Ваша реакция когда узнали о любовнице?

У вас чесний чоловік, ну відносно чесний. Сказав да, є стосунки, люблю та йду. Тому в вас і була адекватна реакція. Гірше як воно, як гівно в ополонці, починає викручуватися, верещати, псіхувати, звинувачувати жінку та ще й не хоче йти.
В мене були важкі часи, син (від першого шлюбу) робив нерви, судив по страшному, я була на межі. Є спільна 10 річна донька. Він миється, я перевлягаюся , тут пілікнув його тел, завжди без проблем він дивиться в мій, я в його бо маємо спільний бізнес. А там, ну как твой проект, надеюсь у тебя все хорошо і ще якісь міиішності. Біля...а проект то мій :) я сама над ним працюю. Мабуть це мене заділо найбільше. Вийшов він з душа, кажу що за хрень, який в тебе там проект. В нього псіхи, нерви, телефон свій розбив. Кажу блін, будь людиною, бачиш як я за сина хвилююся, бачиш як Я працюю над проектом, якщо хочеш піти то йди , а ідіотку з мене робити не треба. Кричав як скажений що я і кончена, і телефон щоб в руки його не брала. Налякав дитину. Довелося йти до батьків ночувати. На наступний день прийшла додому з батьками, кажу хочеш вимітайся. В мене немає сил воювати, дім мій, бізнес я рухаю, донька має рости в спокої.він в сльози, я не я, і нічого не було і те і се... Пишу і так бридко :( . Минуло пів року. Поїхали в Київ в зоопарк, повернулися, такий день непоганий. Знову його тел. Там - як приємно прокидатися від твого голосу зранку. Бля...він вранці за творогом їздив на базар, і звонив до подруги. Кажу Андрію, мені не 20 і не 30 щоб сидіти на цих гойдалках. Воно знову телефон розгатило. Верещав що вірдіже мені голову, щоб я в його телефон не дивилася. В те що там по роботі пишуть, і я не вишуковувала щось то це таке. Доньці було 9, минуло років зо 2 а вона пам´ятає що воно кричало. Коротше, вигнати не можу, бо живемо в моєму дошлюбному будинку, і я добре заробляю. Вертатися до мами/тата в своє місто він не хоче.
Зараз моєму сину 24, відслужив в елітних військах , каже щоб зверталася якщо мене чоловік ображатиме. Це його й стримує. А мене стримує донька, якій 11. Школа. Чоловік типовий Близнюк, двуликий Янус. Пишу і просто дивуюся з себе, наче не дурна ж жінка.

Да нет, меня это очень зацепило, реально трясет, но вот скандал устроить не смогла

хто може пояснити, чому жінки після того, як типу нормальний (тобто без алко, нарко тощо страшних залежностей) чоловік йде до коханки, залишають собі спільних неповнолітних дітей і тягнуть їх самотужки, а від нього в кращому випадку аліменти та можливо іноді зустрітися (це ж ніщо на фоні щоденної рутини навколо дітей).......
не розумію, у нього любов і він починає ’нове’ життя, а жінці старе ще роками розгрібати, можливо йому діток передати, нехай нова любов піклується, раз таке щастя собі відхопила
якось воно несправидливо, на мою думку

У вас чесний чоловік, ну відносно чесний. Сказав да, є стосунки, люблю та йду. Тому в вас і була адекватна реакція. Гірше як воно, як гівно в ополонці, починає викручуватися, верещати, псіхувати, звинувачувати жінку та ще й не хоче йти.
В мене були важкі часи, син (від першого шлюбу) робив нерви, судив по страшному, я була на межі. Є спільна 10 річна донька. Він миється, я перевлягаюся , тут пілікнув його тел, завжди без проблем він дивиться в мій, я в його бо маємо спільний бізнес. А там, ну как твой проект, надеюсь у тебя все хорошо і ще якісь міиішності. Біля...а проект то мій :) я сама над ним працюю. Мабуть це мене заділо найбільше. Вийшов він з душа, кажу що за хрень, який в тебе там проект. В нього псіхи, нерви, телефон свій розбив. Кажу блін, будь людиною, бачиш як я за сина хвилююся, бачиш як Я працюю над проектом, якщо хочеш піти то йди , а ідіотку з мене робити не треба. Кричав як скажений що я і кончена, і телефон щоб в руки його не брала. Налякав дитину. Довелося йти до батьків ночувати. На наступний день прийшла додому з батьками, кажу хочеш вимітайся. В мене немає сил воювати, дім мій, бізнес я рухаю, донька має рости в спокої.він в сльози, я не я, і нічого не було і те і се... Пишу і так бридко :( . Минуло пів року. Поїхали в Київ в зоопарк, повернулися, такий день непоганий. Знову його тел. Там - як приємно прокидатися від твого голосу зранку. Бля...він вранці за творогом їздив на базар, і звонив до подруги. Кажу Андрію, мені не 20 і не 30 щоб сидіти на цих гойдалках. Воно знову телефон розгатило. Верещав що вірдіже мені голову, щоб я в його телефон не дивилася. В те що там по роботі пишуть, і я не вишуковувала щось то це таке. Доньці було 9, минуло років зо 2 а вона пам´ятає що воно кричало. Коротше, вигнати не можу, бо живемо в моєму дошлюбному будинку, і я добре заробляю. Вертатися до мами/тата в своє місто він не хоче.
Зараз моєму сину 24, відслужив в елітних військах , каже щоб зверталася якщо мене чоловік ображатиме. Це його й стримує. А мене стримує донька, якій 11. Школа. Чоловік типовий Близнюк, двуликий Янус. Пишу і просто дивуюся з себе, наче не дурна ж жінка.

У вас чесний чоловік, ну відносно чесний. Сказав да, є стосунки, люблю та йду. Тому в вас і була адекватна реакція. Гірше як воно, як гівно в ополонці, починає викручуватися, верещати, псіхувати, звинувачувати жінку та ще й не хоче йти.
В мене були важкі часи, син (від першого шлюбу) робив нерви, судив по страшному, я була на межі. Є спільна 10 річна донька. Він миється, я перевлягаюся , тут пілікнув його тел, завжди без проблем він дивиться в мій, я в його бо маємо спільний бізнес. А там, ну как твой проект, надеюсь у тебя все хорошо і ще якісь міиішності. Біля...а проект то мій :) я сама над ним працюю. Мабуть це мене заділо найбільше. Вийшов він з душа, кажу що за хрень, який в тебе там проект. В нього псіхи, нерви, телефон свій розбив. Кажу блін, будь людиною, бачиш як я за сина хвилююся, бачиш як Я працюю над проектом, якщо хочеш піти то йди , а ідіотку з мене робити не треба. Кричав як скажений що я і кончена, і телефон щоб в руки його не брала. Налякав дитину. Довелося йти до батьків ночувати. На наступний день прийшла додому з батьками, кажу хочеш вимітайся. В мене немає сил воювати, дім мій, бізнес я рухаю, донька має рости в спокої.він в сльози, я не я, і нічого не було і те і се... Пишу і так бридко :( . Минуло пів року. Поїхали в Київ в зоопарк, повернулися, такий день непоганий. Знову його тел. Там - як приємно прокидатися від твого голосу зранку. Бля...він вранці за творогом їздив на базар, і звонив до подруги. Кажу Андрію, мені не 20 і не 30 щоб сидіти на цих гойдалках. Воно знову телефон розгатило. Верещав що вірдіже мені голову, щоб я в його телефон не дивилася. В те що там по роботі пишуть, і я не вишуковувала щось то це таке. Доньці було 9, минуло років зо 2 а вона пам´ятає що воно кричало. Коротше, вигнати не можу, бо живемо в моєму дошлюбному будинку, і я добре заробляю. Вертатися до мами/тата в своє місто він не хоче.
Зараз моєму сину 24, відслужив в елітних військах , каже щоб зверталася якщо мене чоловік ображатиме. Це його й стримує. А мене стримує донька, якій 11. Школа. Чоловік типовий Близнюк, двуликий Янус. Пишу і просто дивуюся з себе, наче не дурна ж жінка.

Не пойму, почему вы до сих пор его не выгнали. Квартира ваша, бизнес вы двигаете. Вам мужа жалко?

Ну вот я тоже так подумала, а он сказал, что я сильно пассивная

Да нет, меня это очень зацепило, реально трясет, но вот скандал устроить не смогла

У вас чесний чоловік, ну відносно чесний. Сказав да, є стосунки, люблю та йду. Тому в вас і була адекватна реакція. Гірше як воно, як гівно в ополонці, починає викручуватися, верещати, псіхувати, звинувачувати жінку та ще й не хоче йти.
В мене були важкі часи, син (від першого шлюбу) робив нерви, судив по страшному, я була на межі. Є спільна 10 річна донька. Він миється, я перевлягаюся , тут пілікнув його тел, завжди без проблем він дивиться в мій, я в його бо маємо спільний бізнес. А там, ну как твой проект, надеюсь у тебя все хорошо і ще якісь міиішності. Біля...а проект то мій :) я сама над ним працюю. Мабуть це мене заділо найбільше. Вийшов він з душа, кажу що за хрень, який в тебе там проект. В нього псіхи, нерви, телефон свій розбив. Кажу блін, будь людиною, бачиш як я за сина хвилююся, бачиш як Я працюю над проектом, якщо хочеш піти то йди , а ідіотку з мене робити не треба. Кричав як скажений що я і кончена, і телефон щоб в руки його не брала. Налякав дитину. Довелося йти до батьків ночувати. На наступний день прийшла додому з батьками, кажу хочеш вимітайся. В мене немає сил воювати, дім мій, бізнес я рухаю, донька має рости в спокої.він в сльози, я не я, і нічого не було і те і се... Пишу і так бридко :( . Минуло пів року. Поїхали в Київ в зоопарк, повернулися, такий день непоганий. Знову його тел. Там - як приємно прокидатися від твого голосу зранку. Бля...він вранці за творогом їздив на базар, і звонив до подруги. Кажу Андрію, мені не 20 і не 30 щоб сидіти на цих гойдалках. Воно знову телефон розгатило. Верещав що вірдіже мені голову, щоб я в його телефон не дивилася. В те що там по роботі пишуть, і я не вишуковувала щось то це таке. Доньці було 9, минуло років зо 2 а вона пам´ятає що воно кричало. Коротше, вигнати не можу, бо живемо в моєму дошлюбному будинку, і я добре заробляю. Вертатися до мами/тата в своє місто він не хоче.
Зараз моєму сину 24, відслужив в елітних військах , каже щоб зверталася якщо мене чоловік ображатиме. Це його й стримує. А мене стримує донька, якій 11. Школа. Чоловік типовий Близнюк, двуликий Янус. Пишу і просто дивуюся з себе, наче не дурна ж жінка.

Чекає, поки те психодло голову їй відріже... Це капець якийсь...

аж интересно стало..а кто вы по гороскопу что это терпите?
у меня б летел уже за своим чемоданом за ворота)))
муж близнец я дева.

Валізу теж збирала і викидала :) Терези я

То есть вас не чего не насторожило? Как-то предвестники были?

Вигнати його не можливо. Реально. Це не можливо. Під час припадків та загулів - це скажений монстр. Але цього крім мене ніхто не бачить. Він просто не йде, бо немає куди піти, і ви не уявляєте наскільки унікальною справою я займаюся, замінити мене в нашому місті ніхто не зможе (не перебільшення). За дверима чоловік просто взірець ! На руках мене носить, розказує ВСІМ як він мене любить і цінує, що без мене він ніхто, веселий, щирий. Сусіди в нас нач рай відділу поліції - дружимо. Чоловік при сусідах до мене по-батькові, і в рот заглядає. Вміє показати себе з найкращого боку.
При цьому він розумний, бачить що вже край - і все, вранці сніданки, танці під хорошу музику, дитину завжди він везе в школу, обійми і багато гарних слів. Йому 48, вже не хлопчик щоб реально почати життя з 0, а повішати лапшу дівчатам на вуха і намагатися зробити з мене підозрілу ідіотку це завжди будь ласка.
Фізичний захист в мене є - дорослий син. Так що руки вже тримає при собі, боїться

хто може пояснити, чому жінки після того, як типу нормальний (тобто без алко, нарко тощо страшних залежностей) чоловік йде до коханки, залишають собі спільних неповнолітних дітей і тягнуть їх самотужки, а від нього в кращому випадку аліменти та можливо іноді зустрітися (це ж ніщо на фоні щоденної рутини навколо дітей).......
не розумію, у нього любов і він починає ’нове’ життя, а жінці старе ще роками розгрібати, можливо йому діток передати, нехай нова любов піклується, раз таке щастя собі відхопила
якось воно несправидливо, на мою думку

отдадите своих) если будут
а так дети все понимают и чувствуют

Вигнати його не можливо. Реально. Це не можливо. Під час припадків та загулів - це скажений монстр. Але цього крім мене ніхто не бачить. Він просто не йде, бо немає куди піти, і ви не уявляєте наскільки унікальною справою я займаюся, замінити мене в нашому місті ніхто не зможе (не перебільшення). За дверима чоловік просто взірець ! На руках мене носить, розказує ВСІМ як він мене любить і цінує, що без мене він ніхто, веселий, щирий. Сусіди в нас нач рай відділу поліції - дружимо. Чоловік при сусідах до мене по-батькові, і в рот заглядає. Вміє показати себе з найкращого боку.
При цьому він розумний, бачить що вже край - і все, вранці сніданки, танці під хорошу музику, дитину завжди він везе в школу, обійми і багато гарних слів. Йому 48, вже не хлопчик щоб реально почати життя з 0, а повішати лапшу дівчатам на вуха і намагатися зробити з мене підозрілу ідіотку це завжди будь ласка.
Фізичний захист в мене є - дорослий син. Так що руки вже тримає при собі, боїться

всегда задаюсь вопросом ЗАЧЕМ вы лезете в телефон мужа/жены?
Коротше, вигнати не можу, бо живемо в моєму дошлюбному будинку, і я добре заробляю - ?????

Вигнати його не можливо. Реально. Це не можливо. Під час припадків та загулів - це скажений монстр. Але цього крім мене ніхто не бачить. Він просто не йде, бо немає куди піти, і ви не уявляєте наскільки унікальною справою я займаюся, замінити мене в нашому місті ніхто не зможе (не перебільшення). За дверима чоловік просто взірець ! На руках мене носить, розказує ВСІМ як він мене любить і цінує, що без мене він ніхто, веселий, щирий. Сусіди в нас нач рай відділу поліції - дружимо. Чоловік при сусідах до мене по-батькові, і в рот заглядає. Вміє показати себе з найкращого боку.
При цьому він розумний, бачить що вже край - і все, вранці сніданки, танці під хорошу музику, дитину завжди він везе в школу, обійми і багато гарних слів. Йому 48, вже не хлопчик щоб реально почати життя з 0, а повішати лапшу дівчатам на вуха і намагатися зробити з мене підозрілу ідіотку це завжди будь ласка.
Фізичний захист в мене є - дорослий син. Так що руки вже тримає при собі, боїться

А мене завжди дивує постановка питання ЗАЧЕМ Вы лезете в телефон? Тобто? Краще не знати, що ти живеш з мудаком, який тебе обманює, ще й його обходжувати?