Чого тут стільки сліз через штани?

А жизни только две грани? Можно быть без мужчины но с 10ю поклонниками и любовниками встречаться, это не одиночество.

Можно конечно, но тема про то, почему для женщин так важны мужчины. Автор, я так понимаю, в них не нуждается.

Так это же наоборот классно. Зачем один когда можно 10 и разных. От них больше подарков и меньше проблем с привязанностью. Не нуждаться в ком то это здоровая позиция взрослого человека. Это здорово и нормально. Не нормально жить с мужчиной из-за собственной несостоятельности. Сейчас обслуживать дома мужчину не обязательно, проще с приходящим любовником. И помощь и все тоже самое что с мужем только его в квартире нет и слава богу.

Ну вот видите, мужчина все таки нужен, некоторвм даже не один.

На время... А не нужен в том, смысле в котором вы подумали. Как мужчина дома, женщине от 30-35+ точно не нужен, уже ’накушались’ девочки с ’принцами’. Посексились, подарки и откупы за это получили и досвидание, супы пусть маман варит.

Я щаслива одна. Мої сльози за штанами закінчились в 21 рік. Побивалась ще більше ніж тут в деяких темах. Після того як обрубало. Хлопи, максимум для здоров‘я) а чого через них плакати, чого через них плакати я не розумію.
Зараз мені 32. Я не добилась значних успіхів у роботі (по мірках советчиці звичайно) бо завадила болячка з якою просто треба було навчитись жити і боротись. До болячки мені би більшість позавидувало) Але я завжди думала як жити, тобто живу як вмію. Після того пройшло 11 років.
Ще тоді я навчилась робити абсолютно все. Я своїми руками побудувала особняк (крім фундаменту, який залитий готовим розчином і копала його не я, опалубку верхню вже я робила). Все решта робила я. Навчилась ремонтувати машини, бо мені це було цікаво. Навчилась проектувати меблі. І т.д.
Правда у мене ніколи не було часу. Для советчиц я напевно дивна. Кажуть друзі, що я виживу у судний день. Може ще через відсутність часу я не страждаю за мужиками. А може то раз мене так начило, я незнаю. Але я не розумію для чого за ними плакати