Помогите, ПОЖАЛУЙСТА! Кто хорошо разбирается в укр или рус лит-ре, есть такие?

Тече вода з під явора. Т.Шевченко.

Олицетворение - пишається, молодіє

Тече вода з-пiд явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явiр молодiє,
А кругом ïх верболози
Й лози зеленiють.
Тече вода iз-за гаю
Та попiд горою.
Хлюпощуться качаточка
Помiж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дiтками своïми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дiвча воду брати,
Брало, заспiвало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то ïм
Своïм зятем звати?

Персонификация

Метафора й епітет

А для какого класса задание?

Девочки, это аллегория.

6й

какая из строк?

какое слово?
Блин, я физмат, вообще не понимаю в этом всем НИЧЕГО

Питання в іншому

Скорее всего

Слова з переносним значенням та слова-ознаки

Девочки, надо так, к примеру
пишається калинонька. - это то-то

явір молодіє это то-то

т.е. разобрать дословно, а не просто перечислить

Спасайте!!!

Еще раз перечитала. Теперь склоняюсь к метафоре

Метафора

Вы вопрос прочитали?

Офигеть. Сын тоже в 6. Не спрашивал подобного.

Нет. Метафора это когда подразумевается сравнение, если было бы написано явир-парубок, где подразумевается слово как и т.д.

Все в шоке.
Пол года учитель вообще инфі не давал - особо никто не учил укр.лит. На дистанционке ни конспекта, ни заданий. А тут ОП! контрольная такая. У дочки глаза по 5 коп

Дочь сказала, что это персонификация:

пишається калинонька.
явір молодіє

Художні засоби.

Уособлення: качечка розмовляє з дітками своїми.

Метафора: «вода ставом стала».

Зменшувані суфікси (пестливі слова): качаточка, качечка.

Повтори (рефрен): «Тече вода …».

Повтори: «Тече вода край городу, вода ставом стала. Прийшло дівча воду брати…».

Повтори (тавтологія): «Прийшло дівча воду брати, брало… ».

Все, уже точно знаю, что персонификация
Но это один из разновидностей метафоры.

это не про мой отрывок

Автор, прочитайте определение персонификации. Это она.

Персоніфікація (лат. persona—особа + facere—робити), уособлення, або прозопопея, — різновид метафори, в якому ознаки істоти переносяться на неістот (предмети, явища, поняття, тварини), тому персоніфікацію ще називають одухотворенням, уособленням. Є підстави думати, що персоніфікація належить до найдавніших метафоричних явищ мови, вона відображала анімістичний погляд людей на природу, при якому весь світ населявся духами: говорив, сміявся, плакав, тужив. Тому уособлення вважається найвиразнішою ознакою фольклору, зокрема казок, легенд, народних оповідок, загадок: Зелена дібровонько, чого рано зашуміла? ’Ой як же мені не шуміти? Через мене татари йдуть, шабельками бранців тнуть, ведуть волиночку, молодую україночку (Нар. балада); В хустках всміхаються личка жоржин, в смушках сховались коралі шипшин (О. Олесь);Чистенькі віконця сміються до сонця (М. Підгірянка); Важким холодним сном за хатою спала земля (М. Коцюбинський); Пішов козак світ за очі; Грає синє море, грає серце козацькеє, а думка говорить: ’Куди ти йдеш не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?’