Розмова із вчителем, наскільки педагогічні такі методи?

Син 10 років, 4 клас. Вдома помічаю агресивні моменти в поведінці, періодами.
За останні пів року став замкнений, не хоче спілкуватися з однолітками, школа стала справжньою каторгою ( хоча особливої тяги до навчання раніше теж не було).
Запитала у вчителя, які відносини з однокласниками. Вчитель відразу написала декілька неприємних моментів та запросила поспілкуватися у школу.
Що я почула сьогодні: ситуації різні - обізвав однокласницю товстою, зверхнє ставлення, прояви агресії у плані зачепити когось, вдарити.
Але мене дуже вразив такий момент: я про це все чую вперше і якби не запитала, то і не знала б. Вчитель розказує, що те сталось на початку року, а це вже давно, а от місяць тому і так далі... І кожного разу конфлікт обговорюється усім класом, де в кінці мій син просить вибачення і плаче з обіцянкою, що так більше робити не буде.
Я знаю його особливості запального характеру і адекватно оцінюю поведінку. Але чи нормально це, коли конфлікт вирішується не між ним і однокласницею, яку він образив, а перед усім класом оцей показовий суд із слізьми та вибаченнями?! Вчитель розказала декілька ситуацій і всі вони закінчувались однаково. Вибачення і сльози...