Жены мобилизованных мужей

я хочу воспитать своего сына любящим и ценящим все ’источники’ с которых он пил.самое главное, чтоб он ходил перед Богом (чего и нашим политикам желаю, а особенно российскому правительству) и тогда у него не будет перекосов,потому как в Библии есть ответы на все вопросы.

дети принимают все без подвохов. их учат-они учатся.они чисты и верят в то что все вокруг чисты. они все понимают буквально...

К сожалению, все это БЫЛО. А что впереди - неизвестно, сплошной кошмар.

А на счет того, что я всегда здесь - так вы не поверите, девочки, но я опять в гипсе. Даже стыдно было говорить. Мне ж в начале августа только сняли, а через неделю я шла в солнечных очках по улице (типа модная) и ковырялась в сумке и не заметила выбоину на дороге, подвернула и сломала вторую ногу. В трамвпункте долго с меня ржали пока накладывали гипс. Так что я в четырех стенах все лето провела. Если бы не Вы, даже не знаю, чтобы делала.

хотя,Саша,вы, пожалуй, правы. если выбирать между любовью к стране и к нации, я выберу второе.они для меня слабо отождествляются.

даже не знаю как реагировать...мне смешно.(ПРОСТИТЕ ведь вам же БОЛЬНО)!

дети с бабушкой?

Любить и ценить это одно. Но свои интересы должны быть всегда выше. Жертвовать можно только ради близких.
А ради государства - не дай бог. Поэтому я не хочу, чтобы мои дети выросли патриотами.

Да мне самой смешно )) И не больно уже ))
Дети с бабушкой, а со мной только вы )) и муж иногда на связи бывает.

жертва подразумевает многое. раненых помагать ставить на ноги, наркоманов реабилитировать,бомжей кормить, онкобольных украинских детей помагать лечить, купать старушек в доме престарелых,-это не жертва, или она к Родине не относится?

да наверное патриот это только тот кто умрет, но повесит в Донецке прапор Украины...где его далеко не все хотят видеть

Бесплатно разукрасить забор - можно тоже считать жертвой. Только не в условиях войны.
А в условиях войны - я бы это назвала бездумной тратой денег на краску.

ну забор и то что выше-разные понятия.ну-да ладно главное что на человеческую жизнь у нас взгляды одинаковые. хотя конечно если бы все ставили интересы свои(А НЕ ЖИЗНЬ)выше других в абсолютно всех случаях,то эгоизм и потребительство полностью поглотили бы мир что в принципе так и есть

вы мне лучше посоветуйте какой нибудь душевный бабский фильм,пора и душеньку усладить. а то подумаете что я в разговоре выпендриваюсь. я идеализирую,мне еще над собой много работать,но я так вижу мир!

Патриот - это тот, кто подчиняет свои интересы интересам государства.

И я не считаю, что нужно умереть. Я считаю, что нужно быть честным. Если государству нужно, чтобы ты умер, а ты умирать не хочешь - значит ты не патриот. И в этом нет ничего плохого. Не всем быть героями ))
Я даже считаю, что патриоты - это тупиковая ветвь в эволюции ))
Я не патриот. Надеюсь, мой муж уже тоже. И самое главное для меня - не вырастить патриотов в своих детях.

и че тогды Коломойского патрийотом называют, он че умереть готов?

Новый анекдот.

А кто называет, то?

да во всех соцсетях в первое время большое фото и :лайкни патриоту Украины,который сделал больше многих политиков для страны!’

а про фильм для меня забыли?

Ну... в соц сетях много анекдотов )))

Ой, я не знаю, может фильм кто-то другой из девочек посоветует. У меня нет памяти на названия фильмов. У меня раньше всегда поиском фильмов муж занимался ((

Love actually - Реальная любовь
My blueberry nights - Мои черничные ночи.
Если ты та.(китайский обалденный фильм)
5 Citas - 5 свиданий
Очень душевные фильмы, по моему мнению.

Девочки, а если мне в больницу надо, могут ли мужу отпуск продлить? Ну хотя бы дней на 5? И что для этого надо сделать?

Мужу нужно поговорить со своим командиром ’по душам’. Объяснить ситуацию. По другому - никак.

Спасибо, нужно будет попытаться

посмотрела ’если ты -та’ длинноват, а так ниче. первые 10 минут фильма так актуальны, шо я прям подумала шо это шпионы подсказок накидали. вообщим спасибо.

я бы прям фразу из фильма ’пустила на першу шпальту’: проблема 21 века-СОГЛАСИЕ...

Девочки,от всей души хочется пожелать вам душевных сил и терпения... и непременно дождаться своих мужей домой живыми и здоровыми!!!Когда Господь уже смилостивится к нашей стране?когда сжалиться над слезами,что мы проливаем день ото дня?... а всем ’доброжелателям’ хочется отправить послание из соцсетей,точно передающее настроения миллионов украинок:
’Жінкам Росії.
Допекло. Я нікому не бажаю зла. Навіть тим
російським жінкам, які не вийшли на мітинг проти війни, чи які в угарі
пропаганди кричать: «Крим наш!» «Ми повернули своє!» «Це історично наша
земля!», «Ми підтримуємо ввід військ до Криму!».
Я не
бажаю Вам зла. Я бажаю Вам пережити те, що пережили Ми за ці чотири
місяці. Біль. Відчай. Зневіру. Надію. І знову біль і цього разу біль ще
більший від Вашої зради. Від бандитської влади Ми іншого і не очікували.
Але я до останнього не вірила, що Ви зможете вести свої війська в Мою
Країну.

Я бажаю Вам боятися лягати спати, бо раптом війна? Я Вам
бажаю боятися прокинутись зранку, бо раптом війна? Я Вам бажаю боятися
ввімкнути телевізора, бо раптом нерви наших військових не витримали і
почалася війна? Та сидіти на сайтах новин до півночі, боячись пропустити
важливе і тішити себе надією, що коли ти слідкуєш за новинами нічого
поганого не станеться.
Я бажаю Вам боятися підходити до телефону,
коли дзвонять Ваші невістки. Бо три племінника призовного віку. І
спочатку молити Бога, щоб племінника який служить в Павлограді не
відправили до Києва на розгін Майдану.

І слухати невістку, що
військовим віддано наказ стріляти на ураження. І ревіти разом з нею від
власного безсилля та безпорадності. Даючи поради поїхати та забрати
дитину. І дякувати Богу та павлоградським жінкам, які не випустили їх
автобуси до Києва. Двадцятого лютого сидіти до пізньої ночі на сайті
Міністерства оборони України, читати, що армія на Майдані воює з
сепаратистами та думати, що вони там всі курять? Отримати від усіх
сайтів незалежно від того торгують вони речами чи пропонують роботу,
листи із співчуттям в зв’язку зі страшними подіями у Києві.

Та
кожен день молитися Богу, що коли Він не дав людині розуму то хай ніколи
не дає їй владу. Лягати спати і думати, як в мирний час у Моїй Країні
могло загинути стільки людей ??? Просинатися і розуміти, що це не нічне
жахіття, а реальність. Ходити до церкви та молитись за загиблими. А
потім коли Ми тільки почали вільно дихати Ви встромити Нам ножа в спину –
ввели російські війська до Нашого Криму.

Я Вам бажаю жахатися
від безкінечного реву літаків над Вашими містами. Слухати розмови
рідного брата, що Він кожен день збільшує навантаження при бігу, щоб
бути готовим на випадок війни бігти з автоматом. І розмови двоюрідного
брата у якого молодшій дитині два місяці, що Він ходив до церкви,
поставив свічки за здравіє та за упокой, заламінував іконку разом з
фотографією родини і тепер готовий іти до війська. І згадувати де в
місті є бомбосховища. Бачити скільки військової техніки проходить через
моє місто і відчувати від цього страх та гордість одночасно. Без кінця
переживати за племінника, який навчається в Харкові, тому, що Він
розмовляє українською і тому що Він не бидло і знає хто такий Степан
Бандера.

Я Вам бажаю переживати за своїх дітей за те що Вони
розмовляють на рідній мові. І думати, як пояснити своїй дитині, що на
весняних канікулах Вони не поїдуть з класом до Криму. І на футбольний
матч до Севастополя з командою не поїдуть. Та замість його танцювального
колективу в цьому році в «Артеці» будуть виступати зелені чоловічки на
чолі з Вашим блазнем Жириновським. Думати, що ще замінували російські
війська, яких не має у Криму ?

Перераховувати гроші на армію та
сім’ї загиблого офіцера у Криму Кокуріна, у якого залишилась вагітна
дружина та чотирьохрічний сина. Та думати, коли я зможу перерахувати
гроші хворим дітям ? Тому, що хтось-десь вирішив це російська земля. Ви
себе чуєте? Ваша влада божевільна. Це значить без Бога у голові та у
серці. Передивляючись раз у раз «Уроки русского» знаходячи багатого
спільного: така сама інформаційна війна, така сама безкінечна брехня, ті
самі методи КГБ. Кого Ви рятували в Осетії? Кого Ви завжди рятуєте? А
потім дивуєтесь, чому Вас не люблять: у Прибалтиці, в Угорщині, в Чехії,
в Чечні, в Грузії ? А тепер Вас чомусь не люблять в Україні ?

Кожну
неділю Ми виходимо на площі наших міст на загальну молитву і молимось
за мир в Україні та Росії. Ми молимось щоб Бог дав розуму політикам
України та Росії. А Ви в цей час у себе на сторінці «Вконтакте»
відмічаєте дуже «важливе» для Вас: ««Аєрофлот» увеличил количество
рейсов с Москвы в Симферополь. Проверила: билет-3 100 руб. Поехать?». Ми
вважали Вас друзями ? Спасіть себе. Підіть до церкви та покайтеся за
те, що постійно брешете на Мою Країну. За те що зазіхнули на чуже.
Спасіть свої душі.

Нічого в світі не проходить безслідно. Я
розумію, це випробування дано Моїй Країні для такого, щоб народ якій
проживає на території Україні усвідомив себе Нацією. Ми

Ми витримаємо і це
випробування з гідністю. Ми виростемо покоління Патріотів та
Націоналістів, дякуючи Вам. Вони Вас не тільки не будуть вважати
братами, а вони будуть Вас вважати ворогами ? Ви цього хотіли ?

Можливо я зможу Вас простити, але забути – Н І К О Л И!
Ольга Александрова ’

Девочки, ну к чему здесь это? Здесь что женщины России?

http://jurliga.ligazakon.ua/news/2014/7/7/113616.h...

Это о том, как получить земельный участок.