І аж плакала, люди такі добрі скрізь. Вчора зайшла в центр допомоги біженцям, а там сину зразу повні руки солодощів, підійшов чоловік - забрав малого зі словами - синочок ми тобі кросівки зараз підберемо. До сліз, дякую всім, хто допомагає таким, як ми. В секонді безкоштовно речі дали.
показать весь текст
251
1
Так я не про волонтерів. Ці люди, які всіх дратують в ресторанах, вони навряд користуються безкоштовним.
Ответ дляNatkash
Мародери... У Львові з першого дня війни місця збору гуманітарки переповнені. Ми коли принесли що могли, аж незручно стало, бо підприємці привозили все великими партіями, при нас розвантажували мікроавтобус з кормом, і тут ми такі з пакетом ліків і кульком котячої сушки.
Вы все равно молодцы!!! Это кому-нибудь поможет
Ответ дляpretty baby
Львів - це хаб гуманітарної допомоги з Європи. Тому моліться, щоб сюди більше ракети не летіли, інакше нікому і нічого буде доставляти до Маріуполя, Ахтирки, Харкова та всіх інших міст гуманітарну допомогу
Особисто моя молитва про найшвидший мир і збережені життя, а не про охорону міст гуманітарної допомоги
А я про волонтерів - вони також не користуються безкоштовним, за свої гроші купують, що можуть, на своєму бензині возять до кордону, у своїх квартирах своїми харчами годують біженців, весь свій час витрачають на розрулювання потоків людей на вокзалі і направляють до автобусів, у поїзди кидають у вікна пляшки води і пачки памперсів.
А потім ще й в ресторані вечорами працюють офіціантами, щоб і власних дітей якось годувати.
І тут приходить жирне падло з своїми грошами, яке хоче посмішок і сервісу. Заблукавші у просторі суки.
Пояснення вичерпне?
А потім ще й в ресторані вечорами працюють офіціантами, щоб і власних дітей якось годувати.
І тут приходить жирне падло з своїми грошами, яке хоче посмішок і сервісу. Заблукавші у просторі суки.
Пояснення вичерпне?
І все це, знову ж таки, не пояснює негативного ставлення до забезпечених людей, які сидять у ресторанах. Мені це дуже дивно. Ну є у людини гроші, вона їх витрачає. Чому стільки негативу?
Вони і відлякують. Тут їх тратять. На канари не повезли. Ну не всім бути волонтерами. Тим більше´, хтозна, скільки кому і чого дала і зробила та людина, що сьогодні хоче випити кави з тістечком чи вечеряти не в підвалі.
Тим більше´. Півтора тижні на зу. Не бачила жодного разу ні жахливих ’зукрів’, ні ’приїжджого бидла’. Звичайні люди, ні більше, ні менше. І тільки тут якісь жахливі баталії і ’всі повинні...’. Кому повинні, що повинні?
Не ходити по ресторанах і не грати в більярд? По дорозі їдуть машини, що коштують більше мого будинку. І ці люди навряд захочуть жити в тих умовах, що я зараз. Це нормально. Дико їх звинувачувати в цьому, як і в тому, що вони не бідні.
Не ходити по ресторанах і не грати в більярд? По дорозі їдуть машини, що коштують більше мого будинку. І ці люди навряд захочуть жити в тих умовах, що я зараз. Це нормально. Дико їх звинувачувати в цьому, як і в тому, що вони не бідні.
А кордон закритий. А воювати не хочеться. А понти з мирного життя залишилися. А смаленого вовка не бачили, під обстрілами не були.
То саме це і дратує. Світ перекинувся і не треба відсвічувати, принишкніть.
Обідати в ресторанах можете. А понти колотити не можете, бо ще й морду наб´ють. І правильно зроблять.
То саме це і дратує. Світ перекинувся і не треба відсвічувати, принишкніть.
Обідати в ресторанах можете. А понти колотити не можете, бо ще й морду наб´ють. І правильно зроблять.
Аналогично. Муж на фронте, мама-медик на скорой. Я в Польше тоже. Ничего не оформляла. Сижу здесь, вроде в безопасности, а душа там. Я очень люблю свой Киев, Ирпень, Белую Церковь.
Спасает только то, что работаю онлайн, и помогаю друзьям с разных стран собирать помощь для Украины. Кто деньгами, кто вещами...
Очень горжусь нашими людьми тоже - в сложных условиях они сплотились и воюют каждый на своем месте. И не только обычные люди, но и бизнес. Мой работодатель открыл склады по Европе и с них бесплатно доставляет гумманитарку в Украину.
Беженцем себя не мню, у меня слабая психика, меня спровадили, чтобы я не была обузой своей семье. Здесь я помогаю, а не отвлекаю. Но один Бог знает, как я хочу на Родину. С плохими дорогами, малоденег, все плохо, но на Родину. Помните сколько было постов раньше о том, как все плохо? Сейчас то время кажется бесцельно потраченным.
Слава Україні!
Спасает только то, что работаю онлайн, и помогаю друзьям с разных стран собирать помощь для Украины. Кто деньгами, кто вещами...
Очень горжусь нашими людьми тоже - в сложных условиях они сплотились и воюют каждый на своем месте. И не только обычные люди, но и бизнес. Мой работодатель открыл склады по Европе и с них бесплатно доставляет гумманитарку в Украину.
Беженцем себя не мню, у меня слабая психика, меня спровадили, чтобы я не была обузой своей семье. Здесь я помогаю, а не отвлекаю. Но один Бог знает, как я хочу на Родину. С плохими дорогами, малоденег, все плохо, но на Родину. Помните сколько было постов раньше о том, как все плохо? Сейчас то время кажется бесцельно потраченным.
Слава Україні!
Ви особисто бачили хоч одну людину, якій треба бити морду? Я от не бачила. А ви, почитавши скоріш всього коментарі і глянувши кілька фото незрозумілого виробництва пишете тут з серйозним негативом, розповсюджуючи цей посил далі. І завдяки цьому формується стабільна думка про ’бидлопереселенця’. І людина, яка потребуватиме допомоги, не отримає її, в тому ж разі і завдяки вам. Бо ’ переселенець - бидло’.
Не заперечую, люди різні є. Але поширюючи цей заклик ви підтверджуєте тезу про злобних зукрів і бидлопереселенця.
Кому воно треба, думаю, зрозуміло без додаткових пояснень.
Не заперечую, люди різні є. Але поширюючи цей заклик ви підтверджуєте тезу про злобних зукрів і бидлопереселенця.
Кому воно треба, думаю, зрозуміло без додаткових пояснень.
Бачила. В цій темі така є - це ви. ’А пачіму ви не хатіте за маі деньгі абеспечіть мне сервіс’.
Пояснювати щось без толку. Рашизм головного мозку.
Пояснювати щось без толку. Рашизм головного мозку.
Ну, як вам сказати. Ці люди можуть хоча би постаратися не бикувати, як мінімум.
Ми з чоловіком працюємо на державних підприємствах, керівництво зараз в евакуації. Наш директор сидить весь в роботі, його навіть і не видно, їхній кошмарить своїми забаганками працівників, наче вони його особиста прислуга.
Ми з чоловіком працюємо на державних підприємствах, керівництво зараз в евакуації. Наш директор сидить весь в роботі, його навіть і не видно, їхній кошмарить своїми забаганками працівників, наче вони його особиста прислуга.
Я так само, хотілося плакати усю дорогу до місця призначення.... таке співчуття та підтримка! Люди, ви неймовірні!!! 
А чому ´все сама´ не працює? Я теж нікого нічого крім поради не прошу. Я, нащастя, роботу не втратила і працюю дистанційно, хоч теж довелося з Харкова переїхати на ЗУ. Я вважаю, що в мене не найгірше становище, щоб ходити і просити, брати дарма ту допомогу. Я заробляю, маю гроші, можу піти в магазин і потрібне купити. А ту допомогу, що надають волонтери і місцеві люди краще залишу для тих хто невзмозі купити. Я не хочу щоб на мене тикали пальцями типу приїхали сидіти на волонтерській допомозі. Чи якщо я можу себе забезпечити, то й не мала виїжджати з Харкова, чи як?
Можете будь ласка поділиться де можна отримати.Зараз знаходжусь на зу(Закарпатська обл) тут такого немає купляла у секонді футболку за останні гроші
А есть где-то информация, что обратный поезд тоже с бесплатным проездом? Я собралась билет покупать...В продаже есть, если без билета, то да, договариваются с проводником, наверное.
Это не наша история, знакомая женщина ехала, с детьми. Мы домой ехали двумя поездами и электричкой, везде бесплатно. Ехали Пшемышль-Одесса, так нас там проводник старался напоить чаем и накормить - поделиться своими продуктами, а нас семь человек ехали, а у него 4 яичка вареные , говорит, что есть, но покушайте!!! Вот таким людям хочется ноги целовать!
По Европе да, бесплатно. А из Ужгорода в Харьков сомневаюсь. Вывезли бесплатно, это да, а обратно, скорее всего за свой счет
И дальше ехали, в кассе билетов не было, сказали идти к поезду проситься, взяли бесплатно всех! Ехали по 7-8 человек в купе.
можливо тому, що більш правильніше сьогодні ці гроші не витрачати на розваги, а допомогти тим, хто лишився ні з чим
Мы ехали в пустом поезде Пшемышль-Одесса, потом на электричке до Хмельницкого, потом в забитом поезде Львов Мариуполь. Весь этот путь бесплатно. Низкий поклон и огромная благодарность, всем тем кто на помог!!!
Але для когось це не розваги. Люди так живуть. П´ють каву, їдять в ресторанах. І якщо це дорого для мене, то ж так не для всіх. У вас на пальці золота обручка, або зайва спідниця в шафі, друга. Нащо вам дві? Нащо вам золото? Це теж можна конвертувати в допомогу комусь, такі буденні для нас речі. То чому ми вважаємо можливим вирішувати, що зайве для інших людей?
мій любий Ірпінь... як я хочу додому
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу