Anutik1420• 13 марта 2022
Девочки, кто не уехал с детьми в Западную или за границу, как ваше настроение?
Я имею ввиду тех мам с детьми или семьи, которые могут выехать свободно и в городе нет обстрелов.
Если вы решили остаться дома по каким-либо причинам или просто не хотите ехать в неизвестность не мучаетесь ли вы о своем решении? Я вот осталась с дочкой и родителями, но терзаюсь и никак не могу успокоиться на фоне тех кто уезжает. Страшно, что потом двери захлопнутся и будет поздно, но с другой стороны есть надежда, что наш дом не пострадает.
Если вы решили остаться дома по каким-либо причинам или просто не хотите ехать в неизвестность не мучаетесь ли вы о своем решении? Я вот осталась с дочкой и родителями, но терзаюсь и никак не могу успокоиться на фоне тех кто уезжает. Страшно, что потом двери захлопнутся и будет поздно, но с другой стороны есть надежда, что наш дом не пострадает.
показать весь текст
62
0
Сидим,не вижу смысла ехать на ЗУ, так как не уверена что там спокойно будет учитывая последнии события...а если ехать в Европу, то без мужа с двумя маленькими детьми бомжом без денег не могу..вот и сидим, молимся. Дальше будет видно..
Пока в Киеве, никуда не выезжали. Вот пол часа назад послала на х..й знакомого, который уехал в село и позвонил мне сказать, что скоро Киеву п..ц
Спокойно живу. Как-то наступил момент, когда все резко поехали, тогда чуть запаниковала. Потом все обдумала, успокоилась и сижу (но на чемоданах, естественно). Прошла уже неделя с того момента как многие выехали, пока радуюсь, что не поддалась общей панике и осталась дома - ем свою еду, сплю в своей постели и ношу свою одежду. А там посмотрим.
вот и мне нагнетают постоянно, прям терзают душу. Никогда не испытывала ничего подобного, прям рана на душе. Пишут все кто уехал, что беги не думай, там будет хуже, там будет Мариуполь, голод, камня на камне не оставят. Каждый день такие атаки, уже и истерики у меня были, а у семьи покой на душе, только их покоем и заряжаюсь
Допис з фейсбуку, чітко описує становище тих хто залишився вдома …
Мої дорогі рідні, друзі, знайомі і всі хто кожного дня розгойдує качелі з приводу від´їзду з Києва!
Я щиро за вас радію, що ви поїхали до країн ЕС (бо половина саме цього хотіла багато років до) і щаслива за тих, хто зараз на затишній і захищеній Західній Україні.
Але на цьому все... досить мені писати і дзвонити...
Кожного дня я чую, що через годину, цієї ночі, завтра зранку Київ почнуть бомбити з усієї сили (якої сили? в них немає вже ніякої сили) , про те, що тут бомблять трохи не кожної години, немає води, не буде електроенергії і газу... Звідки бл@дь у вас ця інформація???????
Більшість кричащих поїхала з чоловіками, а мені зараз пропонують їхати самій, як???? Перше, я обіцяла своєму чоловікові і в радості, і горі, і в бідності, і багатстві, не бачу на сьогоднішній день ніякої ’ситуації, коли приходиться’. Друге, його обійми найзатишніше місце на землі, захищеніше, ніж поруч з ним мені ні де не буде.
А мої діти, де моїм дітям краще і спокійніше??? 48 годин в дорозі, 25 на кордоні і мама в істериці як там татко вдома, бабусі, дідусі і т.д, сама без грошей ,їжі, житла, роботи? І тут вступає окрема категорія знайомих, це ті хто був тут в безпеці, або хто там у рідних.
Тут всім забезпечують, тут можна піти прибирати з дитиною і навіть заплатять більше, бо нас всі жаліють. Ви серйозно???? Забезпечують хто???? Волонтери за свої кошти, за кошти своєї родини вас забезпечують, майте совість!!!!! А піти прибирати з дитиною, і робити із себе жертву і нещасну, щоб заплатили більше, я навіть слів не підберу....
Ще в мене є одна категорія, які мене постійно дьоргають переїздом назад на Печерськ, аргументуючи це не більшою безпекою, а тим, що моїй родині не буде чим платити за житло. Боже, будь ласка, рахуйте свої гроші, живіть своїм життя, вирішуйте за свої родини.
А ТЕПЕР ГОЛОВНЕ... всі ці ’переживальщики’ поїхали навіть не сказавши, що їдуть, видно боялися, щоб з ними не поїхали, чи щоб я дітей своїх не нагрузила, ніхто не запропонував допомоги не фінансової, ні продуктової, коли ми залишалися без грошей і з пустими магазинами.
Люди, яких я в очі не бачила, на сьогоднішній день допомогли грошима і їжею для моїх дітей. Це той випадок коли чужі і незнайомі, рідніше своїх...
В мене все...
Ми залишаємось вдома гордо нести свою національність і захищати місто!
Попри всі ваші прогнози Київ вистоїть!!!! І ми обов´язково переможемо!!! І перемога буде наша!!!! Наша...
Мої дорогі рідні, друзі, знайомі і всі хто кожного дня розгойдує качелі з приводу від´їзду з Києва!
Я щиро за вас радію, що ви поїхали до країн ЕС (бо половина саме цього хотіла багато років до) і щаслива за тих, хто зараз на затишній і захищеній Західній Україні.
Але на цьому все... досить мені писати і дзвонити...
Кожного дня я чую, що через годину, цієї ночі, завтра зранку Київ почнуть бомбити з усієї сили (якої сили? в них немає вже ніякої сили) , про те, що тут бомблять трохи не кожної години, немає води, не буде електроенергії і газу... Звідки бл@дь у вас ця інформація???????
Більшість кричащих поїхала з чоловіками, а мені зараз пропонують їхати самій, як???? Перше, я обіцяла своєму чоловікові і в радості, і горі, і в бідності, і багатстві, не бачу на сьогоднішній день ніякої ’ситуації, коли приходиться’. Друге, його обійми найзатишніше місце на землі, захищеніше, ніж поруч з ним мені ні де не буде.
А мої діти, де моїм дітям краще і спокійніше??? 48 годин в дорозі, 25 на кордоні і мама в істериці як там татко вдома, бабусі, дідусі і т.д, сама без грошей ,їжі, житла, роботи? І тут вступає окрема категорія знайомих, це ті хто був тут в безпеці, або хто там у рідних.
Тут всім забезпечують, тут можна піти прибирати з дитиною і навіть заплатять більше, бо нас всі жаліють. Ви серйозно???? Забезпечують хто???? Волонтери за свої кошти, за кошти своєї родини вас забезпечують, майте совість!!!!! А піти прибирати з дитиною, і робити із себе жертву і нещасну, щоб заплатили більше, я навіть слів не підберу....
Ще в мене є одна категорія, які мене постійно дьоргають переїздом назад на Печерськ, аргументуючи це не більшою безпекою, а тим, що моїй родині не буде чим платити за житло. Боже, будь ласка, рахуйте свої гроші, живіть своїм життя, вирішуйте за свої родини.
А ТЕПЕР ГОЛОВНЕ... всі ці ’переживальщики’ поїхали навіть не сказавши, що їдуть, видно боялися, щоб з ними не поїхали, чи щоб я дітей своїх не нагрузила, ніхто не запропонував допомоги не фінансової, ні продуктової, коли ми залишалися без грошей і з пустими магазинами.
Люди, яких я в очі не бачила, на сьогоднішній день допомогли грошима і їжею для моїх дітей. Це той випадок коли чужі і незнайомі, рідніше своїх...
В мене все...
Ми залишаємось вдома гордо нести свою національність і захищати місто!
Попри всі ваші прогнози Київ вистоїть!!!! І ми обов´язково переможемо!!! І перемога буде наша!!!! Наша...
Да, когда все ломанулись, то такое чувство, что остальные наверное знают чуть больше, чем ты. Но на самом деле это как раз у выехавших паника от неизвестности. А паника, как известно, не лучший советчик.
дело в том, что вы на самом деле защищать не будете, мирные зачастую именно мешают защищать((((
но я не отговариваю, просто констатирую факт
но я не отговариваю, просто констатирую факт
Отож. Мои знакомые кто уехал заграницу уже скулят, шо усьо не так, бо они здесь жили хорошо, а за кордоном не тот формат. А те, кто уехал по сёлам, то почти все сидели или сидят в погребах, выходят на поверхность только посрать извините за грубость, но зато тоже в первые дни войны радовались какие они молодцы, что уехали, а лохи остались
У нас в городе намного спокойнее, чем на Западной Украине. Куда ехать? За границу не поеду, мужа не брошу.
Мы тоже думали поехать на дачу, но блин, как там жить в такой морозяко с малыми детьми? Мы туда зимой не ездим, дом, соответственно, всю зиму не топленый, пока прогреешь, то заболеешь.
В городе продуктов явно больше, чем в селе. В городе есть доступ хоть к каким-то аптекам и врачам. Элементарные прокладки в городе с трудом найти сейчас, а в селе и без войны с этим напряжёнка была.
Ну и как уже видно, что некоторым сёлам не повезло ещё больше, чем городам. Попробуй угадай как лучше поступить.
Как потеплеет, то мы скорее всего и поедем на дачу, но сейчас не вижу смысла просто.
В городе продуктов явно больше, чем в селе. В городе есть доступ хоть к каким-то аптекам и врачам. Элементарные прокладки в городе с трудом найти сейчас, а в селе и без войны с этим напряжёнка была.
Ну и как уже видно, что некоторым сёлам не повезло ещё больше, чем городам. Попробуй угадай как лучше поступить.
Как потеплеет, то мы скорее всего и поедем на дачу, но сейчас не вижу смысла просто.
Цілими днями сиджу і думаю - чого я чекаю? Я думаю, що війна буде тривати ще як найменше пів року. У нас у місті спокійно але як довго це буде тривати, сирени виють все частіше, танкові колони під´їжджають з усіх сторін. Не знаю... Я не уявляю як мені влаштуватись з чотирма дітьми і кішкою. Ще і син психічно хворий. Але ж як подивлюся відео з Маріуполя, Херсона і серце рветься.
Заграницей и того хуже. Одно только, что нет риска авиаударов и нет сирен. А бытовые вопросы будут висеть над головою ещё острее, чем дома. Это сейчас европейцы на волне сочувствия помогают, а дальше начнут решать свои проблемы (в том числе и созданные заехавшими 2+ миллионами беженцев). А если это надолго? Никто ведь не скажет ’все нормально, можете через неделю возвращаться’, кто знает на сколько это растянется. Как там жить, за что, потеплеет, нужно будет одевать детей и себя, будет ли там работа с учётом такой массы выехавших. Вопросов больше чем ответов.
Харьковчане. У нас ад. Выехали с детьми в Молдову, чтобы быстрее вернуться домой. Дети просто герои. Не пищат, не хнычут. 10 и 11 лет. Взрослые уже. А за последние 10 дней повзрослели намного
Расскажите, пож-та, как в Молдове? У нас тоже трое детей, до границы с Польшей ехать далеко, думаю о Молдове. Какие условия, цены на жилье, жизнь?
Ответ дляebbi
Так же.То попускает,то опять думаю,думаю.Я в Киеве одна,все знакомые ,кто хотел ,уехали.Кто остался,уже не уедут по куче причин.Одной с собакой стремно и тяжело,Польша или Германия только транзит.Там собаку могут заставить в приют отдать.Даже если на время,для меня это неприемлемо.Домой с ней пешком уйду,но нигде не оставлю.Так сижу и жду,может Бог за меня решит.Ему виднее
Почему только транзит? Из-за собаки?
У нас все остались из родственников и знакомых. Мы выезжали ,но вернулись обратно, были у родственников все на куче а селе,условий толком нет,сложно...
Неизвестно где лучше или в спортзале заграницей или дома
Неизвестно где лучше или в спортзале заграницей или дома
Я пыталась уехать ,прождала с двумя детьми на вокзале поезд целый день.Это ужас,людей тьма,кто на полу,кто на сумках,эта неизвестность...Перед комендантский часом позвонила мужу и попросила нас забрать.Я дома и я счастлива! Хоть и страшно.У нас за границей нет ни родни ,ни друзей -для меня и там страшно в неизвестности.
Тут на ЗУ зараз ціни кусаються по проживанню. Хіба маєте друзів, родичів. В більш менш нормальні умови попасти треба близько 2000$ в місяць віддати.
Не кажу за всіх, кажу те, що робиться по знайомих, хто здає апартаменти
Не кажу за всіх, кажу те, що робиться по знайомих, хто здає апартаменти
Не скажу, что меня мучает совесть, но раз в 2-3 дня скандалим с папой и мужем, которые пытаются меня и маму отправить за границу, и тогда немного накрывает, типа может они правы и нужно думать о детях.. но блин . Не могу я себя заставить уехать оттуда, где тихо и спокойно, есть все необходимое для жизни.
Я уехала из Харькова в 7 утра 24.02, через 2 часа после первых взрывов, накануне был написан список, что с собой брать, поэтому собрались довольно быстро. Сейчас я в Польше с 3 детьми и собакой, ещё и подруга позже приехала с семьёй к нам, я им за место договорилась в нашем доме. Дети завтра третий день как идут в школу. Пока всё хорошо и спокойно, я очень рада, что мои дети не видели того ужаса, который сейчас происходит в нашем городе.
Если нет знакомых местных или родственников, жилье снять нереально. Только ночлег. В Кишинёве. Если другие населённые пункты, то может попроще, не знаю.
Цены на продукты в полтора раза выше украинских. Говорят все по русски. Отношение к украинцам не однозначное
Цены на продукты в полтора раза выше украинских. Говорят все по русски. Отношение к украинцам не однозначное
Или когда в Вайбере приходит оповещение, что ваш друг сменил номер...Польша, Германия. И кажется, что все уже уехали, а мы одни тут.
Первое,с работой будут проблемы и большие,людей там уже под завязку.И основное,прочитала,что сейчас могут попросить собаку кому то отдать или сдать в приют в связи с моментами расселения.Я не отдам.Она ходит за мной хвостиком,заглядвает в глаза.А я все время ей говорю,что я никогда ее не брошу.Может кто то меня и не поймет,но у меня вот так
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу