Блины со смайликами• 02 мая 2018
Если одному ребёнку на 30 летие подарили 1000 уе то другому на 40 летие тоже
надо подарить такую же сумму как и тому на 30 летие?
Родители детей, ваше мнение?
Разница в 4 года, доходы не упали. Достаток прежний.
И тут же прошу проголосовать детей. Если бы вашему брату/сестре подарили 1000 уе а вам подарили меньше вы бы обиделись?
Родители детей, ваше мнение?
Разница в 4 года, доходы не упали. Достаток прежний.
И тут же прошу проголосовать детей. Если бы вашему брату/сестре подарили 1000 уе а вам подарили меньше вы бы обиделись?
показать весь текст
322
0
Мамо, взрослых людей ребенком не называют. Ребенок -же не чпокается и других не елозит.
Пишите сын или дочь, а не ребенок.
Пишите сын или дочь, а не ребенок.
як 40-річна жінка можу сказати 2 речі. По-перше, що я вже не дитина. По-друге, що я не хотіла б отримати від батьків ’просто так’ 1000 у.о., бо це вже сприймається як іпотека, від якої до того ж неможливо відмовитися. Як би собі хитро те покоління не описувало ситуацію в своїй уяві. Брата не маю, але однозначно, віддячити за такий дарунок мені по життю було б важче, ніж братові, бо в нашому суспільстві (та й у будь-якому суспільстві, в принципі) мужчині заробити легше. Тому такий дарунок для мене була б уже не радість, а тягар. Не варто урівнювати. Ваші син і донька - це різні люди з різними долями. Пора б уже приділити увагу не тільки милуванню своїми достатками і щедрістю, але й цьому простому реальному життєвому факту, усвідомити і сприймати, любити і поважати кожного з рідних людей таким, як він є.
Це ваша особиста ситуація.
Мені 41, велика радість відчувати себе дитиною своєї мами. Поважаю і люблю всю свою родину. Ціную подарунки батьків і свекрів і віддячую їм в десятикратному розмірі.
Мені 41, велика радість відчувати себе дитиною своєї мами. Поважаю і люблю всю свою родину. Ціную подарунки батьків і свекрів і віддячую їм в десятикратному розмірі.
А если оно красивое только вам?! Вам же минимум 60, если дочери 40, вы так уверенны, что вкусы совпадают?!
Ответ дляМелочунь
Нууу... ситуации разные бывают. В большинстве случаев то живут примерно одинаково. Но вот допустим один ребенок построил большой и успешный бизнес и для него штука баксов - это расходы за пару дней.
А второй работает за 15 тыс. гривен в месяц и живет в съемной квартире.
При этом у родителей есть возможность помочь.
Не вижу ничего плохого в том чтобы подарить второму больше. Достижения или провалы детей - это так же достижения и провалы родителей
А второй работает за 15 тыс. гривен в месяц и живет в съемной квартире.
При этом у родителей есть возможность помочь.
Не вижу ничего плохого в том чтобы подарить второму больше. Достижения или провалы детей - это так же достижения и провалы родителей
Нет не так же. Один может пахал сутками и ему родители не помогали ни стартом, ни хорошим образованием, а второй воробье днями считал. Теперь же ж второму нашару нужно добавить, все то что сам себе напахал второй. Логика у вас вообще, надеюсь у вас не двое детей. 
Я не сперечаюся. Це дуже добре, коли є з чого віддавати. Та це не для всіх це доступно, на жаль, але це не привід не вважати бідних чи облишених рідними людей за людей.
Згадала ще один випадок і змушена констатувати, що і півжиття тому воліла не отримувати навіть і 300 доларів, а краще б це були просто людське ставлення та увага. Бо людяність вимірюється не грошима.
Випадок був такий, що родичі мого давно розлученого з мамою батька, яким до мене ніколи не було діла -проте марку їм треба було тримати заради очищеня совісті чи радше іміджу, - запропонували купити коляску моїй новонародженій дитині. Я не хотіла приймати цей дарунок і не знайшла нічого краще, щоб ляпнути, що вона занадто дорога - може, й 300 доларів. Це була сприйнято як виклик... трохи несподівано для мене, я ляпнула дурість. І мені ’передали’ 300 доларів, коли я була в пологовому- звичайно що я їх не те що не тримала у руках, а й не була про них сповіщена, аж поки вони не були витрачені домашніми- 100 з них на більш скромну коляску, а ще 200 на задороге ліжко з дурнуватими елементами дизайну. Що було не дуже начебто гарно, якщо дарувалося саме на коляску. Не евфемістично ’негарно’, а саме просто ніби некрасиво з прямому і нейтральному, не поганому смислі. В мене пізніше не виявилося грошей навіть на памперси (прала пелюшки) і антибіотики для крапельниці (загриміла в лікарню). То я хочу сказати, що з нашого боку це було просто нейтрально ’неестетично’ з точки зору людей, для яких коляска дешевше за 300 не коляска. А з їхнього боку уже цинізм ще раз підкреслити прірву у стосунках і кинути грошима, які для них невеликігроші, і дистанціюватися.
Такі дарунки не зближують, вони підкреслюють майнову нерівність, яка в масштабах загальнолюдських цінностей не така вагома річ, як деяким хотілося б виставити. Природньо, що якщо у людей мета купувати дорогі речі і мати на це гроші - то саме це для них важливо. І вони готові робити для цього більше аніж варто, вони підпорядковують цьому значну частину свого життя. Але для родинних стосунків краще поцікавитися справами замість робити подачки. Бо чесно - якби не ця тема, я б про ті 300 дол. і про тих людей і не згадувала, як і вони про мене. Бо це все рівно що нічого. Ні 300, ні 1000 не замінять людську присутність.
Згадала ще один випадок і змушена констатувати, що і півжиття тому воліла не отримувати навіть і 300 доларів, а краще б це були просто людське ставлення та увага. Бо людяність вимірюється не грошима.
Випадок був такий, що родичі мого давно розлученого з мамою батька, яким до мене ніколи не було діла -проте марку їм треба було тримати заради очищеня совісті чи радше іміджу, - запропонували купити коляску моїй новонародженій дитині. Я не хотіла приймати цей дарунок і не знайшла нічого краще, щоб ляпнути, що вона занадто дорога - може, й 300 доларів. Це була сприйнято як виклик... трохи несподівано для мене, я ляпнула дурість. І мені ’передали’ 300 доларів, коли я була в пологовому- звичайно що я їх не те що не тримала у руках, а й не була про них сповіщена, аж поки вони не були витрачені домашніми- 100 з них на більш скромну коляску, а ще 200 на задороге ліжко з дурнуватими елементами дизайну. Що було не дуже начебто гарно, якщо дарувалося саме на коляску. Не евфемістично ’негарно’, а саме просто ніби некрасиво з прямому і нейтральному, не поганому смислі. В мене пізніше не виявилося грошей навіть на памперси (прала пелюшки) і антибіотики для крапельниці (загриміла в лікарню). То я хочу сказати, що з нашого боку це було просто нейтрально ’неестетично’ з точки зору людей, для яких коляска дешевше за 300 не коляска. А з їхнього боку уже цинізм ще раз підкреслити прірву у стосунках і кинути грошима, які для них невеликігроші, і дистанціюватися.
Такі дарунки не зближують, вони підкреслюють майнову нерівність, яка в масштабах загальнолюдських цінностей не така вагома річ, як деяким хотілося б виставити. Природньо, що якщо у людей мета купувати дорогі речі і мати на це гроші - то саме це для них важливо. І вони готові робити для цього більше аніж варто, вони підпорядковують цьому значну частину свого життя. Але для родинних стосунків краще поцікавитися справами замість робити подачки. Бо чесно - якби не ця тема, я б про ті 300 дол. і про тих людей і не згадувала, як і вони про мене. Бо це все рівно що нічого. Ні 300, ні 1000 не замінять людську присутність.
О_0...Найцікавіше, що й чоловік також не бачив вищезгадані мною 300 дол. і впевнений, що свекруха витрачала на коляску й ліжко його заощадження, що цілком імовірно і на них схоже. Тобто, на якому етапі, в чиїх руках і в ’залік’ чого (наприклад, нарізок ковбаси й сиру на попереднє домашнє весілля у тісному колі, на яке могли просити скинутися мого батька, а потім передати через нього гроші на коляску) розчинився цей прекрасний ’дарунок’, ніхто вже не скаже...
Ответ дляВсех анонимов аноним
Нет не так же. Один может пахал сутками и ему родители не помогали ни стартом, ни хорошим образованием, а второй воробье днями считал. Теперь же ж второму нашару нужно добавить, все то что сам себе напахал второй. Логика у вас вообще, надеюсь у вас не двое детей.
Если бы да кабы во рту росли грибы... придумали одиночную ситуацию и делаете выводы о моей логике. Еще раз повторюсь - мир не делится на черное и белое. И нужно смотреть на ситуацию, а не ’в любом случае всё одинаково’. Даже если один пахал, но при этом для него эта штука баксов/квартира/машина ’ни о чем’, а для второго жизненно важно, то по мнению многих тут - всё равно нужна уравниловка. Ну и как бы ’хорошая’ семья то получается... у меня немного другие жизненные принципы.
Плюс истории в стиле ’успех по-американски’, где человек ’пахал-пахал и добился успеха’ - это не обязательное условие, а больше истории для школьников, чтобы хорошо учились. В реальности всё несколько иначе ;-)
Плюс истории в стиле ’успех по-американски’, где человек ’пахал-пахал и добился успеха’ - это не обязательное условие, а больше истории для школьников, чтобы хорошо учились. В реальности всё несколько иначе ;-)
я зовсім не вимірюю подарунки грошима. Мені однаково приємно отримати дешеву дрібничку і дорогий перстень. Суть в іншому. Подарунки можна робити від душі. Навіть якщо вони дуже дорогі. Я вже собі запланувала, що як все буде добре - оплачу племінниці навчання в Європі. От такий подарунок. А найкращий подарунок від неї - це її увага і любов.
Я регулярно летаю в Америку, часто бываю во Франции. Покупаю одежду дочке я. Ей всё что покупаю нравится. И с размером угадываю потому что у нас один размер
я 56 года. Не сомневайтесь, моя дочка телец рубит правду матку
не понравилось бы она не постеснялась сказала бы и подарила кому нибудь а она носит
не понравилось бы она не постеснялась сказала бы и подарила кому нибудь а она носит
не читала всей темы, но я бы не обиделась, если б мне подарили меньше... не вижу в этом вообще ничего такого страшноо.. или подарок на день рождение это показатель чего то? не, ну если б брату например подарили бы теслу, а мне цветочек в горшке, то меня бы это, конечно бы удивило...
Инфантилизмом попахивает. Да ясно, что для Вас оно еще ребенок, но это как-то дико звучит о 40 летнем сексящемся человеке.
Главное, не включайте яжемать.
У нас такая яжемать прибегала на работу , бо её дитятко 39 лет обидели. Указала дитятку на двери. Инфантилы это жесть как и их мамы.
Главное, не включайте яжемать.
У нас такая яжемать прибегала на работу , бо её дитятко 39 лет обидели. Указала дитятку на двери. Инфантилы это жесть как и их мамы.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу