Женамужная• 21 февраля 2017
Племянница порезала руки....Помогите советом
Кто сталкивался с подобным расскажите свои истории пожалуйста. Как действовать не знает никто. Кричать и бить боимся, разговоры не помогают абсолютно, у невестки и брата опускаются руки.
14 лет, учится крайне плохо, нету интереса ни к чему абсолютно, год назад стала неуправляемой, не слышит маму, делает все по-своему, в школу приходит на 2, 3 урок. Вниманием не обделена, невестка приходит с базара и с ними (есть младшая дочка 9 лет) общается, делает уроки, ОНА ВСЕГДА РЯДОМ!!!!! Гулять не пускают, девочка в реале очень наивная и подчиняемая, ее очень просто обмануть парню постарше. Сегодня брат позвонил утром и рассказал, что порезала руку и вырезала лезвием - "смерть". Единственный момент, который может имеет значение, когда она маленькой была у невестки мама инвалид была, она не ходила, лежачая и невестка паралельно с грудничком ухаживала за мамой. Мой брат женился на невестке, когда девочке было 4 года, он к ней относится хорошо.
14 лет, учится крайне плохо, нету интереса ни к чему абсолютно, год назад стала неуправляемой, не слышит маму, делает все по-своему, в школу приходит на 2, 3 урок. Вниманием не обделена, невестка приходит с базара и с ними (есть младшая дочка 9 лет) общается, делает уроки, ОНА ВСЕГДА РЯДОМ!!!!! Гулять не пускают, девочка в реале очень наивная и подчиняемая, ее очень просто обмануть парню постарше. Сегодня брат позвонил утром и рассказал, что порезала руку и вырезала лезвием - "смерть". Единственный момент, который может имеет значение, когда она маленькой была у невестки мама инвалид была, она не ходила, лежачая и невестка паралельно с грудничком ухаживала за мамой. Мой брат женился на невестке, когда девочке было 4 года, он к ней относится хорошо.
показать весь текст
118
0
Вот точно, как будто в школе никто не учился. У моей подруги руки были порезаны лезвием, а еще была фишка спичками стирать кожу и делать шрамы. Сколько было и крестов и имен мальчиков. Могу сказать одно, наверное все-таки возраст, не знаю что было в голове, наверное полова. Это не мешало учиться хоть и не на отлично, но хорошо, очень много читала литературы.
Дай Бог все образумится)))
Где девочка вырезала слово ’ смерть’ ? На руке? Я вам не верю!
Полоснуть по венам - это 3 секунды , но пока вырежешь слово, можно усса***ся, испугаться боли . Не верю.
Полоснуть по венам - это 3 секунды , но пока вырежешь слово, можно усса***ся, испугаться боли . Не верю.
У меня вообще нет дочери. 
Вы не знаете хорошего психолога в Киеве? Автор просит подсказать ей, будут девочку из пгт возить в столицу.
Автор, если вы не читали про китов, то порезы лезвием рук - это один из признаков что ребенок состоит в какой-то группе в соцсетях. Обрубить интернет минимум на неделю.
Ответ дляRimBt
просто ее не водят на кружки ! ей абсолютно нечем заняться 
плюсуюсь. девочке смертельно скучно...
в пгт к тому же...
еще и не пускают никуда...
в пгт к тому же...
еще и не пускают никуда...
Ну я пока еще тут никого не оскорбляла. Обычная киевская школа. 14 лет мне было в начале 90-х и я хорошо помню то время.
Пост не для автора темы, контактов психолога из Киева, к сожалению, нет.
Просто посыл для всех, раздувающих истерию вокруг всех этих ...китов и пр.
ИМХО, как мамы подростка: все эти темы про китов и прочая - искусственный вброс, созданный для отвлечения от других проблем. Очень подлый ’вброс’, т.к. используется то, на чем играть очень просто - любовь к детям, детские жизни и материнские инстинкты.
И вы, девочки, своими страхами и истериками все только подогреваете и усугубляете.
А советы, которые зачастую звучат в подобных темах, иногда глупые и даже бредовые.
Ну что значит ’отберите телефон, планшет, удалите из соц. сетей, загрузите уроками и секциями, накажите...’ и что там еще обычно советуют?? Это только усугубит протест ребенка, и ему захочется сделать все назло злым и не понимающим его родителям.
Вместо ’держать и не пущать’ - общайтесь с своими детьми. Просто общайтесь, любите, наблюдайте, объясняйте.
Многие из вас знают любимую группу или песню своего ребенка? О чем мечтает? Кто нравится? Чего боится? Что читает? Кого из блоггеров смотрит? Ждет версус Ларина с Джараховым или хочет быть похожей на стримершу Карину? Хочет себе кепку Норд Фейс или гламурные бусики?
Если вы знаете точные ответы на эти и подобные вопросы - я спокойна за вас и ваших детей, у вас есть взаимопонимание и доверие. Если нет - то общайтесь, интересуйтесь жизнью своего подростка, учите, как можно и нужно отвечать агрессивно настроенным людям.
И еще - как пример. В окружении моей дочки-подростка есть девочка, которая резала вены. Не из-за групп. Просто ей было одиноко - родители развелись, папа в новой семье, мама устраивает свою жизнь. Девочка с 11 лет была предоставлена самой себе, вот и лезла всякая дурь в голову.
После того, как попала в больницу с очередными порезами и прошла курс психотерапии, до мамы все-таки дошло, и на очередной отдых на моря она поехала не с очередным кавалером, а с дочкой. Вдвоем, на 3 недели. Вернулись СЕМЬЕЙ. Оказалось, девочке совсем немного надо было - всего-то любви и чувства защищенности.
Просто посыл для всех, раздувающих истерию вокруг всех этих ...китов и пр.
ИМХО, как мамы подростка: все эти темы про китов и прочая - искусственный вброс, созданный для отвлечения от других проблем. Очень подлый ’вброс’, т.к. используется то, на чем играть очень просто - любовь к детям, детские жизни и материнские инстинкты.
И вы, девочки, своими страхами и истериками все только подогреваете и усугубляете.
А советы, которые зачастую звучат в подобных темах, иногда глупые и даже бредовые.
Ну что значит ’отберите телефон, планшет, удалите из соц. сетей, загрузите уроками и секциями, накажите...’ и что там еще обычно советуют?? Это только усугубит протест ребенка, и ему захочется сделать все назло злым и не понимающим его родителям.
Вместо ’держать и не пущать’ - общайтесь с своими детьми. Просто общайтесь, любите, наблюдайте, объясняйте.
Многие из вас знают любимую группу или песню своего ребенка? О чем мечтает? Кто нравится? Чего боится? Что читает? Кого из блоггеров смотрит? Ждет версус Ларина с Джараховым или хочет быть похожей на стримершу Карину? Хочет себе кепку Норд Фейс или гламурные бусики?
Если вы знаете точные ответы на эти и подобные вопросы - я спокойна за вас и ваших детей, у вас есть взаимопонимание и доверие. Если нет - то общайтесь, интересуйтесь жизнью своего подростка, учите, как можно и нужно отвечать агрессивно настроенным людям.
И еще - как пример. В окружении моей дочки-подростка есть девочка, которая резала вены. Не из-за групп. Просто ей было одиноко - родители развелись, папа в новой семье, мама устраивает свою жизнь. Девочка с 11 лет была предоставлена самой себе, вот и лезла всякая дурь в голову.
После того, как попала в больницу с очередными порезами и прошла курс психотерапии, до мамы все-таки дошло, и на очередной отдых на моря она поехала не с очередным кавалером, а с дочкой. Вдвоем, на 3 недели. Вернулись СЕМЬЕЙ. Оказалось, девочке совсем немного надо было - всего-то любви и чувства защищенности.
Верю, да я и не говорю, что это нормально. Просто хочется сказать, что всегда были похожие проблемы и во времена отсутствия интернета.
Если психолог сочтет нужным - может отправить на консультацию к психиатру.
В любом случае не стоит ждать, что пройдёт само, списывая на возраст.
Какие причины себя резать - надо выяснять. Даже если это привлечение внимания - с этим нужно работать.
Вон у нас было несколько лет назад. Внучка Джемилева повесилась. 10 лет было девочке. Её не взяли на море, хотела напугать родителей.
Чтобы там в их головах творится, мне кажется, это тот случай, где лучше перестраховаться.
В любом случае не стоит ждать, что пройдёт само, списывая на возраст.
Какие причины себя резать - надо выяснять. Даже если это привлечение внимания - с этим нужно работать.
Вон у нас было несколько лет назад. Внучка Джемилева повесилась. 10 лет было девочке. Её не взяли на море, хотела напугать родителей.
Чтобы там в их головах творится, мне кажется, это тот случай, где лучше перестраховаться.
Не по темі: Новина з ’китами’ бородата вже пару років. (навіть на ФБ обсмоктували це ще на початку минулого літа, наче, та й тоді вже зовсім не новина була). Нарешті для супермегаповільних про це розповіли по телеку і тепер тільки й мови 
Знову. Рекламували б оце таке лайно більше! Давайте ще зробіть це ’модним’! А й правда, що від дурних шкоди більше ніж від лихих.
По темі: Діти йшли, на жаль, в усі часи і без інтернету :( Часто все не так драматично і з різним рівнем втрат більшість цей вік таки переживає. Немає сенсу звинувачувати батьків, а дитину так точно ні в чому звинувачувати - вона постраждала сторона, а почуття провини в будь кого з учасників процесу нічого хорошого не додасть. Але! ЗДОРОВІ, ДОГЛЯНУТІ І ЩАСЛИВІ діти помирати НЕ ХОЧУТЬ. І ніхто їх не вмовить і не примусить - у них так само є інстинкт самозбереження як і в дорослих, перемогти його можуть тільки важки і сильні речі: клінічна депресія, шизофренія, важка хвороба, відчуття безпросвітності і втома, погані умови життя, відчуття покинутості (саме це робить людей будь-якого віку легкими жертвами). А дорослим зазвичай саме ЗДАЄТЬСЯ, що вони приділяють багато уваги, люблять, пестять і допомагають. Часто батьки, що мають час, гроші і готові віддано любити свою дитину, щиро люблять те що вони собі придумали, а своє справжнє дитя просто не знають, і дитина, на відміну від них, це добре усвідомлює, і боїться що світлий образ батькам дорожчий за неї. Так що вже казати про стомлених і замордованих на роботі людей, яким і дихати не хочеться, не те що пертися ввечері на прогулянку в парк, навіть якщо літо і погода ідеальна, грати разом у бадмінтон на подвір’ї, або разом готувати вечерю - все аби швидше впасти і не рухатися і хоч би трохи відпочити перед наступним безкінечним днем. А дитина НЕ ЗНАЄ як її любить мама. Насправді не знає. Бо це лише дитина. Ну невідомі їй ще ТАКІ почуття. Тому треба їх показувати і казати про них. Словами і справами (найголовніше) і робити це часто. Якнайчастіше. Бо яким би не був підліток це просто вершина айсберга, а його основа - дорослі, які цього холодного, відчудженого, недовірливого і стражденного гіганта виростили. А його вчинки часто просто крик про допомогу, вимога уваги (якщо не за хороші справи, то вже на погані так точно увагу звернуть). І чому дитина такого віку взагалі згадує одруження? Це образа на батьків і бажання втекти чи їй просто не вистачає контакту як емоційного, так і фізичного? Як часто дівчаток мама просто обнімає? Чи цілує їх на ніч? Подає їм речі коли вони йдуть до школи? Чи на це не має часу?
І чи розуміють діти, що їх ЛЮБЛЯТЬ такими які вони вже є, хоч би вони виявилися найдурнішими дівчатами у світі, хай хоч би вони й читати не вміли? Дитина правильно думає - можна жити і не самим розумним, і не самим красивим, і без освіти (бо то не гарантія нічого - ні щастя, ні багатства), але без любові і підтримки близьких вижити набагато складніше. Ну може немає в них ресурсів щоб бути вченими, але хіба знайти своє покликання і бути щасливими не важливіше?
Може батьки таки занадто тиснуть на дітей і старша вже забунтувала? В неї не вистачає сили на справжній спротив і вона просто вже хоче будь-яким способом уникнути того тиску? Хоча б відлякнути дорослих такою страшною погрозою як самогубство? Де подружки (я про них нічого не побачила), хобі, гуртки? Набридли танці, так може вона бальні сукні вже хоче шити, або дизайнерські меблі з дерева ладнати? Може вона цікавиться ремонтом асфальтоукладочної техніки? Або хоче побудувати парник для вирощування рідкісних видів кактусів? Може за її справжні зацікавлення не відомо, бо дитина думає що їх не схвалять в родині або не зрозуміють? Може саме це її гнітить? Може вона якраз і не бачить свого майбутнього з-за цього? Або може вона просто важко переживає гормональну перебудову організму і не дістає ніякої підтримки і розуміння? (чомусь ПМСниць і клімактеричок ніхто так не чмирить, хоча вони часто не краще за підлітків поводяться - агресивні, імпульсивні і демонстративні) А може сталося щось погане, що надломило її, а їй ні з ким поділитися? (це не обов’язково жахи як згвалтування, або насильство. Навіть втрата друга (просто посварилися, або переросли і зрозуміли що різні люди :), або втрата авторитету у значущого дорослого не менш нищівні для морального стану дитини).
Вибачте за ’багато літер’, але тут варто терміново звернутися до психолога (хоча б в якому-небуть соціальному центрі), бо шкільний психолог у якого ставка 4 години на тиждень - це дурня і втрата часу (хіба що там раптом діамант чистої води пропадає на такій роботі, що навряд). І роботи там тепер непочатий край - не треба думати що проблема тільки з дівчинкою. Вона не в пустелі така виросла.
Знову. Рекламували б оце таке лайно більше! Давайте ще зробіть це ’модним’! А й правда, що від дурних шкоди більше ніж від лихих. По темі: Діти йшли, на жаль, в усі часи і без інтернету :( Часто все не так драматично і з різним рівнем втрат більшість цей вік таки переживає. Немає сенсу звинувачувати батьків, а дитину так точно ні в чому звинувачувати - вона постраждала сторона, а почуття провини в будь кого з учасників процесу нічого хорошого не додасть. Але! ЗДОРОВІ, ДОГЛЯНУТІ І ЩАСЛИВІ діти помирати НЕ ХОЧУТЬ. І ніхто їх не вмовить і не примусить - у них так само є інстинкт самозбереження як і в дорослих, перемогти його можуть тільки важки і сильні речі: клінічна депресія, шизофренія, важка хвороба, відчуття безпросвітності і втома, погані умови життя, відчуття покинутості (саме це робить людей будь-якого віку легкими жертвами). А дорослим зазвичай саме ЗДАЄТЬСЯ, що вони приділяють багато уваги, люблять, пестять і допомагають. Часто батьки, що мають час, гроші і готові віддано любити свою дитину, щиро люблять те що вони собі придумали, а своє справжнє дитя просто не знають, і дитина, на відміну від них, це добре усвідомлює, і боїться що світлий образ батькам дорожчий за неї. Так що вже казати про стомлених і замордованих на роботі людей, яким і дихати не хочеться, не те що пертися ввечері на прогулянку в парк, навіть якщо літо і погода ідеальна, грати разом у бадмінтон на подвір’ї, або разом готувати вечерю - все аби швидше впасти і не рухатися і хоч би трохи відпочити перед наступним безкінечним днем. А дитина НЕ ЗНАЄ як її любить мама. Насправді не знає. Бо це лише дитина. Ну невідомі їй ще ТАКІ почуття. Тому треба їх показувати і казати про них. Словами і справами (найголовніше) і робити це часто. Якнайчастіше. Бо яким би не був підліток це просто вершина айсберга, а його основа - дорослі, які цього холодного, відчудженого, недовірливого і стражденного гіганта виростили. А його вчинки часто просто крик про допомогу, вимога уваги (якщо не за хороші справи, то вже на погані так точно увагу звернуть). І чому дитина такого віку взагалі згадує одруження? Це образа на батьків і бажання втекти чи їй просто не вистачає контакту як емоційного, так і фізичного? Як часто дівчаток мама просто обнімає? Чи цілує їх на ніч? Подає їм речі коли вони йдуть до школи? Чи на це не має часу?
І чи розуміють діти, що їх ЛЮБЛЯТЬ такими які вони вже є, хоч би вони виявилися найдурнішими дівчатами у світі, хай хоч би вони й читати не вміли? Дитина правильно думає - можна жити і не самим розумним, і не самим красивим, і без освіти (бо то не гарантія нічого - ні щастя, ні багатства), але без любові і підтримки близьких вижити набагато складніше. Ну може немає в них ресурсів щоб бути вченими, але хіба знайти своє покликання і бути щасливими не важливіше?
Може батьки таки занадто тиснуть на дітей і старша вже забунтувала? В неї не вистачає сили на справжній спротив і вона просто вже хоче будь-яким способом уникнути того тиску? Хоча б відлякнути дорослих такою страшною погрозою як самогубство? Де подружки (я про них нічого не побачила), хобі, гуртки? Набридли танці, так може вона бальні сукні вже хоче шити, або дизайнерські меблі з дерева ладнати? Може вона цікавиться ремонтом асфальтоукладочної техніки? Або хоче побудувати парник для вирощування рідкісних видів кактусів? Може за її справжні зацікавлення не відомо, бо дитина думає що їх не схвалять в родині або не зрозуміють? Може саме це її гнітить? Може вона якраз і не бачить свого майбутнього з-за цього? Або може вона просто важко переживає гормональну перебудову організму і не дістає ніякої підтримки і розуміння? (чомусь ПМСниць і клімактеричок ніхто так не чмирить, хоча вони часто не краще за підлітків поводяться - агресивні, імпульсивні і демонстративні) А може сталося щось погане, що надломило її, а їй ні з ким поділитися? (це не обов’язково жахи як згвалтування, або насильство. Навіть втрата друга (просто посварилися, або переросли і зрозуміли що різні люди :), або втрата авторитету у значущого дорослого не менш нищівні для морального стану дитини).
Вибачте за ’багато літер’, але тут варто терміново звернутися до психолога (хоча б в якому-небуть соціальному центрі), бо шкільний психолог у якого ставка 4 години на тиждень - це дурня і втрата часу (хіба що там раптом діамант чистої води пропадає на такій роботі, що навряд). І роботи там тепер непочатий край - не треба думати що проблема тільки з дівчинкою. Вона не в пустелі така виросла.
Вы знаете, в мои времена у нас вообще телефонов не было. И родители как-то выжили, и мы. В данной ситуации с девочкой виноваты родители. При чём здесь ’невестка с ними, и сестра’? Подростку нужны сверстники и друзья. Тем более, что родители для неё, как я понимаю, не авторитет. Вот она и нашла авторитет на стороне. Если это киты, то может случится непоправимое. Советую родителям обратится к психологу. СПЕРВА САМИМ! Пусть психолог объяснит, что такое доверие ребёнка к близким взрослым и на каком этапе они его потеряли. А потом пригласят дочку сходить, с ними же. И признают свои ошибки перед ней, и постараются снова наладить контакт. А после этого можно начинать вытаскивать и ребёнка из этого водоворота.
Я тоже из благополучной семьи, младшая, любимая. А в 15 лет я родителей возненавидела. И руки резала лезвием, на бицепсах (не вены!), и спички об ноги тушила.. На руках шрамики до сих пор просматриваются. И по крыше десятиэтажки ходила, и на краю стояла, и на открытом окне сидела, на подоконнике, ногами болтала с десятого этажа... Но у нас не было соцсетей, и я выжила. А к родителям доверия нет до сих пор. Они просто всё это пропустили, пустили меня на самотёк, когда мне так нужна была их поддержка... Я вроде и забыла, и простила, только доверия всё равно нет.
Я тоже из благополучной семьи, младшая, любимая. А в 15 лет я родителей возненавидела. И руки резала лезвием, на бицепсах (не вены!), и спички об ноги тушила.. На руках шрамики до сих пор просматриваются. И по крыше десятиэтажки ходила, и на краю стояла, и на открытом окне сидела, на подоконнике, ногами болтала с десятого этажа... Но у нас не было соцсетей, и я выжила. А к родителям доверия нет до сих пор. Они просто всё это пропустили, пустили меня на самотёк, когда мне так нужна была их поддержка... Я вроде и забыла, и простила, только доверия всё равно нет.
к сожалению в нашей школе уже есть случай с группами смерти и как выяснилось задействовано детей много, причины разные и дети не без присмотра, возможно с разногласиями в семье. Родителям надо интересоваться детьми и больше общаться с ними, а не тратить время на поиск статей по своим темам в интернете и верить что тема о таких группах надуманная.
Вот хорошая статья для родителей
Вот хорошая статья для родителей
Ответ дляStarWatchCat
Не по темі: Новина з ’китами’ бородата вже пару років. (навіть на ФБ обсмоктували це ще на початку минулого літа, наче, та й тоді вже зовсім не новина була). Нарешті для супермегаповільних про це розповіли по телеку і тепер тільки й мови Знову. Рекламували б оце таке лайно більше! Давайте ще зробіть це ’модним’! А й правда, що від дурних шкоди більше ніж від лихих.
По темі: Діти йшли, на жаль, в усі часи і без інтернету :( Часто все не так драматично і з різним рівнем втрат більшість цей вік таки переживає. Немає сенсу звинувачувати батьків, а дитину так точно ні в чому звинувачувати - вона постраждала сторона, а почуття провини в будь кого з учасників процесу нічого хорошого не додасть. Але! ЗДОРОВІ, ДОГЛЯНУТІ І ЩАСЛИВІ діти помирати НЕ ХОЧУТЬ. І ніхто їх не вмовить і не примусить - у них так само є інстинкт самозбереження як і в дорослих, перемогти його можуть тільки важки і сильні речі: клінічна депресія, шизофренія, важка хвороба, відчуття безпросвітності і втома, погані умови життя, відчуття покинутості (саме це робить людей будь-якого віку легкими жертвами). А дорослим зазвичай саме ЗДАЄТЬСЯ, що вони приділяють багато уваги, люблять, пестять і допомагають. Часто батьки, що мають час, гроші і готові віддано любити свою дитину, щиро люблять те що вони собі придумали, а своє справжнє дитя просто не знають, і дитина, на відміну від них, це добре усвідомлює, і боїться що світлий образ батькам дорожчий за неї. Так що вже казати про стомлених і замордованих на роботі людей, яким і дихати не хочеться, не те що пертися ввечері на прогулянку в парк, навіть якщо літо і погода ідеальна, грати разом у бадмінтон на подвір’ї, або разом готувати вечерю - все аби швидше впасти і не рухатися і хоч би трохи відпочити перед наступним безкінечним днем. А дитина НЕ ЗНАЄ як її любить мама. Насправді не знає. Бо це лише дитина. Ну невідомі їй ще ТАКІ почуття. Тому треба їх показувати і казати про них. Словами і справами (найголовніше) і робити це часто. Якнайчастіше. Бо яким би не був підліток це просто вершина айсберга, а його основа - дорослі, які цього холодного, відчудженого, недовірливого і стражденного гіганта виростили. А його вчинки часто просто крик про допомогу, вимога уваги (якщо не за хороші справи, то вже на погані так точно увагу звернуть). І чому дитина такого віку взагалі згадує одруження? Це образа на батьків і бажання втекти чи їй просто не вистачає контакту як емоційного, так і фізичного? Як часто дівчаток мама просто обнімає? Чи цілує їх на ніч? Подає їм речі коли вони йдуть до школи? Чи на це не має часу?
І чи розуміють діти, що їх ЛЮБЛЯТЬ такими які вони вже є, хоч би вони виявилися найдурнішими дівчатами у світі, хай хоч би вони й читати не вміли? Дитина правильно думає - можна жити і не самим розумним, і не самим красивим, і без освіти (бо то не гарантія нічого - ні щастя, ні багатства), але без любові і підтримки близьких вижити набагато складніше. Ну може немає в них ресурсів щоб бути вченими, але хіба знайти своє покликання і бути щасливими не важливіше?
Може батьки таки занадто тиснуть на дітей і старша вже забунтувала? В неї не вистачає сили на справжній спротив і вона просто вже хоче будь-яким способом уникнути того тиску? Хоча б відлякнути дорослих такою страшною погрозою як самогубство? Де подружки (я про них нічого не побачила), хобі, гуртки? Набридли танці, так може вона бальні сукні вже хоче шити, або дизайнерські меблі з дерева ладнати? Може вона цікавиться ремонтом асфальтоукладочної техніки? Або хоче побудувати парник для вирощування рідкісних видів кактусів? Може за її справжні зацікавлення не відомо, бо дитина думає що їх не схвалять в родині або не зрозуміють? Може саме це її гнітить? Може вона якраз і не бачить свого майбутнього з-за цього? Або може вона просто важко переживає гормональну перебудову організму і не дістає ніякої підтримки і розуміння? (чомусь ПМСниць і клімактеричок ніхто так не чмирить, хоча вони часто не краще за підлітків поводяться - агресивні, імпульсивні і демонстративні) А може сталося щось погане, що надломило її, а їй ні з ким поділитися? (це не обов’язково жахи як згвалтування, або насильство. Навіть втрата друга (просто посварилися, або переросли і зрозуміли що різні люди :), або втрата авторитету у значущого дорослого не менш нищівні для морального стану дитини).
Вибачте за ’багато літер’, але тут варто терміново звернутися до психолога (хоча б в якому-небуть соціальному центрі), бо шкільний психолог у якого ставка 4 години на тиждень - це дурня і втрата часу (хіба що там раптом діамант чистої води пропадає на такій роботі, що навряд). І роботи там тепер непочатий край - не треба думати що проблема тільки з дівчинкою. Вона не в пустелі така виросла.
Знову. Рекламували б оце таке лайно більше! Давайте ще зробіть це ’модним’! А й правда, що від дурних шкоди більше ніж від лихих. По темі: Діти йшли, на жаль, в усі часи і без інтернету :( Часто все не так драматично і з різним рівнем втрат більшість цей вік таки переживає. Немає сенсу звинувачувати батьків, а дитину так точно ні в чому звинувачувати - вона постраждала сторона, а почуття провини в будь кого з учасників процесу нічого хорошого не додасть. Але! ЗДОРОВІ, ДОГЛЯНУТІ І ЩАСЛИВІ діти помирати НЕ ХОЧУТЬ. І ніхто їх не вмовить і не примусить - у них так само є інстинкт самозбереження як і в дорослих, перемогти його можуть тільки важки і сильні речі: клінічна депресія, шизофренія, важка хвороба, відчуття безпросвітності і втома, погані умови життя, відчуття покинутості (саме це робить людей будь-якого віку легкими жертвами). А дорослим зазвичай саме ЗДАЄТЬСЯ, що вони приділяють багато уваги, люблять, пестять і допомагають. Часто батьки, що мають час, гроші і готові віддано любити свою дитину, щиро люблять те що вони собі придумали, а своє справжнє дитя просто не знають, і дитина, на відміну від них, це добре усвідомлює, і боїться що світлий образ батькам дорожчий за неї. Так що вже казати про стомлених і замордованих на роботі людей, яким і дихати не хочеться, не те що пертися ввечері на прогулянку в парк, навіть якщо літо і погода ідеальна, грати разом у бадмінтон на подвір’ї, або разом готувати вечерю - все аби швидше впасти і не рухатися і хоч би трохи відпочити перед наступним безкінечним днем. А дитина НЕ ЗНАЄ як її любить мама. Насправді не знає. Бо це лише дитина. Ну невідомі їй ще ТАКІ почуття. Тому треба їх показувати і казати про них. Словами і справами (найголовніше) і робити це часто. Якнайчастіше. Бо яким би не був підліток це просто вершина айсберга, а його основа - дорослі, які цього холодного, відчудженого, недовірливого і стражденного гіганта виростили. А його вчинки часто просто крик про допомогу, вимога уваги (якщо не за хороші справи, то вже на погані так точно увагу звернуть). І чому дитина такого віку взагалі згадує одруження? Це образа на батьків і бажання втекти чи їй просто не вистачає контакту як емоційного, так і фізичного? Як часто дівчаток мама просто обнімає? Чи цілує їх на ніч? Подає їм речі коли вони йдуть до школи? Чи на це не має часу?
І чи розуміють діти, що їх ЛЮБЛЯТЬ такими які вони вже є, хоч би вони виявилися найдурнішими дівчатами у світі, хай хоч би вони й читати не вміли? Дитина правильно думає - можна жити і не самим розумним, і не самим красивим, і без освіти (бо то не гарантія нічого - ні щастя, ні багатства), але без любові і підтримки близьких вижити набагато складніше. Ну може немає в них ресурсів щоб бути вченими, але хіба знайти своє покликання і бути щасливими не важливіше?
Може батьки таки занадто тиснуть на дітей і старша вже забунтувала? В неї не вистачає сили на справжній спротив і вона просто вже хоче будь-яким способом уникнути того тиску? Хоча б відлякнути дорослих такою страшною погрозою як самогубство? Де подружки (я про них нічого не побачила), хобі, гуртки? Набридли танці, так може вона бальні сукні вже хоче шити, або дизайнерські меблі з дерева ладнати? Може вона цікавиться ремонтом асфальтоукладочної техніки? Або хоче побудувати парник для вирощування рідкісних видів кактусів? Може за її справжні зацікавлення не відомо, бо дитина думає що їх не схвалять в родині або не зрозуміють? Може саме це її гнітить? Може вона якраз і не бачить свого майбутнього з-за цього? Або може вона просто важко переживає гормональну перебудову організму і не дістає ніякої підтримки і розуміння? (чомусь ПМСниць і клімактеричок ніхто так не чмирить, хоча вони часто не краще за підлітків поводяться - агресивні, імпульсивні і демонстративні) А може сталося щось погане, що надломило її, а їй ні з ким поділитися? (це не обов’язково жахи як згвалтування, або насильство. Навіть втрата друга (просто посварилися, або переросли і зрозуміли що різні люди :), або втрата авторитету у значущого дорослого не менш нищівні для морального стану дитини).
Вибачте за ’багато літер’, але тут варто терміново звернутися до психолога (хоча б в якому-небуть соціальному центрі), бо шкільний психолог у якого ставка 4 години на тиждень - це дурня і втрата часу (хіба що там раптом діамант чистої води пропадає на такій роботі, що навряд). І роботи там тепер непочатий край - не треба думати що проблема тільки з дівчинкою. Вона не в пустелі така виросла.
дуже добре все описали, дякую, хай дійде до тих, кому це потрібно!
++
трольская тема, куча тем о группах и вуаля сразу же тема о порезе’смерть’ , и прям в темме наивная, управляемая...
достали эти тролли..
трольская тема, куча тем о группах и вуаля сразу же тема о порезе’смерть’ , и прям в темме наивная, управляемая...
достали эти тролли..
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу