, зробила заготовочки, а коли хлопців своїх вложу спати, то буду пакувати в коробку.
Все розскажу! Самій цікаво ))))
Мені вже і місце виділили(забили))) щоб я у 8 ранку не йшла займати. Виділили квадратик і написали ’особлива дитина’ ))) По знайомству )) Там, в краєзнавчому музеї працює подружка, у якої також дівчинка з ДЦП.
Тримайте за мене кулачки ))) Марина, ну побачим яка з мене Майстриня? ))
Завжди була гостем, а тепер буду виставлятися. Хоч би розкупили )))) Але головне- погода. У нас трималася така славна погодка, а коли музейні гостини, то похолодало і дощ. У мене товар такий, що під дощ з ним ніяк не можна. Є ще варіант, що якщо геть буде погана погода, то буде все в самому музеї, в приміщенні. Але майстрів дуже багато, з усієї України, то я навіть не можу собі уявити де вони там мають розміститися.
Спакувала листівки вже, зробила заготовочки, а коли хлопців своїх вложу спати, то буду пакувати в коробку.
Все розскажу! Самій цікаво ))))
Мені вже і місце виділили(забили))) щоб я у 8 ранку не йшла займати. Виділили квадратик і написали ’особлива дитина’ ))) По знайомству )) Там, в краєзнавчому музеї працює подружка, у якої також дівчинка з ДЦП.
Тримайте за мене кулачки ))) Марина, ну побачим яка з мене Майстриня? ))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Благотворительность!
Комментарии к ответу