Слава Украине! Победа будет за нами! Без паники! Помогаем армии и нашим бойцам каждый в меру своих сил.
Это единственная тема в которой ведется обсуждение военных событий связанных с террористами и военным вторжением рф на территорию Украины.
Мы понимаем градус напряжения в нашем обществе, масштабы происходящей в стране трагедии, но настоятельно ТРЕБУЕМ воздержаться от любых оскорбительных выражений.
Все сообщения создаются согласно Правил ресурса. Напомним основные запреты:
- провокации, хамство;
- сообщения оскорбительного содержания, с целью "тупо поржать" (фотожабы и тп);
- сквернословие, мат, в том числе завуалированный;
- переход на личности;
- паника, нагнетание обстановки;
- создание других подобных тем.
За нарушение Правил Советчицы, доступ таким пользователям будет блокироваться.
Ведем дискуссию, выкладываем факты со ссылкой на источник (!!!), высказываем мысли в условиях ВЗАИМОУВАЖЕНИЯ.
Спасибо за понимание.
Это единственная тема в которой ведется обсуждение военных событий связанных с террористами и военным вторжением рф на территорию Украины.
Мы понимаем градус напряжения в нашем обществе, масштабы происходящей в стране трагедии, но настоятельно ТРЕБУЕМ воздержаться от любых оскорбительных выражений.
Все сообщения создаются согласно Правил ресурса. Напомним основные запреты:
- провокации, хамство;
- сообщения оскорбительного содержания, с целью "тупо поржать" (фотожабы и тп);
- сквернословие, мат, в том числе завуалированный;
- переход на личности;
- паника, нагнетание обстановки;
- создание других подобных тем.
За нарушение Правил Советчицы, доступ таким пользователям будет блокироваться.
Ведем дискуссию, выкладываем факты со ссылкой на источник (!!!), высказываем мысли в условиях ВЗАИМОУВАЖЕНИЯ.
Спасибо за понимание.
показать весь текст
Ответ дляannashahan
Дівчата, я зовсім не по темі спитаю, але не сердьтесь будь ласка
Я зайшла почитати іншу темку та виникло питання - а чому аноніми беруть собі такі чудернацькі ніки? Чи їх автоматично ставлять модератори? Деякі ніки якісь неадекватні
Я зайшла почитати іншу темку та виникло питання - а чому аноніми беруть собі такі чудернацькі ніки? Чи їх автоматично ставлять модератори? Деякі ніки якісь неадекватні
Я в своё время на Советчицу пришла из-за этих ников, думала, что здесь панки тусуются)
ДЛЯ ДЕРЖАВИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ– ЦЕ«ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ»
Під час війни стає очевидною сутність кожного її учасника. Бо людина на війні обов’язково діє відповідно до її морального та ментального стрижнів. Те ж саме можна сказати і про воюючі держави, зокрема, стосовно їхнього ставлення до власних громадян.
Ставлення ж нашої держави до власних громадян, які втратили все, окрім життя, внаслідок війни на Донбасі, є в цьому плані вельми промовистим. Вона навіть не спромоглася назвати їх біженцями, вигадавши, про всяк випадок, як і у випадку з АТО, термін «внутрішньо переміщені особи».
Можливо, для когось із тих майже півтора мільйона українців він і підходить, але особисто мені й багатьом моїм знайомим довелося кидати свої рідні домівки, як кажуть, у тому, в чому ми стояли, і з тим, що мали на той момент у кишенях. І переселенцями в цьому випадку нас може називати лише той, хто хоче нас або образити, або ставиться до нас, як до комах.
Очільники ж нашої держави, очевидно, належать саме до числа останніх. І це дуже легко довести на конкретних фактах.
Переселенців в Україні де-юре ніде нема
Так, у розлогому законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» про тих переселенців згадується лише в 4-х рядках. Але ж ті люди становлять п’яту частину населення Донбасу, і повірте мені, найбільш лояльну до нашої держави частину.
Та навіть ті чотири рядки стосовно переселенців носять суто декларативний характер. Так, у передмові до закону наші можновладці щиро сподіваються на створення терористами-сепаратистами належних умов для повернення їх до власних домівок. Про те ж, як бути тим переселенцям, які перебувають у «розстрільних» списках тих бандюків, та тим, які втратили своє житло під час воєнних дій, там ані слова!
І це не перебільшення та не емоції автора. Так, за даними лідера громадської організації «Народна довіра» Сергія Шахова, які він оприлюднив нещодавно в ефірі однієї з FM-станцій, у підвалах «ЛНР» та «ДНР» ув’язнені сьогодні близько 20 тисяч (!) українських патріотів. Про них наші високопосадовці взагалі воліють не згадувати.
Але і президент, і депутати Верховної Ради роблять таким чином вигляд, що переконані в тому, що проросійські терористи самі по собі скасують ті списки та відбудують утрачене біженцями житло.
У 4-му ж пункті 10-ї статті закону знов та ж злочинна «маніловщина» наших законодавців з їхніми інфантильними мріями про те, що бойовики гарантують нам, переселенцям, вільне волевиявлення та таємне голосування на місцевих виборах у жовтні цього року. Навіть люди з багатою уявою, які хоч раз побачили тих терористів наживо, не можуть собі уявити таку ідилію, коли озброєні «сепари» захищатимуть на виборчих дільницях українців-біженців від розлюченого натовпу їхніх колишніх сусідів-«ватників».
Додамо сюди те, що включати «переміщених» громадян України до виборчих списків за місцем їхнього (дуже схоже на те, що вже постійного) проживання наші можновладці точно не збираються, і можна зробити висновок про те, що держава таким чином свідомо позбавила виборчого права 1,4 мільйони своїх громадян.
І таке ставлення до біженців помітне не тільки нам, але навіть із Європи. Так, депутат Європарламенту Річард Ховітт присоромив чільний український уряд за те, що той не піклується належним чином про власних громадян із Донбасу.
Але я сумніваюсь у тому, що більшість читачів співчувають їм. Так, на різноманітних сайтах вельми поширена думка про те, що ми самі винні в тому, що з нами сталося. Мовляв, якби ми вийшли на вулицю проти чисельних та добре зорганізованих агентурою ФСБ «тітушок» у березні-квітні минулого року, як це зробили харків’яни та одесити, то взагалі не було б ніяких «еленерів» з «денеерами».
Можна по-різному ставитися до такої поширеної громадської думки. Особисто ж я вважаю її прямим наслідком прихованої пропаганди нашої держави, яка таким чином намагається позбутися власної відповідальності за те, що сталося на Донбасі.
Довести це нескладно. Так, захоплену «тітушками» в один день із Донецькою ОДА та Луганським СБУ Харківську ОДА спецпідрозділ МВС «Ягуар» звільнив чомусь уже через кілька годин після її захоплення. Жодної ж спроби звільнити донецьку та луганську держустанови не було зроблено упродовж цілого місяця! Аж до самого утворення сумнозвісних «ЛНР» та «ДНР». Ті ж, хто ухвалював у Києві ті ганебні рішення про долю Донецька та Луганська, й досі перебувають на вищих щаблях державної влади в Україні, так що сподіватися від них звільнення Донбасу, погодьтеся, можуть тільки невиправні оптимісти.
Майже впевнена в тому, що українська сторона не веде мову про біженців і в Мінську. А якщо й веде, то суто формально, бо за результатами всіх мінських домовленостей про «внутрішньо переміщених (цікаво, ким це переміщених?) осіб» не було жодного слова!
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що держава ставиться до 1,4 мільйона своїх «переміщених» громадян майже як до зниклих безвісти.
Яку ж державу маємо в Україні?
Коли держава не помічає своїх громадян, то мимоволі постає питання: а що ж тоді вона собою являє? Колись я прочитала таке визначення нашої держави: це холдинг, спрямований на збагачення жалюгідної купки людей, який виконує всі інші свої державні функції суто формально. Тоді – а це було років 5 тому – я жахнулася з такої дефініції. Сьогодні ж вимушена, на жаль, погодитися з нею.
Так-так, наша держава настільки захоплена виконанням тієї своєї функції, що їй просто не до проблем якихось там переселенців. То чи варто тоді дивуватися, що їх нема і в законі України «Про субсидії»? Згідно з ним, ті субсидії не призначаються особам, які зробили упродовж останнього року покупки більш, ніж на 50 тисяч гривень. Як ви думаєте, невже з тих майже півтора мільйона українців, залишених не без вини держави без власної домівки, ніхто не придбав сяке-таке житло за цей час?
Виходить, що розраховувати на субсидії вони аж ніяк не можуть. При цьому, більшість із них ще не досягли пенсійного віку, мають дітей та батьків на руках, і далеко не всі так гарно працевлаштовані, як ті, хто має право на субсидії в Україні. Може, держава сподівається в цьому випадку, що ті переселенці вкладуться, сплачуючи за комуналку, в ті 440 чи 880 гривень, які вона надає їм щомісяця, і субсидія їм зовсім не потрібна? Виглядає вельми цинічно, чи не так?
Для порівняння наведу приклад ставлення європейської держави Польщі до постраждалих унаслідок війни на Донбасі – ні, не своїх власних громадян, а лише до етнічних поляків, які самі та їхні батьки з дідами народилися і все своє свідоме життя прожили не в Польщі, а саме в Україні! Так от, польська держава вивезла з Донбасу і влаштувала в себе за власний кошт усіх охочих етнічних поляків з окупованих територій!
Так що зміни в Конституції України, на моє глибоке переконання, потрібні не тільки в царині децентралізації влади, але і в плані державної ідеології. Бо держава без власної національної ідеології саме й призвела Україну до створення того антиукраїнського холдингу, який грабує її вже чвертьстоліття, і якому наплювати на її громадян.
А війна на Донбасі лише зробила це очевидним.
Ірина Магрицька – вимушена переселенка
Під час війни стає очевидною сутність кожного її учасника. Бо людина на війні обов’язково діє відповідно до її морального та ментального стрижнів. Те ж саме можна сказати і про воюючі держави, зокрема, стосовно їхнього ставлення до власних громадян.
Ставлення ж нашої держави до власних громадян, які втратили все, окрім життя, внаслідок війни на Донбасі, є в цьому плані вельми промовистим. Вона навіть не спромоглася назвати їх біженцями, вигадавши, про всяк випадок, як і у випадку з АТО, термін «внутрішньо переміщені особи».
Можливо, для когось із тих майже півтора мільйона українців він і підходить, але особисто мені й багатьом моїм знайомим довелося кидати свої рідні домівки, як кажуть, у тому, в чому ми стояли, і з тим, що мали на той момент у кишенях. І переселенцями в цьому випадку нас може називати лише той, хто хоче нас або образити, або ставиться до нас, як до комах.
Очільники ж нашої держави, очевидно, належать саме до числа останніх. І це дуже легко довести на конкретних фактах.
Переселенців в Україні де-юре ніде нема
Так, у розлогому законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» про тих переселенців згадується лише в 4-х рядках. Але ж ті люди становлять п’яту частину населення Донбасу, і повірте мені, найбільш лояльну до нашої держави частину.
Та навіть ті чотири рядки стосовно переселенців носять суто декларативний характер. Так, у передмові до закону наші можновладці щиро сподіваються на створення терористами-сепаратистами належних умов для повернення їх до власних домівок. Про те ж, як бути тим переселенцям, які перебувають у «розстрільних» списках тих бандюків, та тим, які втратили своє житло під час воєнних дій, там ані слова!
І це не перебільшення та не емоції автора. Так, за даними лідера громадської організації «Народна довіра» Сергія Шахова, які він оприлюднив нещодавно в ефірі однієї з FM-станцій, у підвалах «ЛНР» та «ДНР» ув’язнені сьогодні близько 20 тисяч (!) українських патріотів. Про них наші високопосадовці взагалі воліють не згадувати.
Але і президент, і депутати Верховної Ради роблять таким чином вигляд, що переконані в тому, що проросійські терористи самі по собі скасують ті списки та відбудують утрачене біженцями житло.
У 4-му ж пункті 10-ї статті закону знов та ж злочинна «маніловщина» наших законодавців з їхніми інфантильними мріями про те, що бойовики гарантують нам, переселенцям, вільне волевиявлення та таємне голосування на місцевих виборах у жовтні цього року. Навіть люди з багатою уявою, які хоч раз побачили тих терористів наживо, не можуть собі уявити таку ідилію, коли озброєні «сепари» захищатимуть на виборчих дільницях українців-біженців від розлюченого натовпу їхніх колишніх сусідів-«ватників».
Додамо сюди те, що включати «переміщених» громадян України до виборчих списків за місцем їхнього (дуже схоже на те, що вже постійного) проживання наші можновладці точно не збираються, і можна зробити висновок про те, що держава таким чином свідомо позбавила виборчого права 1,4 мільйони своїх громадян.
І таке ставлення до біженців помітне не тільки нам, але навіть із Європи. Так, депутат Європарламенту Річард Ховітт присоромив чільний український уряд за те, що той не піклується належним чином про власних громадян із Донбасу.
Але я сумніваюсь у тому, що більшість читачів співчувають їм. Так, на різноманітних сайтах вельми поширена думка про те, що ми самі винні в тому, що з нами сталося. Мовляв, якби ми вийшли на вулицю проти чисельних та добре зорганізованих агентурою ФСБ «тітушок» у березні-квітні минулого року, як це зробили харків’яни та одесити, то взагалі не було б ніяких «еленерів» з «денеерами».
Можна по-різному ставитися до такої поширеної громадської думки. Особисто ж я вважаю її прямим наслідком прихованої пропаганди нашої держави, яка таким чином намагається позбутися власної відповідальності за те, що сталося на Донбасі.
Довести це нескладно. Так, захоплену «тітушками» в один день із Донецькою ОДА та Луганським СБУ Харківську ОДА спецпідрозділ МВС «Ягуар» звільнив чомусь уже через кілька годин після її захоплення. Жодної ж спроби звільнити донецьку та луганську держустанови не було зроблено упродовж цілого місяця! Аж до самого утворення сумнозвісних «ЛНР» та «ДНР». Ті ж, хто ухвалював у Києві ті ганебні рішення про долю Донецька та Луганська, й досі перебувають на вищих щаблях державної влади в Україні, так що сподіватися від них звільнення Донбасу, погодьтеся, можуть тільки невиправні оптимісти.
Майже впевнена в тому, що українська сторона не веде мову про біженців і в Мінську. А якщо й веде, то суто формально, бо за результатами всіх мінських домовленостей про «внутрішньо переміщених (цікаво, ким це переміщених?) осіб» не було жодного слова!
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що держава ставиться до 1,4 мільйона своїх «переміщених» громадян майже як до зниклих безвісти.
Яку ж державу маємо в Україні?
Коли держава не помічає своїх громадян, то мимоволі постає питання: а що ж тоді вона собою являє? Колись я прочитала таке визначення нашої держави: це холдинг, спрямований на збагачення жалюгідної купки людей, який виконує всі інші свої державні функції суто формально. Тоді – а це було років 5 тому – я жахнулася з такої дефініції. Сьогодні ж вимушена, на жаль, погодитися з нею.
Так-так, наша держава настільки захоплена виконанням тієї своєї функції, що їй просто не до проблем якихось там переселенців. То чи варто тоді дивуватися, що їх нема і в законі України «Про субсидії»? Згідно з ним, ті субсидії не призначаються особам, які зробили упродовж останнього року покупки більш, ніж на 50 тисяч гривень. Як ви думаєте, невже з тих майже півтора мільйона українців, залишених не без вини держави без власної домівки, ніхто не придбав сяке-таке житло за цей час?
Виходить, що розраховувати на субсидії вони аж ніяк не можуть. При цьому, більшість із них ще не досягли пенсійного віку, мають дітей та батьків на руках, і далеко не всі так гарно працевлаштовані, як ті, хто має право на субсидії в Україні. Може, держава сподівається в цьому випадку, що ті переселенці вкладуться, сплачуючи за комуналку, в ті 440 чи 880 гривень, які вона надає їм щомісяця, і субсидія їм зовсім не потрібна? Виглядає вельми цинічно, чи не так?
Для порівняння наведу приклад ставлення європейської держави Польщі до постраждалих унаслідок війни на Донбасі – ні, не своїх власних громадян, а лише до етнічних поляків, які самі та їхні батьки з дідами народилися і все своє свідоме життя прожили не в Польщі, а саме в Україні! Так от, польська держава вивезла з Донбасу і влаштувала в себе за власний кошт усіх охочих етнічних поляків з окупованих територій!
Так що зміни в Конституції України, на моє глибоке переконання, потрібні не тільки в царині децентралізації влади, але і в плані державної ідеології. Бо держава без власної національної ідеології саме й призвела Україну до створення того антиукраїнського холдингу, який грабує її вже чвертьстоліття, і якому наплювати на її громадян.
А війна на Донбасі лише зробила це очевидним.
Ірина Магрицька – вимушена переселенка
ОДЕССА. АКЦИЯ ’ШКОЛЬНЫЙ ПОРТФЕЛИК’ ПРОВОДИТСЯ СОВМЕСТНО С БФ ’КАРИТАС ОДЕССА УГКЦ’
15-16 августа на площади Независимости с 16:00 до 20:00 мы ждём всех добрый и отзывчивых людей и просто тех, кто хочет приятно и с пользой провести выходные! Мы угостим Вас вкусным компотом и божественной выпечкой отпекарни ’Штруделя & Со’.
Цель мероприятия - собрать полностью укомплектованные портфели для детей-переселенцев.
Товары, которые можно пожертвовать:
- ручки;
- тетрадки (в клетку/линейку/косую линейку);
- пеналы;
- клей;
- пластилин;
- краски акварельные/гуашевые;
- альбомы для рисования;
- цветную бумагу;
- рюкзаки;
- линейки;
- точилки;
- ножницы;
- обложки для тетрадей;
- кисточки для рисования;
- фломастеры;
- цветные карандаши;
- простые карандаши;
- стирательные резинки;
- школьную форму (юбки, брюки, жакеты, блузки, рубашки).
Все это можно ещё принести в любой будний день с 10:00 до 18:00 в офис ’Каритас Одесса УГКЦ’ по адресу Лермонтовский переулок, 13 (вход со стороны ул. Белинского) или ул. Южная, 40. Тел: 067 519 40 50; 048 798 69 28
Когда: 15-16 августа
Где: площадь Независимости
Во сколько: с 16:00 до 20:00
15-16 августа на площади Независимости с 16:00 до 20:00 мы ждём всех добрый и отзывчивых людей и просто тех, кто хочет приятно и с пользой провести выходные! Мы угостим Вас вкусным компотом и божественной выпечкой отпекарни ’Штруделя & Со’.
Цель мероприятия - собрать полностью укомплектованные портфели для детей-переселенцев.
Товары, которые можно пожертвовать:
- ручки;
- тетрадки (в клетку/линейку/косую линейку);
- пеналы;
- клей;
- пластилин;
- краски акварельные/гуашевые;
- альбомы для рисования;
- цветную бумагу;
- рюкзаки;
- линейки;
- точилки;
- ножницы;
- обложки для тетрадей;
- кисточки для рисования;
- фломастеры;
- цветные карандаши;
- простые карандаши;
- стирательные резинки;
- школьную форму (юбки, брюки, жакеты, блузки, рубашки).
Все это можно ещё принести в любой будний день с 10:00 до 18:00 в офис ’Каритас Одесса УГКЦ’ по адресу Лермонтовский переулок, 13 (вход со стороны ул. Белинского) или ул. Южная, 40. Тел: 067 519 40 50; 048 798 69 28
Когда: 15-16 августа
Где: площадь Независимости
Во сколько: с 16:00 до 20:00
annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляГл@ша
автоматично)
Дякую
Врятували ви мої мізки
бо маю занадто питливу вдачу, як 5-річна дитина, не заспокоююсь, допоки не зрозумію 
Врятували ви мої мізки
бо маю занадто питливу вдачу, як 5-річна дитина, не заспокоююсь, допоки не зрозумію 
annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляasjaua
Я в своё время на Советчицу пришла из-за этих ников, думала, что здесь панки тусуются)
пані має ірокеза?
Ответ дляНата Лия
ДЛЯ ДЕРЖАВИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ– ЦЕ«ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ»
Під час війни стає очевидною сутність кожного її учасника. Бо людина на війні обов’язково діє відповідно до її морального та ментального стрижнів. Те ж саме можна сказати і про воюючі держави, зокрема, стосовно їхнього ставлення до власних громадян.
Ставлення ж нашої держави до власних громадян, які втратили все, окрім життя, внаслідок війни на Донбасі, є в цьому плані вельми промовистим. Вона навіть не спромоглася назвати їх біженцями, вигадавши, про всяк випадок, як і у випадку з АТО, термін «внутрішньо переміщені особи».
Можливо, для когось із тих майже півтора мільйона українців він і підходить, але особисто мені й багатьом моїм знайомим довелося кидати свої рідні домівки, як кажуть, у тому, в чому ми стояли, і з тим, що мали на той момент у кишенях. І переселенцями в цьому випадку нас може називати лише той, хто хоче нас або образити, або ставиться до нас, як до комах.
Очільники ж нашої держави, очевидно, належать саме до числа останніх. І це дуже легко довести на конкретних фактах.
Переселенців в Україні де-юре ніде нема
Так, у розлогому законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» про тих переселенців згадується лише в 4-х рядках. Але ж ті люди становлять п’яту частину населення Донбасу, і повірте мені, найбільш лояльну до нашої держави частину.
Та навіть ті чотири рядки стосовно переселенців носять суто декларативний характер. Так, у передмові до закону наші можновладці щиро сподіваються на створення терористами-сепаратистами належних умов для повернення їх до власних домівок. Про те ж, як бути тим переселенцям, які перебувають у «розстрільних» списках тих бандюків, та тим, які втратили своє житло під час воєнних дій, там ані слова!
І це не перебільшення та не емоції автора. Так, за даними лідера громадської організації «Народна довіра» Сергія Шахова, які він оприлюднив нещодавно в ефірі однієї з FM-станцій, у підвалах «ЛНР» та «ДНР» ув’язнені сьогодні близько 20 тисяч (!) українських патріотів. Про них наші високопосадовці взагалі воліють не згадувати.
Але і президент, і депутати Верховної Ради роблять таким чином вигляд, що переконані в тому, що проросійські терористи самі по собі скасують ті списки та відбудують утрачене біженцями житло.
У 4-му ж пункті 10-ї статті закону знов та ж злочинна «маніловщина» наших законодавців з їхніми інфантильними мріями про те, що бойовики гарантують нам, переселенцям, вільне волевиявлення та таємне голосування на місцевих виборах у жовтні цього року. Навіть люди з багатою уявою, які хоч раз побачили тих терористів наживо, не можуть собі уявити таку ідилію, коли озброєні «сепари» захищатимуть на виборчих дільницях українців-біженців від розлюченого натовпу їхніх колишніх сусідів-«ватників».
Додамо сюди те, що включати «переміщених» громадян України до виборчих списків за місцем їхнього (дуже схоже на те, що вже постійного) проживання наші можновладці точно не збираються, і можна зробити висновок про те, що держава таким чином свідомо позбавила виборчого права 1,4 мільйони своїх громадян.
І таке ставлення до біженців помітне не тільки нам, але навіть із Європи. Так, депутат Європарламенту Річард Ховітт присоромив чільний український уряд за те, що той не піклується належним чином про власних громадян із Донбасу.
Але я сумніваюсь у тому, що більшість читачів співчувають їм. Так, на різноманітних сайтах вельми поширена думка про те, що ми самі винні в тому, що з нами сталося. Мовляв, якби ми вийшли на вулицю проти чисельних та добре зорганізованих агентурою ФСБ «тітушок» у березні-квітні минулого року, як це зробили харків’яни та одесити, то взагалі не було б ніяких «еленерів» з «денеерами».
Можна по-різному ставитися до такої поширеної громадської думки. Особисто ж я вважаю її прямим наслідком прихованої пропаганди нашої держави, яка таким чином намагається позбутися власної відповідальності за те, що сталося на Донбасі.
Довести це нескладно. Так, захоплену «тітушками» в один день із Донецькою ОДА та Луганським СБУ Харківську ОДА спецпідрозділ МВС «Ягуар» звільнив чомусь уже через кілька годин після її захоплення. Жодної ж спроби звільнити донецьку та луганську держустанови не було зроблено упродовж цілого місяця! Аж до самого утворення сумнозвісних «ЛНР» та «ДНР». Ті ж, хто ухвалював у Києві ті ганебні рішення про долю Донецька та Луганська, й досі перебувають на вищих щаблях державної влади в Україні, так що сподіватися від них звільнення Донбасу, погодьтеся, можуть тільки невиправні оптимісти.
Майже впевнена в тому, що українська сторона не веде мову про біженців і в Мінську. А якщо й веде, то суто формально, бо за результатами всіх мінських домовленостей про «внутрішньо переміщених (цікаво, ким це переміщених?) осіб» не було жодного слова!
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що держава ставиться до 1,4 мільйона своїх «переміщених» громадян майже як до зниклих безвісти.
Яку ж державу маємо в Україні?
Коли держава не помічає своїх громадян, то мимоволі постає питання: а що ж тоді вона собою являє? Колись я прочитала таке визначення нашої держави: це холдинг, спрямований на збагачення жалюгідної купки людей, який виконує всі інші свої державні функції суто формально. Тоді – а це було років 5 тому – я жахнулася з такої дефініції. Сьогодні ж вимушена, на жаль, погодитися з нею.
Так-так, наша держава настільки захоплена виконанням тієї своєї функції, що їй просто не до проблем якихось там переселенців. То чи варто тоді дивуватися, що їх нема і в законі України «Про субсидії»? Згідно з ним, ті субсидії не призначаються особам, які зробили упродовж останнього року покупки більш, ніж на 50 тисяч гривень. Як ви думаєте, невже з тих майже півтора мільйона українців, залишених не без вини держави без власної домівки, ніхто не придбав сяке-таке житло за цей час?
Виходить, що розраховувати на субсидії вони аж ніяк не можуть. При цьому, більшість із них ще не досягли пенсійного віку, мають дітей та батьків на руках, і далеко не всі так гарно працевлаштовані, як ті, хто має право на субсидії в Україні. Може, держава сподівається в цьому випадку, що ті переселенці вкладуться, сплачуючи за комуналку, в ті 440 чи 880 гривень, які вона надає їм щомісяця, і субсидія їм зовсім не потрібна? Виглядає вельми цинічно, чи не так?
Для порівняння наведу приклад ставлення європейської держави Польщі до постраждалих унаслідок війни на Донбасі – ні, не своїх власних громадян, а лише до етнічних поляків, які самі та їхні батьки з дідами народилися і все своє свідоме життя прожили не в Польщі, а саме в Україні! Так от, польська держава вивезла з Донбасу і влаштувала в себе за власний кошт усіх охочих етнічних поляків з окупованих територій!
Так що зміни в Конституції України, на моє глибоке переконання, потрібні не тільки в царині децентралізації влади, але і в плані державної ідеології. Бо держава без власної національної ідеології саме й призвела Україну до створення того антиукраїнського холдингу, який грабує її вже чвертьстоліття, і якому наплювати на її громадян.
А війна на Донбасі лише зробила це очевидним.
Ірина Магрицька – вимушена переселенка
Під час війни стає очевидною сутність кожного її учасника. Бо людина на війні обов’язково діє відповідно до її морального та ментального стрижнів. Те ж саме можна сказати і про воюючі держави, зокрема, стосовно їхнього ставлення до власних громадян.
Ставлення ж нашої держави до власних громадян, які втратили все, окрім життя, внаслідок війни на Донбасі, є в цьому плані вельми промовистим. Вона навіть не спромоглася назвати їх біженцями, вигадавши, про всяк випадок, як і у випадку з АТО, термін «внутрішньо переміщені особи».
Можливо, для когось із тих майже півтора мільйона українців він і підходить, але особисто мені й багатьом моїм знайомим довелося кидати свої рідні домівки, як кажуть, у тому, в чому ми стояли, і з тим, що мали на той момент у кишенях. І переселенцями в цьому випадку нас може називати лише той, хто хоче нас або образити, або ставиться до нас, як до комах.
Очільники ж нашої держави, очевидно, належать саме до числа останніх. І це дуже легко довести на конкретних фактах.
Переселенців в Україні де-юре ніде нема
Так, у розлогому законі України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» про тих переселенців згадується лише в 4-х рядках. Але ж ті люди становлять п’яту частину населення Донбасу, і повірте мені, найбільш лояльну до нашої держави частину.
Та навіть ті чотири рядки стосовно переселенців носять суто декларативний характер. Так, у передмові до закону наші можновладці щиро сподіваються на створення терористами-сепаратистами належних умов для повернення їх до власних домівок. Про те ж, як бути тим переселенцям, які перебувають у «розстрільних» списках тих бандюків, та тим, які втратили своє житло під час воєнних дій, там ані слова!
І це не перебільшення та не емоції автора. Так, за даними лідера громадської організації «Народна довіра» Сергія Шахова, які він оприлюднив нещодавно в ефірі однієї з FM-станцій, у підвалах «ЛНР» та «ДНР» ув’язнені сьогодні близько 20 тисяч (!) українських патріотів. Про них наші високопосадовці взагалі воліють не згадувати.
Але і президент, і депутати Верховної Ради роблять таким чином вигляд, що переконані в тому, що проросійські терористи самі по собі скасують ті списки та відбудують утрачене біженцями житло.
У 4-му ж пункті 10-ї статті закону знов та ж злочинна «маніловщина» наших законодавців з їхніми інфантильними мріями про те, що бойовики гарантують нам, переселенцям, вільне волевиявлення та таємне голосування на місцевих виборах у жовтні цього року. Навіть люди з багатою уявою, які хоч раз побачили тих терористів наживо, не можуть собі уявити таку ідилію, коли озброєні «сепари» захищатимуть на виборчих дільницях українців-біженців від розлюченого натовпу їхніх колишніх сусідів-«ватників».
Додамо сюди те, що включати «переміщених» громадян України до виборчих списків за місцем їхнього (дуже схоже на те, що вже постійного) проживання наші можновладці точно не збираються, і можна зробити висновок про те, що держава таким чином свідомо позбавила виборчого права 1,4 мільйони своїх громадян.
І таке ставлення до біженців помітне не тільки нам, але навіть із Європи. Так, депутат Європарламенту Річард Ховітт присоромив чільний український уряд за те, що той не піклується належним чином про власних громадян із Донбасу.
Але я сумніваюсь у тому, що більшість читачів співчувають їм. Так, на різноманітних сайтах вельми поширена думка про те, що ми самі винні в тому, що з нами сталося. Мовляв, якби ми вийшли на вулицю проти чисельних та добре зорганізованих агентурою ФСБ «тітушок» у березні-квітні минулого року, як це зробили харків’яни та одесити, то взагалі не було б ніяких «еленерів» з «денеерами».
Можна по-різному ставитися до такої поширеної громадської думки. Особисто ж я вважаю її прямим наслідком прихованої пропаганди нашої держави, яка таким чином намагається позбутися власної відповідальності за те, що сталося на Донбасі.
Довести це нескладно. Так, захоплену «тітушками» в один день із Донецькою ОДА та Луганським СБУ Харківську ОДА спецпідрозділ МВС «Ягуар» звільнив чомусь уже через кілька годин після її захоплення. Жодної ж спроби звільнити донецьку та луганську держустанови не було зроблено упродовж цілого місяця! Аж до самого утворення сумнозвісних «ЛНР» та «ДНР». Ті ж, хто ухвалював у Києві ті ганебні рішення про долю Донецька та Луганська, й досі перебувають на вищих щаблях державної влади в Україні, так що сподіватися від них звільнення Донбасу, погодьтеся, можуть тільки невиправні оптимісти.
Майже впевнена в тому, що українська сторона не веде мову про біженців і в Мінську. А якщо й веде, то суто формально, бо за результатами всіх мінських домовленостей про «внутрішньо переміщених (цікаво, ким це переміщених?) осіб» не було жодного слова!
Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що держава ставиться до 1,4 мільйона своїх «переміщених» громадян майже як до зниклих безвісти.
Яку ж державу маємо в Україні?
Коли держава не помічає своїх громадян, то мимоволі постає питання: а що ж тоді вона собою являє? Колись я прочитала таке визначення нашої держави: це холдинг, спрямований на збагачення жалюгідної купки людей, який виконує всі інші свої державні функції суто формально. Тоді – а це було років 5 тому – я жахнулася з такої дефініції. Сьогодні ж вимушена, на жаль, погодитися з нею.
Так-так, наша держава настільки захоплена виконанням тієї своєї функції, що їй просто не до проблем якихось там переселенців. То чи варто тоді дивуватися, що їх нема і в законі України «Про субсидії»? Згідно з ним, ті субсидії не призначаються особам, які зробили упродовж останнього року покупки більш, ніж на 50 тисяч гривень. Як ви думаєте, невже з тих майже півтора мільйона українців, залишених не без вини держави без власної домівки, ніхто не придбав сяке-таке житло за цей час?
Виходить, що розраховувати на субсидії вони аж ніяк не можуть. При цьому, більшість із них ще не досягли пенсійного віку, мають дітей та батьків на руках, і далеко не всі так гарно працевлаштовані, як ті, хто має право на субсидії в Україні. Може, держава сподівається в цьому випадку, що ті переселенці вкладуться, сплачуючи за комуналку, в ті 440 чи 880 гривень, які вона надає їм щомісяця, і субсидія їм зовсім не потрібна? Виглядає вельми цинічно, чи не так?
Для порівняння наведу приклад ставлення європейської держави Польщі до постраждалих унаслідок війни на Донбасі – ні, не своїх власних громадян, а лише до етнічних поляків, які самі та їхні батьки з дідами народилися і все своє свідоме життя прожили не в Польщі, а саме в Україні! Так от, польська держава вивезла з Донбасу і влаштувала в себе за власний кошт усіх охочих етнічних поляків з окупованих територій!
Так що зміни в Конституції України, на моє глибоке переконання, потрібні не тільки в царині децентралізації влади, але і в плані державної ідеології. Бо держава без власної національної ідеології саме й призвела Україну до створення того антиукраїнського холдингу, який грабує її вже чвертьстоліття, і якому наплювати на її громадян.
А війна на Донбасі лише зробила це очевидним.
Ірина Магрицька – вимушена переселенка
Вона навіть не спромоглася назвати їх біженцями, вигадавши, про всяк випадок, як і у випадку з АТО, термін «внутрішньо переміщені особи»’
Біженці: Біженці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.
Далі можна не читати.
Біженці: Біженці (або утікачі) — особи, які внаслідок обґрунтованих побоювань стали жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами своєї країни та не можуть або не бажають користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань.
Далі можна не читати.
annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляasjaua
пани по мировоззрению панк) ирокеза не было, но с зелёными по попу волосами и чёрными губами ходила)
Ви смілива) а я про панків знаю тільки що зовнішньо видно, а сама ідея чи мотивація панків для мене таємниця
Щось я тут про Сьюзі давно не чула, поправді її прогнози якось заспокоювали та втішали. Дівчатка, як вам виживається сьогодні під обстрілами? Чи всі вже виїхали з того пекла? От що значить кілька днів не мати компа - зовсім відстала від поїзда
Аркадий Бабченко
3 год. · Moscow, Russia · Змінено ·
Я сейчас не буду про блокаду, ветеранов, голод, великую войну и крошки со стола. Я про современность. Про наши дни. Про сегодня.
Рита в нашей семье появилась первой, лет десять назад. Было ей шесть или семь лет. Пожарили яичницу. У ребенка были совершенно квадратные глаза - как вы это сделали? За шесть лет в детском доме ребенок ни разу не видел жаренного яйца. Только вареные.Мясо есть не могла. Отсутсвовал жевательный рефлекс. Ну то есть вот совсем - только каша и картофельное пюре. Ну, еще вареную курицу. Это максимум. В шесть лет - панкератит, дефицит веса, рвота от любой пищи, которая не представляет из себя перетертую с водой детдомовскую кашу.
Ну, бог с ним. Это было десять лет назад - темное прошлое, проклятое либеральное наследие, дешевая нефть, Путин всего пять лет у власти.
Ок. Свету взяли из детдома два года назад. О том, что она никогда не видела — не то что не ела, не знала о его существовании, то есть даже на картинке не видела! — винограда, мы выяснили в её первый же визит. Как раз Новый Год был. Ставлю виноград на стол, спрашивает — что это такое. Начал выяснять. Арбуз знает. Помидор знает. Огурец знает. Банан знает. Дыню — уже нет. Все, что сложнее киви — даже спрашивать не стали. На улице выяснилось, что не знает снегокат. В 14 лет ребенок в зимней нефтедобывающей стране ни разу в жизни не видел снегоката. Зато, как включили телевизор, тут же выпалила: „Это Путин, он хороший!“
Это два года назад. Путин 15 лет у власти, нефть по стопятьдесят, Ротенберги, Олимпиада, Сверхдержава, князь Владимир, сакральность, духовность, Путин-Путин-Путин.
Ребенок в детском доме в трехстах километрах от Москвы за четырнадцать лет в нефтяной энергетической сверхдержаве ни разу в жизни не видел винограда. Доказано.
В Брянской области позавчера уничтожено 200 тонн персиков, нектаринов, винограда и других фруктов.
В психиатрии есть такое понятие - нравственная идиотия. Это когда у человека отсутствуют какие-либо из важнейших эмоций. Например, сострадание, любовь, уважение, инстинкт защиты детей.
Ну… Ну, короче, и так все понятно.
Чего тут еще говорить-то.
3 год. · Moscow, Russia · Змінено ·
Я сейчас не буду про блокаду, ветеранов, голод, великую войну и крошки со стола. Я про современность. Про наши дни. Про сегодня.
Рита в нашей семье появилась первой, лет десять назад. Было ей шесть или семь лет. Пожарили яичницу. У ребенка были совершенно квадратные глаза - как вы это сделали? За шесть лет в детском доме ребенок ни разу не видел жаренного яйца. Только вареные.Мясо есть не могла. Отсутсвовал жевательный рефлекс. Ну то есть вот совсем - только каша и картофельное пюре. Ну, еще вареную курицу. Это максимум. В шесть лет - панкератит, дефицит веса, рвота от любой пищи, которая не представляет из себя перетертую с водой детдомовскую кашу.
Ну, бог с ним. Это было десять лет назад - темное прошлое, проклятое либеральное наследие, дешевая нефть, Путин всего пять лет у власти.
Ок. Свету взяли из детдома два года назад. О том, что она никогда не видела — не то что не ела, не знала о его существовании, то есть даже на картинке не видела! — винограда, мы выяснили в её первый же визит. Как раз Новый Год был. Ставлю виноград на стол, спрашивает — что это такое. Начал выяснять. Арбуз знает. Помидор знает. Огурец знает. Банан знает. Дыню — уже нет. Все, что сложнее киви — даже спрашивать не стали. На улице выяснилось, что не знает снегокат. В 14 лет ребенок в зимней нефтедобывающей стране ни разу в жизни не видел снегоката. Зато, как включили телевизор, тут же выпалила: „Это Путин, он хороший!“
Это два года назад. Путин 15 лет у власти, нефть по стопятьдесят, Ротенберги, Олимпиада, Сверхдержава, князь Владимир, сакральность, духовность, Путин-Путин-Путин.
Ребенок в детском доме в трехстах километрах от Москвы за четырнадцать лет в нефтяной энергетической сверхдержаве ни разу в жизни не видел винограда. Доказано.
В Брянской области позавчера уничтожено 200 тонн персиков, нектаринов, винограда и других фруктов.
В психиатрии есть такое понятие - нравственная идиотия. Это когда у человека отсутствуют какие-либо из важнейших эмоций. Например, сострадание, любовь, уважение, инстинкт защиты детей.
Ну… Ну, короче, и так все понятно.
Чего тут еще говорить-то.
прочитала Магрицьку,потім про неї, освічена людина,але як можна порівнювати Польщу з Україною?Ми зараз не рівня Польщі,тому кивати ,а ось як у них ,а ви так не зробите для нас,вельми по-дурному.Інша справа коли б наш рівень життя був такий як у них тоді так, можна було б і присоромити,й носом ткнути,а так вибачте в Україні є не лише переселенці,а й інші жителі,яким ця країна також зобовязана.До речі війну розвязало там не керівництво,яке б воно тричі було нерадиве,війну в деякому сенсі підтримали самі ж жителі Донбассу,підтримали,а тепер кивають і на дітей,і на пенсіонерів ,і на чорта лисого,аби самим не сісти та неподумати,а може через нас?Можливо ми щось зробили не так,можливо через наше прагнення жити в росії тепер страждають і істинні патріоти Донеччини?
annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляГл@ша
сама така
це ще ви пропустили момент коли їх лише запровадили,ото іграшка була написати під анонімом та подивитися яке тобі дадуть імя
це ще ви пропустили момент коли їх лише запровадили,ото іграшка була написати під анонімом та подивитися яке тобі дадуть імя
Оце й добрє, що я на таке не попала, бо щоб мені дали нік з якоюсь дупкою, то я б втекла подалі та не мала змоги спілкуватись з свідоміто-бандеро-укропками





annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляГл@ша
прочитала Магрицьку,потім про неї, освічена людина,але як можна порівнювати Польщу з Україною?Ми зараз не рівня Польщі,тому кивати ,а ось як у них ,а ви так не зробите для нас,вельми по-дурному.Інша справа коли б наш рівень життя був такий як у них тоді так, можна було б і присоромити,й носом ткнути,а так вибачте в Україні є не лише переселенці,а й інші жителі,яким ця країна також зобовязана.До речі війну розвязало там не керівництво,яке б воно тричі було нерадиве,війну в деякому сенсі підтримали самі ж жителі Донбассу,підтримали,а тепер кивають і на дітей,і на пенсіонерів ,і на чорта лисого,аби самим не сісти та неподумати,а може через нас?Можливо ми щось зробили не так,можливо через наше прагнення жити в росії тепер страждають і істинні патріоти Донеччини?
Нажаль ще багато нашого люду чекають від держави дієвості, якогось руху уперед, а самі нічогісенько не роблять для держави. Ось узяти у маленькому масштабі- ми чекаєм, щоб голова села налагодив вивіз сміття і в той же час не гребуєм влаштувати смітник вздовж дороги, навіть під паркан сусіда пляшку пивну запулимо. То хто більш винен у цьому безладі?
Ответ дляannashahan
Нажаль ще багато нашого люду чекають від держави дієвості, якогось руху уперед, а самі нічогісенько не роблять для держави. Ось узяти у маленькому масштабі- ми чекаєм, щоб голова села налагодив вивіз сміття і в той же час не гребуєм влаштувати смітник вздовж дороги, навіть під паркан сусіда пляшку пивну запулимо. То хто більш винен у цьому безладі?
ось,потрібно розпочати з себе,адже з нас складається суспільство
краказябра• 10 августа 2015
Ответ дляsense
Горят 110 тысяч гектаров леса в Сибири. Видео из Улан-Удэ
Добрый день!
Очень жаль оленей, медведей и других разумных существ, вот кому точно не повезло родиться в расее.
Ксюша-Ксюшенька• 10 августа 2015
Ответ дляНата Лия
Плохие новости. Бои почти по всей линии фронта. Боевики идут в наступление. ООН обеспокоены...
у нас пооооолная тишина, пока......
Ответ дляМандолина Бу
у нас пооооолная тишина, пока......
из переклички в ВК:)
’мин 15 назад на буденовке сепары зениткой воздушный фонарик сбить пытались ( кто то их тролил или просто развлекался) но и вэто ярко светящееся в небе тело они не попали.....он спокойно проплыл по небо и благополучно затух’
annashahan• 10 августа 2015
Ответ дляНата Лия
Плохие новости. Бои почти по всей линии фронта. Боевики идут в наступление. ООН обеспокоены...
То ж не у їхню хату біда прийшла, то виглядає як ввічлива людина задля підтримування розмови про погоду питає
коли ж ця гра в АТО закінчиться? Різати гангрену треба зразу всю, а не по шматочечку, бо то є великий ризик загибелі всього організма. Не хочуть вони миру, то дати їм про....ся так, щоб у свої скрепи закарбували - чужого брати ЗАСЬ! Щоб трясли своїми іскандерами у своїй землі, якщо такі херої войовничі. Та якби тільки нашим хлопцям дозволили, то наші ж дійсно козаки, де не вистачить сили - візьмуть хитрістю, розумом. Не розумію я такої дипломатії
Ответ дляИнеска К
В ’ДНР’ сделали невозможное: написали учебник по «истории Отечества»
В самопровозглашенной ДНР переходят «на собственный стандарт образования», который заявляют в качестве максимально адаптированного «под наши условия и под наших детей».
В самопровозглашенной ДНР переходят «на собственный стандарт образования», который заявляют в качестве максимально адаптированного «под наши условия и под наших детей».
бідні діти,через рік такого навчання,вони будуть втрачені вже назавжди
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу