Поэтессы и про заек(и), а давайте замутим сказку. Колобка, например))

Так достали эти темы ковидные. Давайте развлечемся! Для затравки достала из загашников стишок))

Веронським шляхтичам Монтенко та Капулько,
В свій час, приніс лелека двох дітей – Романа й Юльку.
Роки минали, діти виростали,
і якось час та місце в них співпали.

Побачив Ромка Юльку – в серце впилось жало,
Про Розку вмить забув, і ЦЕ вже нам цікаво.

Совєтциці, скажіть, ну як їй далі жити?
От як було кАзліну полюбити?
Він серенади під балконом їй співав,
А потім раптом Юльку покохав.

Що з це виходить? Він простий пікапер?
Пхать курку в морозилку, чи відразу слати нахер?
І де в Вероні гарний є психолог?
Щоб лоШ поміг забуть, розвіяв сум мов порох.

Та повернемося тепер до головного
Роман кохає Юльку, і то є фігово
Цікаво те, що Юлька на Романа теж запала,
Але яка ж сумная доля їх чекала.

Монтенко та Капулько – давні вороги,
І якось вранці вставши з лівої ноги,
Сказали дітям:
- Зась коханню, ось вам дуля!
Тоді маленька і дурненька Юля,
Перехиливши шкалик барбовалу
Без тями (дуже гарно), на підлогу впала.

Дурненьке думало – проснеться, Ромка поруч,
Але звернула доля їх ліворуч.

Роман побачивши ну дуже мертву Юлю,
Згадавши батьківську авторитарну дулю,
Хильнув таки справжнісіньку отруту.
Покинув землю, разом з нею й скруту.

Коли закінчилася дія барбовалу,
Огледілася Юля – їй погано стало.
Штрикнула в серце з правої руки,
І полетіла до Романа на хмарки.

І от тепер скажіть, ну шо не так свекрусі?
Невістка не така? Не підійшла синусі?
А тещі що не так? Погано заробляє?
Утриманець в батьків? Житла свого не має?

От грім би їх побив,
Самі б самоубились.
А діти хай жили
Й на радість всім плодились.