Не могу отойти уже больше года...просто трясет сразу

Не можу заспокоїтись... Хочу виговоритись, а немає кому...
Почну ту історію з самого початку. Ми з чоловіком разом 10-й рік. Зустрічались 5 років з моїх 17,йому 24 коли ми познайомились. Все було нормально, звичайно, як всі мирились, сварились,але жодних катастроф не було. За 9 років ми ні на день не розходилися. Всі вихідні, вільний час разом. Якщо не фізично, то вічно по телефону завжди були. Багато робили разом. Я йому помагала з одним, він мені з іншим. Через 5 років в 2015 ми одружились, ч закінчила начання, купили квартиру, ремонти.. В квартиру робили все разом, все вибирали, щось я купувала, щось він. Він про все завжди радився зі мною. Я не знаю, як навіть описати, ну людина була для мене і чоловік, і друг, і тато.
Він був для мене найавторитетніший, розумніший, найкращий в світі. Ніколи ні разу не підводив, не давав жодних причин для непорозуміння. Хотів дитину. Я була майже чайлд фрі,.🤪 Знала, що діти, то не просто. Але він дуже хотів дитину, ну й як не вмовитись, якщо це твій найкоханіший чоловік, від якого ти хочеш дитину, але знаєш, що це важко. Завагітніла через рік після весілля. Все було супер! Він радів, чекав. Вирішив, що нам треба народжувати в іншій країні, де його батьки. Не шкода йому було, навіть, стільки грошей на ті роди й щоб там жити.
Був зі мною на родах, новонароджену дитину тримав годину на руках. Так радів, що він бачив її як вона тільки народилась. Сидів зі мною в лікарні 2 дні.
Звичайно, перші місяці було, як у всіх не легко, але терпимо. Гормони скачуть. Плачеш сам не знаєш від чого. Працюю відалено. Я постійно була, або в роботі, або з Елізою, але ми обоє з дому працюємо, тому все одно постійно разом. Він багато помагає. Я до 7 неба в щасті. Тоді здається, що мій чоловік, взагалі якийсь нереальний. Таких чоловіків немає.
Після родів я стала просто маньяком сексу. Помінялись гормони чи, що я просто реально хотіла щодня. Секс став ще кращим, аніж до родів. Проте, я хочу часто, а він якось віднєкується, то нема сил, жарко, ще щось.
Ми завжди довіряли один одному на 1000%. Коли я працювала журналістом в мене була і робота на вечірках до ночі, й повністю чоловічі колективи. Ніколи не було явних якихось ревнощів. Я запросто відпускала його із другом на квас, в баню, завжди приходив вчасно, ніяких ситуацій, підозр, нюансів. Коли дитині стало 4 місяці раптом чоловік вирішив, що хоче полетіти подорожувати в одну екзотичну країну, то була його мрія. Екзотика. Країна в якій мало хто був, ну й я його відпустила. По-перше, я не можу заборонити людині його мрію. По-друге, я довіряла на мільйон, якби хоч проблислк недовіри був, я б не пустила. Я реально відпускала легко з довірою. Він розказував мені всі маршрути, нюанси, щодня писав, дзвонив, скидав мільйони фото, відео. Майже цілодобово. Не було жодних підозр. Я сама була щаслива за нього, що він здійснює свою мрію.
Прилетів. Все не побачив. Країна величезна, важко кудись добиратися, мов туди не доїхав, на острів не попав, теж. Ми сидимо на форумі туристичному. Він знайшов собі там на вересень попутчика. Вони подружились, говорили по телефону весь час, переписувались, складали план дій щоб на 2х було дешевше.
Тут мене вже насторожило те, що він прилетів і закрив свій телефон на пароль. Мов, ну закордоном треба запаролювати телефон, як вкрадуть, щоб гроші з карти не зняли і т. Д Блін, і то правда. Але ж чому він не знімає пароль коли прилнтів. Сидить весь час переписується з майбутнім попутчиком.. Перед тим летимо відпочивати удвох й з дитиною.. Все було супер. Ми поїхали в Єіропу, були щасливі. Чоловік й надалі сильно допомагав з дитиною. Запросто з нею тусувався по пів дня, щоб я пішла на зустріч, на мінікюри, щоб могла працювати. Але раптом він, який не сильно любить шмотки починає викуповувати собі купу нових футболок, штанів, взуття, мов та вже нічого норм немає, а в країні де ми народжували все дорого. Треба закупитись. І мені не здалось це дивним. Ну, реально, не було вже ні нормальних штанів, ні нормальних футболок. Вирішив йти в дерматологічну клініку, бо в нього з підліткового віку трохи проблеми з шкірою. Зробив собі всякі пілінги, лазерні шліфування, повирізав жировики. Просто все зразу. 🤔 Мені не здалось це дивним. Ну є зараз гроші, чого нарешті це все не зробити. І тут він раптом вирішує йти здавати аналіз на Віл/СНІД. Типу дерматолог сказав, бо колись він в підлітковому віці лікував шкіру і йому поставили діагноз імунодефіцит.
Раптом подарував мені золоті прикраси, новий телефон.
А я все одно не помічала, що це дивно. 🤔 І відпустила в вересні з другом-попутчиком знов в ту ж екзртичну країну. Знову легко. Знову дзвонив, писав, кидав багато фото.
Не було жодних підозр....
Через тиждень його подорожі...
В нас був місцевий телефон, на нього в нас зареєстрований лівий акаунт Фб з якого ми продавали різні штуки, щоб не палитись родичам. І тут на цей телефон приходить повідомлення "ваш друг виклав нові фото". Це була просто випадковість. Я просто пішла з подружкою гуляти й взяла з собою той телефон, щоб мати місцевий інтернет. Так, я його ніколи не трогала. І тут я бачу це посилання... Механічно натискаю на нього й вибиває фото... Фото обрізане без голови тільки кусок футболки....Футболки мого чоловіка й жіноча рука місцевої дівки, яка обнімає його за шию з підписом "Мій секретний друг"...
Зараз буде продовження.. В мене просто руки почали трястись. Треба каву випити...
Ця вся історія трапилась вже 1,5 роки тому й тягнулася до минулої весни...
Заходжу на її акаунт, і по фото розумію в яких місцях вони були двоє. Які фото він вислав мені з якихось місць і в неї в тойже день фото з того ж місця. Ну, але нічого такого, в якомусь парку, на якійсь набережній, в кафешці з гамбургерами фото яких мені скидав він. Він мав 5 днів чекати свого попутчтка, а сам за той час тусив з нею. Заходжу в переписку того акаунту ФБ й бачу їх переписку довжиною в 4 місяці. Там нічого такого аж. Як справи. Шо робиш. Шо робила. З такого чогось максимум. Я прилечу одягни червоне плаття. Вона знає про мене, про дитину. Знає мій акаунт в ФБ і його справжній акаунт в ФБ. Розумію по переписці, що вони ще переписуються в вотсапі. Вона скидає йому свої фото, але вони в одязі. Я не можу нічого зрозуміти. Звідки вони знайшлися, познайомились. В ФБ? Бачились вони при першій подорожі? Ніби, ні, з тої переписки нічого не зрозуміло. Зрозуміло, що переписуються він з того моменту, як прилетів з перший раз з тої країни. Потім переписка закінчилась. На на майже 2 місяці й почалась знову. Не можу зрозуміти чи вони ці 2 місяці просто переписувались тільки в Вотсапі. Заходжу ще раз по її фото шукати де вони були разом й натрапляю на фото, де її портрет з коробкою з колечком. Я знаю, що це за колечко, де його бачила, коли він міг його купити. Тоді, коли купували мені набір на день народження. Ми бачили це кільце з діамантами. З осколками діамантів... Останній з великою знижкою...Я міряла його, не мій розмір... На ДН дитини він дарує мені від цієї фірми до мого набору ще одні сережки..але тепер я розумію, що з тими серёжками, які пийшли йому поштою прийшло й те колечко.
....Я перечитаю всі повідомлення, дивлюсь на фото з вигляду щасливої дівчини з тим колечком в коробці в руках....

Я не витримала... Одразу почала йому дзвонити й писати. Спочатку про те, що мов сподобались їй колечко з діамантами.... Він типу, нічого не розумію, хто, що, які діаманти....я тоді йому фото його футболки і де його обнімає і пише про таємного друга...Він це не я. Звичайно, а багато на фіг зна дн футболок, яку тобі на ДН подарувала моя подруга. Потім всі фото, які він мені посилав і в колажі з тими, де вона стоїть в ту ж дату на тому ж місці. Фото з колечко і висилаю йому скрін з сайту з тим колечком. Починає дзвонити, плакати, що ти не так все зрозуміла, що такого нічого страшного, ми просто гуляли, вона робила мені екскурсію по столиці. Писала, що в неї буде ДН, мені стало її шкода, що вона така бідна, нещасна, що я вирішив подарувати їй то колечко, як за ДН і те, що вона робила мені екскурсію. Хто їй таке подарує ще в житті на тому острові. Та, спочатку я думав, що може в нас з нею щось буде, але приїхав, не зміг, мені стало шкода тебе, совість замучила, та й вона виявилась не така. Взагалі виманювала в мене гроші...
Я в істериці. Хто в таке повірить. По фото його і з тим колечком її розумію, що це фото з іншого міста з його номеру в готелі. Шукаю в Букінгу, то місто й всі готелі, які там є. Знаходжу той номер готельний по фото плитки на підлозі. Що за чуш, вона в його номері з колечком ще й в іншому місці. Звичайно, він все спростовує. Так заходила в номер, як всі дівки, ой пофоткай мене там, сям. В неї там родичі в тому місті. Вона жила в них, він в себе в номері. Прийшла по мене, щоб йти на пляж. В неї було ДН й я подарував то колечко. Думаю, ладно, їй й так нічого такого не світить. В тебе є все, а в них немає. Плаче, що клянеться , що нічого більше не було. Що далі вона почула якусь свободу, почала випрошувати в нього то й се... Подарунки й він її послав. Навіть, хотів відкупити кольцо.
Вона зникла, не продала. Я готова збирати валізи й летіти сама з дитиною додому. Він прилітає через 2 тижні, як бути, як себе поводити, про що говорити. Хотілось дуже вірити, що все правда, що дійсно вони лише екскурсії проводили. Ніяких доказів немає, ані переписок, ані фото про секс.

Я спеціально пишу їй з його акаунту щось, на що вона відповідає "якого милого ти мені пишеш", дум ючи, що це він. Я заспокоююсь, що ніби й так виходить, що вони розійшлись не добре. Я кажу йому, що ти знаєш, що я дізнаюсь все. Що якщо щось було я все одно дізнаюсь це через рік, два, десять. Кажу чи впевнений він, що все це правда, бо коли я дізнаюсь це пізніше, то це буде війна. Справжня війна. Два тижні я не їм, не п´ю, не сплю. Вночі просто сиджу на ліжку, а сльози капають горохом.
Питаю чому? Що було не так? Ти хвалив мене. Всі твої друзі родичі заздрили й хвалили мене. Каже... Мені стало скучно. Я давно тебе не сильно хочу. Ти колись часто відмовляла мені (ну, в років 17-19 я була мала, недосвідчена й тиха в плані сексу) . В мене якийсь блок. Каже він..

Але там я зрозумів як сильно вас люблю, як ви любите мене. Яка ти в мене. Більше таких немає. Я взяла себе в руки. Зустрічала його смаколиками, без сліз, з макіяжем, сукні, пройшла курс мануального масажу. Поговорили. На лавці. Біля дому. Не міг дивитись на мене. Сказав, що клянеттся, що нічого більшого не було, але якщо я хочу розвестись, то можливо й краще, бо йому встидно, він не може дивитись мені в очі й буде знати, що я це пам´ятаю.
Як мене все боліло. Як так може бути, людина яка для мене все 9 років й так. Як це може бути. Ми ніколи не могли з´їсти зайву цукерку, то було написано на лобі....

Я сказала, що я спробую пробачити, забути, не нагадувати йому цю помилку, але лише, якщо він клянеться на мільйон, що все саме так як було описано. Було важко, я періодично ковиряда це, могла з´язвити якусь фразу в його сторону, стриматись було важко, але ми стали більше відвертіше говорити. Він сказав, що більше ніколи нікуди без мене в житті не поїде. Ми разом без дитини летимо в іншу країну відпочити, наговоритись, порозумітись...ніби щось вдалось, я забула все це, можена на 3 місяці попустило...
Потім приходить весна. Я програю йому якийсь спор й ти не повіриш, він обирає поїхати з другом на рстрів, де зупинка 3 дні в столиці же все то відбувалось.. Я в шоці! Не хочу його відпускати, але реально він шантажує, що я програла спор й не можу не до тримати слова. Летить, але я ніби його прокляла. З першого дня у нього діарея, температура під 40, навіть вийти з номеру не може...
Дзвонить до мене цілодобово по відео. Каже, що хтось наврочив. Та, можливо, то була я. Тут, мені приходить в голову перевірити її. Чи він не з нею. Пишу їй коменти в пості "Сучка". Й швидко стираю. Думаю, вона точно побачить, напише.
Пише вона мені... Чому ти пишеш мені такі коменти. Я пишу. Чуєш, ти прекрасно знаєш хто я така. Але я про тебе теж все знаю...
Вона почала писати мені, як вони з чоловіком щодня займались сексом, як він їй подарував кольцо, як вони гуляли. Що він зі мною тільки заради дитини. Що він мене не любить і не хоче. Що любить її. Фотки всі ті ж з ФБ. Ніодної фотки, де вони разом. Ми з ним були і там і сям, каже. І їздили на баобаби... Й тут, я знаю, що вона б не мала бути з ним на баобабах, бо я вжн тоді про неї дізналась... Пишу, а хто ще був на баобабах, якого числа конкретно й на якій машині. Й тут вона мовчить.... Я була, каже, й додає фото з баобабом. Риюсь по її ФБ, а фото з баобабом, то взагалі там ще з якимись дівками 2х річної давності є серія. Хто був ще не знає, яка машина мовчить. Значить, бреше....?

Пишу, якщо все так, як ти пишеш, то невже в тебе немає спільних фото, відвертих фото з ним, немає переписки про ваш секс. Пишу, що якщо скине доказ я заплачу їй 100 доларів. Це ціле состояние для тої країни. Вона мовчить... Пише.. Хахаха. Я пишу, чому ти смієшся, скинь доказ, я скину тобі гроші.
Вона пише... Твій чоловік присилав мені гроші щомісяця... Фото 3х в
квитанцій... По 100 доларів. За 3 місяці літа. Тобто перед 2ю поїздкою, коли вони все літо переписувались...
Але доказів жодних вона не скидає...
....
Пишу. Якщо він так тебе любить, то де він зараз , ти маєш знати... Вона пише, в цій країні, він мені дзвонив, а я не хотіла з ним зустрітись, бо в мене є хлопець... Скидає переписку, де з ще іншого лівого акаунду Діма їй пише де зустрітись. Скріни, наче обрізані, а що там ще...Нібт він пише "Давай зустрінемось в такому ресторані"...

Я не знаю, що думати, що робити. Вона не має жодних доказів... Але він їй влітку скидав гроші...
Роблю скріни.. Відсилаю йому.. Він дзвонить всю ніч. 200 пропущених дзвінків, я не сплю, але трубку не беру... Взяла під ранок. він Плаче. Каже, що вона мене дразнить, бо він її послав.
Що писав їй,бо хотів відкупити в неї то кольцо і привезти мені, щоб я його хоч в смітник викинула, бомжеві подарила, але щоб в неї його не було. А вона не прийшла й не схотіла його перепродати. Що тоді, коли він її послав. Вона його почала шантажувати, що буде писати мені різні гадості, що буде писати, що ніби вона вагітна від нього. Що в неї таких багато, що є ті, які їй платять гроші після таких екскурсій, бо бояться, що вона буде писати їх жінкам, що жінки захочуть розвестись і все в них відсудять. Що вона вже так зробила якомусь французу. Що він сказав їй, що я все знаю й немає сенсу його шантажувати, нічого платити він їй не буде. Що він зрозумів, які бувають жінки, що йому більше непотрібно таких пригод...
Написав їй, що якщо вона буде нам писати, то він напише все про неї і її махінації в її організацію, вона обличчя якоїсь жіночої благодійної організації,яка допомагає жінкам. Й виставить її фото, які вона йому присылала на телефон.
Вона написала мені щось знову... Я сама написала все про неї в ту її організацію, що вона мадагаскарська проститутка, а не благодійниця й виставив фото. Але тут знову, нова інформація, вона присилала йому свої оголені фото. Він каже, це вже потім, коли я все знала, а вона його шантажувала й щоб я побачила, присилала оголені фото. Як можна в це повірити...?

Я не знаю. На час забувала, але стабільно раз в місяць я впадаю в дику депресію, починаю все згадувати, починаю заново прокручувати. Знайшла по фото нове. Фото з першої подорожі,які він висидав і в її акаунті. Співпало. В один час ще в першій подорожі вони були разом в одному місці. А ще її кофта... У нього фото.. Рука годує лемура.. Я дивлюсь і зрозумію, то її рука. Є фото, де вона в першій подорожі явно в його номері... В шафі висять його штани, а збоку кусочок його сумки. В неї на голові рушник, вона мила голову🤔, але одягнена так як на вулицю. Попросила помити голову?
Щодо тесту на віл. В їхній преписці літній перед 2ю поїздкою, переписка така ніби нічого не було. Є якийсь флірт, розмови про можливий секс, але про те, що він вже був , ні... ніби вони пишуть про це вперше...
Я думаю, якщо б було щось в 1й подорожі вони б про це переписувались. Логічно?
Можливо він здавав на віл, щоб пересвідчитись чи в нього справді немає
Бо планував з нею спати?
А потім б раптом знайшли і він б не знав чи то було чи стало...
Розумієш, я собі вибудувала один сценарій. Перша поїздка. Познайомився з нею там. Хз де, може в кафе. Вони ж полюють на таких чоловіків, всюди. Зробила йому екскурсії. Помила в нього голову. А-ля не встигла. Приїхав. Почали переписуватись. Чоловіу задумав поїхати знову. Щоб і країну добачити з тим знайомим і з тою сучкою таки замутити. Я не знаю скучно, самоутвердитись, попробувати, а інші так роблять. Приїхав... Гуляли. Стало стрьомно. Не зміг. Пообіцяв кольцо — куда діватись. Подарував. Він був таким, що якщо пообіцяє, то зробить... Вона відчула силу. Почала виманювати гроші й подарунки. Послав. Вона шантажує, що буде писати мені. Я все дізнаюсь сама... Летит на острів поруч, бо друг може туди, або в країну в яку чоловік не може.( додрм, друг був, реальний, вони весь час дзвонили мені по відео).... Я беру і дразню її "сучкою", вона розлючена що він її послав, може й сама в нього втюрилась, починає мені виписувати, що вони трахались щодня, що він мене не любить, що він зі мною тільки заради дитини... Він показує мені перепску, що він тільки кольцо хотів в неї забрати...
Але в тебе з боку може скластися інше бачення...
Тому цікаво, яке
Але виходить , він все одно не чесний до кінця. Я йому скинула фото, що я найшла про фото першу подорож. Він мовчить. А до того клявся, що ні, в першу подорож вони не знались. І мене це бісить найбільше.
Просто хочеться ту всю правду сковорідкою з нього вибити. Мені бість, що він робить вигляд, що нічого не сталось. Що він ніколи мене не підводив. І я взагалі досі в шоці чому і як, якщо ми були, як чоловік і жінка, брат і сестра, дочка і тато. Кому тепер вірити і чи можна хоч комусь вірити в тому світі. Як так сталось, що ми не могли приховати, що зїли цукерку, а таке він зміг приховати.
Як могло це статись, коли я відчувала що от зараз, то літо, то найщасливіший момент життя. Ми в трьох, подорожуємо, гуляємо, живемо...
Щодня я про це думаю. Я прокидаюсь і в мене перед очима її пика. Я лягаю спати і в мене перед очима її пика. Пройшло вже 2 роки з першої поїздки... Навіть, якщо вони таки не спали. Все одно. Спочатку мені було дико боляче. Я лягала спати і в мене текли сльози по очах. Ми полетіли в Тайланд. Там в нас було багато, я надіюсь відвертих максимально розмов. Я, навіть, матюкалась вперше в житті. Серйозно. Він просив не додумувати. Що я додумую вже невідомо, що. Після того був період пів року, що я не згадувала майже. Мені було легко. Поки я знов не почала копатись в усіх тих фото. Не понаходила нові факти. Я просто хочу на 1000 % правди. Я б навіть боролась з тим, як би знала, що це точно було, або мені було б легше зібрати валізи, ніж знати, що не було, а ні, може й є який % що було...
Я розумію, що в переписці мужики круті й готові, а вживу багато хто може реально передумати, перестрашитись, зрозуміти, що то не так легко...
Можливо, йому було вигідніше і дешевше купити їй гамбургер і завести в зоопарк з собою чим брати екскурсовода...Я з тих людей, яким треба доказ. Конкретний. Я не вірю в Богів...бо до мене не приходив ніякий Бог, якого можна пощупати й паспорт щоб показав, де написано, що він Бог... Тому, мені важко щось прийняти чи не прийняти, якщо я не маю доказу. Був б конкретний доказ.. Спали, навіть, він б сказав, я б тоді мала, що приймати чи не приймати...
В цьому випадку для мене зрада, якщо б вони конкретно трахались. 😬
Я розумію, що для когось зрада й те, що він просто звернув увагу на іншу...
Але я в цьому випадку, конкретно, надіюсь, що це наука для нього, що все таємне стає явним, навіть, якщо на іншому континенті, де нікого немає. Що жінки, такі, шантаж, гроші, погрози...
А найбільше, я розумію, що мені, що так погано, що без нього погано буде...
Я все одно буду ревіти, мучитись. Не знаю, як довго, правда... Я готова взламати її ФБ...Я готова взламати її ФБ, щоб знайти можливі переписки з подружками чи кимось, де вона пише трахались вони чи ні... Я дуже поважаю чесність, якщо я б знала, що він на мільйон чесний зі мною, я б це оцінила...
А виходить все одно, що на даний час він не був чесний до кінця, навіть, з тою першою подорожжю, що типу він не знав її...
В мене проблема в тому, що я мучаюсь страшно. Злюсь. Але я все одно люблю якогось милого його. Я досі не уявляю, що це з нами. Як так може бути. Як ця людина, яку я знала 9 років...
Яка була просто ідеальна, любима, найкраща... В мене слова пропадають
Ти просто навіть ще не все знаєш, що ми пережили, і раки його мами....
Коли я їй все помагала, готувала, прибирала. І один час Діма мав проблеми зі здоров´ям, ледве ходив...
Тоді, була тільки я... Ні, його батьків, ні друзі не було...
Просто в мене дика депресія починається. Чому я маю з цим жити. Це розхльобувати. В момент коли він це робив, а я не знала для мене, то був найщасливіший час. Мені здавалось, що ми так зблизились, ще більше. Він помагав, мені здавалось, любив, було все. Я на той час просто не могла намилуватись ним, дитиною, нами. Чому я маю з цим жити, то розхльобувати. Найобідніше, що я це дізналась кілька днів після нашої 3ї річниці одруження. Ми говорили по телефону, переписувались, такі повідомлення, подяки, побажання на все життя.😭 Чому весь мій світ розбили. Чому він це впоров, а я маю це розхльобувати.... Чому через чиюсь помилку, якщо це навіть так було, я маю мучитись, страждати....
Я весь час повертаюсь, бо для мене то не закінчена історія. Я знаю, що я не знаю правди, й може не буду знати ніколи. Воно в мене перед очима і все... Вранці, вдень, вночі.
І те, що я 1000% не знатиму все в деталях. І, те, що доказів сексу немає, але питання чи він був залишається... Чесно кажучи, інколи я думаю, що потрібно було тоді навіть нічого не сказати, зібрати валізи і полетіти з дитиною додому.. Змінити замки. І хай б нас шукав...
А зараз виходить дурна ситуація. Ми говорили. Я пообіцяла, що спробую пробачити, не згадувати. Протрималась місяців 5. Потім він їде 3й раз. Звичайно, що все згадалось, нові розборки. Нові обіцянки, що це останній раз ми колупаємо ту історію. Потім знов пауза пару місяців.
І потім мене загнало в депресняк, дику злобу, що я це все пам´ятаю, а він ніби й нічого не було.
Стабільно раз на місяць ковиряю, можу підколоти..
Потім розумію, що так не можна...
Але від цього стає ще гірше, вночі не сплю, нормально їсти не можу, постійно це все перед очима. Що робити не знаю... Проскакують думки, що так реально, ми рано чи пізно розійдемось. Як не зараз, то може через 2-3-4 роки. Потім думаю, а як щось станеться, а раптом щось повернеться так, що все забудется, налагодиться. Інколи він каже про другу дитину. Не розумію, невже він реально думаю, що я б захотіла другу дитину після всього.... Та й в разі чого я сама з 2ма не справлюсь....
Остання розмова і сварка дійшла до того, що ми обоє б насправді не хотіли розходитись, але якщо я йому цн хоч 1 раз згадаю, то то кінець...
Я не знаю, можливо він сильно мучиться насправді, шкодує, жаліє...
Але те, що я постійно себе гризу, ковиряю, то факт...
Що робити, щоб з цим справитись не знаю...Я б хотіла щоб мені відшибло память... Видно, він зараз сильно старається, як чоловік, як батько, як коханець... А я забути, заспокоїтись не можу й навіть через це не можу зрозуміти чи можу я пробачити... пробачити те, що я не знаю насправді