Не можемо врулюватися в дрібних конфліктах

От і вся проблема. Вона ніби й дріб´язкова, проблем глобальних немає. Але мене бісить чоловіків критикантський підхід до вирішення всіх питань і проблем. Я не виношу критики, а чоловік не вміє просити.
Проблема в тому, що вирішую що і як робити я, а він дивиться на результат і за його думкою, "хоче його покращити", вказуючи мені на недоліки готової роботи чи рішення. І сердиться на мене, коли я кажу, що ти міг сказати ДО, або зробити по своєму. "А я не знав як зробити, а я не вмію зробити, а тепер бачу як краще"
А я вважаю це несправедливим і у мене взагалі пропадає бажання щось робити при таких розкладах.
Не реагує на прохання не критикувати, а просити типу "а могла б ти наступного разу зробити отак..." Він впевнений, що робить усе правильно, мінятися повинна я, і винна у сварках теж я, бо повинна прислухатися до критики, а я серджуся, значить у мене неадекватна реакція на здорову критику. До слова - не похвалить ніколи в світі(( Просто руки опускаються. Не знаю як позбавитися дріб´язкових сварок...